Головуючий у 1 інстанції - Аляб'єв І.Г.
Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.
09 березня 2017 року справа №805/5005/15-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегія суддів:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Блохіна А.А.
Сухарька М.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі № 805/5005/15-а (головуючий І інстанції Аляб'єв І.Г.) за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність щодо ненадання інформації; зобов'язання надати інформацію про розрахунок сум виплаченої середньої заробітної плати за період з 17.08.2015 року (з дати вивільнення у зв'язку з мобілізацією) по теперішній час з роз шифровкою за видами виплат та відрахувань.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року залишено без змін.
Вищим адміністративним судом ухвалою від 09 листопада 2016 року постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що належним доказом виконання відповідачем вимог п.6 ч.1 ст.19 Закону України «Про звернення громадян» є журнал реєстрації вихідної кореспонденції та реєстр на відправку простої кореспонденції, однак судами залишено це поза увагою та не витребувано докази надіслання відповідачем відповіді на адресу позивача.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
В апеляційній позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Позивач вважає, що судом першої інстанції повністю проігноровано ухвалу Вищого адміністративного суду від 09.11.2016 року, відповідно до якої досліджений судами журнал реєстрації виданих довідок не можу слугувати належним доказом підтвердження направлення позивачу відповіді, оскільки є документом внутрішньої звітності та не доводить факт одержання позивачем відповіді на звернення.
Позивачем на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду надіслано клопотання про розгляд адміністративної справи за його відсутністю.
Відповідачем на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду надіслано клопотання про розгляд адміністративної справі за відсутності представника відповідача.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що наказом в.о. начальника Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 17.08.2015 року за № 1982а/1 позивача увільнено з займаної посади з 17 серпня 2015 року згідно п. 3 ст. 36 КЗпП України на період проходження військової служби під час мобілізації на особливий період, але не більше одного року, зі збереженням робочого місця й посади.
Наведеним наказом також прийнято рішення виплачувати позивачеві згідно ст. 119 КЗпП України компенсацію у розмірі середнього заробітку протягом одного року.
Позивачем на адресу відповідача 06 жовтня 2015 року поштою було направлено заяву у якій просив видати йому: розрахунок суми середньої заробітної плати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 105, яку він повинен отримувати як мобілізований працівник; інформацію про суму виплаченої заробітної плати за період з 17.08.2015 року (з дати увільнення у зв'язку з мобілізацією); інформацію про податки, якими оподатковується його середній заробіток, як працівника, призваного на військову службу.
Наведене звернення було зареєстровано в установі відповідача 19 жовтня 2015 року за вхідним № М-181.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР ( в редакції,чинної у спірний період) (далі Закон № 393) органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Термін розгляду звернень громадян визначено статтею 20 цього Закону, за приписами якої звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Водночас, наведеним Законом не визначено засобів зв'язку, за допомогою яких здійснюється повідомлення заявника про результати розгляду звернення, а також виду поштового відправлення, яким скеровується відповідь заявнику.
Єдині вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами в Міністерстві юстиції України (далі - Міністерства) незалежно від способу фіксації та відтворення інформації, яка міститься в документах, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням визначені в Інструкції з діловодства у Міністерстві юстиції України, затв.наказом Міністерства юстиції України 2 липня 2012 року №973/5, згідно п.35.1 якої вихідна кореспонденція, у тому числі створена за допомогою ПК, обробляється й відправляється централізовано в день її одержання від структурних підрозділів або на наступний робочий день. Не допускається відправлення або передача кореспонденції без обліку у відповідних журналах вихідної кореспонденції.
За приписами п.35.2 Інструкцції опрацювання документів для відправлення поштовим зв'язком здійснюється відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку.
У пункті 11 Правил надання послуг поштового зв'язку, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (далі - Правила №270), визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
У відповідності до пункту 2 Правил№270 просте поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляється/вручається без розписки.
З витягу із «Журналу реєстрації вихідної кореспонденції» (09-63) вбачається, що за п/н №70, датою відправлення 18 листопада 2015 року містяться відомості щодо направлення позивачеві інформації про заробітну плату за номером М 1812 (04.2.14/965).
Також, у журналі реєстрації вихідної кореспонденції за п/н № 6 датою відправлення 25 листопада 2015 року містяться відомості щодо направлення позивачеві інформації щодо роз'яснення нарахування середньої заробітної плати (повторно) за вих. № 04.2-14/965.
Згідно до п. п. 35.1, п. п. 35.10 п. 35 Інструкції з діловодства в Головному територіальному управлінні юстиції у Донецькій області, затвердженому наказом від 06.04.2015 року за № 68/2, вихідна кореспонденція реєструється у журналі реєстрації вихідної кореспонденції.
Ведення реєстру на відправку простої кореспонденції у ГТУЮ у Донецькій області Інструкцією з діловодства в Головному територіальному управлінні юстиції у Донецькій області не передбачено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо дотримання відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян» при наданні відповіді позивачу на його звернення, а тому правомірно відмовлено у задоволенні позову.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали Вищого адміністративного суду від 09.11.2016 року судом першої інстанції ухвалою від 28 листопада 2016 року було зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області надати журнал реєстрації вихідної кореспонденції та реєстр на відправку простої кореспонденції щодо направлення на адресу позивача відповіді на його звернення від 06 жовтня 2015 року.
На виконання наведеної ухвали відповідачем було надано витяг з Журналу реєстрації вихідної кореспонденції» за 2015р. та витяг з Інструкції з діловодства в Головному територіальному управлінні юстиції у Донецькій області, затвердженому наказом від 06.04.2015 року за № 68/2, якою не передбачено ведення реєстру на відправку простої кореспонденції. За таких обставин, доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийнято до уваги.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі № 805/5005/15-а - залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі № 805/5005/15-а - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
М.Г. Сухарьок