ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 лютого 2017 року № 826/12599/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Громадянина Арменії ОСОБА_2
до Києво-Святошинського районного суду Київської області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі Громадянина Арменії ОСОБА_2 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Києво-Святошинського районного суду Київської області (надалі - Відповідач) про визнання протиправними дії працівників Києво-Святошинського районного суду Київської області, які полягають в ненаданні його захиснику, адвокату Плахотнюку О.О, копій речових доказів по кримінальній справі №1-7/12 у відношенні ОСОБА_2 та зобов'язання працівників Києво-Святошинського районного суду Київської області надати його захиснику, адвокату Плахотнюку О.О. копії речових доказів по кримінальній справі №1-7/12 у відношенні ОСОБА_2
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що під час розгляду кримінальної справи №1-7/12 працівниками Відповідача грубо порушувались його інтереси та права, зокрема, у ненадання доказів які зберігаються у суді для ознайомлення Позивачу.
В судовому засіданні представник Позивача зазначив, що в даному випадку оскаржуються дії Голови Києво-Святошинського районного суду Київської області щодо не надання копій документів, які витребовувалися в адвокатському запиті.
Представник Відповідача письмово не виклав своєї позиції щодо заявлених позовних вимог, до суду надано клопотання про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.
Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник Відповідача, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів, що адвокат Плахотнюк О.О. (представник Громадянина Арменії ОСОБА_2) звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з адвокатським запитом від 25.05.2016 року №15/05-1, відповідно до якого просив надати йому копії речових доказів, а саме: носіїв електронної інформації, що містяться в матеріалах кримінальної справи №107/12: компакт-диск VS CD-R mb 80 min 52*, компакт-диск із записами по телефонним з'єднанням абонента з номером мобільного телефону НОМЕР_1, компакт-диск із записами по телефонним з'єднанням абонента з номером мобільного телефону НОМЕР_2, компакт-диск із записами по телефонним з'єднанням абонента з номером мобільного телефону НОМЕР_3, компакт-диск з роздруківками оператора мобільного зв'язку «МТС», компакт-диск АСМЕ із відеозаписами свідчень ОСОБА_4 від 14.10.2009 року, дискета з інформацією про рух коштів за період 01.12.2005 - 01.01.2007 по рахунку НОМЕР_4, дискета з інформацією про рух котів за період 12.12.2006 - 31.05.2010 по рахунку НОМЕР_5.
Листом від 30.05.2016 року за підписом голови Києво-Святошинського районного суду Київської області Т.В. Дубас надано відповідь, що ознайомлення з речовими доказами та носіями інформації по справах, які зберігаються в архіві суду, законодавством України не передбачено.
Повторно представник Позивача звернувся із аналогічною заявою 08.07.2016 року №08/07-1.
У відповідь Відповідачем надано лист від 15.07.2016 року №5/335/2016, яким повторно повідомлено, що ознайомлення з речовими доказами та носіями інформації по справах, які зберігаються в архіві суду, законодавством України не передбачено.
Позивач вважає дії Відповідача протиправними та звернулася до Суду з відповідним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 84 Кримінально-процесуального кодексу (надалі - КПК) доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно зі ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Пунктами 1, 2 ст. 99 КПК передбачено, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати:
1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні);
2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;
3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії;
4) висновки ревізій та акти перевірок.
Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вироком колегії суддів Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.11.2012 року ОСОБА_2 засуджений за ч.3 ст. 27, п.п. 1, 5, 6, 8, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі із конфіскацією усього належного йому майна. Цим же вироком ОСОБА_4 засуджений за п.п. 1, 5, 6, 8, 11, 12, 13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 129, ч.1 ст. 263, ст. 348 КК України до довічного позбавлення волі із конфіскацією усього належного йому майна.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22.04.2013 року зазначений вирок суду першої інстанції залишений без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13.04.2014 року вирок суду першої інстанції змінено, виключено з судових рішень вказівку на засудження ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за п.8 ч.2 ст. 115 КК України. В порядку ч.1 ст. 395 КПК України 1960 року на підставі ч.1 ст. 49 КК України ОСОБА_4 звільнено від призначеного покарання за ч.1 ст. 129 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. В решті судові рішення залишені без змін.
Так, статтею 221 КПК передбачено можливість ознайомлення з матеріалами справи досудового розслідування до його завершення та статтею 317 КПК передбачено можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (кримінальної справи).
Крім цього, відповідно до ст.357 КПК речові докази оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження. Особи, яким подані для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з річчю та її оглядом. Огляд речових доказів, які не можна доставити в судове засідання, за необхідності проводиться за їх місцезнаходженням. Учасники судового провадження мають право ставити запитання з приводу речових доказів свідкам, експертам, спеціалістам, які їх оглядали.
Як встановлено Судом, що Наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року №173 затверджено Інструкцію з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ (надалі - Інструкція №173).
Розділом 13 Інструкції №173, передбачений порядок видачі (надсилання) справ (матеріалів кримінального провадження) для ознайомлення та копій судових документів.
В абзаці 3 п. 13.1 розділу 13 Інструкції №173, передбачено, що ознайомлення з матеріалами справи (кримінального провадження) проводиться виключно у приміщенні суду та у присутності працівника апарату суду.
Суд звертає увагу, що нормами КПК та іншими нормативно-правовими актами України не встановлено порядок та можливість надання речових доказів, носіїв інформації, тощо надання їх копій у справах, які передано в архів суду.
Отже, Відповідачем обґрунтовано та в межах строків надано відповідь на адвокатський запит представника Позивача про неможливість надання копій запитуваних речових доказів у кримінальній справі №1-7/12.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що доводи Позивача, викладені в позовній заяві, є безпідставними та недоведеними, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук