Копія
Справа № 822/2663/15
06 березня 2017 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіКовальчук А.М.
при секретаріБачку А.М.
за участі:представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -
позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить: - стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21 травня 2014 року по 19 листопада 2015 року; - стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20 травня 2014 року позивач звільнений з посади пожежного-рятувальника 28 державного пожежно-рятувального поста 11 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області. З позивачем достроково розірвано контракт на підставі підпункту 3 пункту 176 (за станом здоров'я) Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу.
Вказує, що належні позивачу при звільнені кошти відповідач перерахував частинами, 20 травня 2014 року в розмірі 2076 грн. 08 коп. та 23 травня 2014 року в розмірі 17111 грн. 53 коп., про що свідчить виписка з рахунків видана філією Хмельницького ОУ АТ "Ощадбанк". Зазначає, що розмір фактично виплачених коштів не відповідав розміру тих коштів які відповідач зобов'язаний був нарахувати та виплатити ОСОБА_3 у день звільнення, а тому звернувся до суду з позовом в якому просив суд стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області недораховану та невиплачену частину одноразової грошової допомоги за шість повних календарних років служби та не нараховану та не виплачену компенсацію за невикористану відпустку за 2012 рік в кількості 40 діб та за 2013 рік в кількості 38 діб.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року у справі №822/2640/14 адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково, яка в подальшому змінена постановою Вищого адміністративного суду України від 05 березня 2015 року поклавши зобов'язання на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 лише не нараховану та не виплачену компенсацію за невикористану відпустку за 2012 рік в кількості 40 діб та за 2013 рік в кількості 38 діб. В решті постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року залишена без змін. Вказує, що фактичне нарахування та виплата компенсації за невикористану відпустку за 2012 рік в кількості 40 діб та за 2013 рік в кількості 38 діб відповідач здійснив 30 березня 2015 року, про що ОСОБА_3 дізнався з отриманої 07 червня 2015 року постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 26 травня 2015 року. Зазначає, що відповідач допустив затримку розрахунку при звільненні позивача за період з 21 травня 2014 року по 30 березня 2015 року, а тому на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДСНС у Хмельницькій області в якому просив стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 24 липня 2013 року по 13 березня 2014 року. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року у справі №822/2173/15 позов задоволено частково. Зобов'язано ГУ ДСНС у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середньомісячний заробіток (грошове утримання) за період 24 липня 2013 року по 13 березня 2014 року. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року постанова Хмельницького окружного адміністративного суду залишена без змін.
Вказує, що ГУ ДСНС у Хмельницькій області на час розгляду справи не здійснив виплату належних позивачеві коштів на виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року, тому позивач має право на включення цієї суми до невиплачених йому всіх сум, що належали до виплати в день звільнення. А тому просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задоволити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши суду заперечення, в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з підстав викладених у ньому.
Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд приходить до таких висновків, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 працював з 15.10.1996 року, а в послідуючому з 02 квітня 2003 року проходив службу в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України, Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області № 300 від 20.05.2014 року старший сержант служби цивільного захисту ОСОБА_3 звільнений з посади пожежного-рятувальника 28 державного пожежно-рятувального поста 11 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області з 20 травня 2014 року в запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за пунктами 173, 176 підпункту 3 (за станом здоров'я).
Також вказаним наказом з ОСОБА_3, достроково розірвано контракт та виключено його з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Належні позивачу при звільнені кошти відповідач перерахував частинами, 20 травня 2014 року в розмірі 2076 грн. 08 коп. та 23 травня 2014 року в розмірі 17111 грн. 53 коп., про що свідчить виписка з рахунків від 08 червня 2015 року та платіжні доручення №221 від 19 травня 2014 року та №240 від 22 травня 2014 року.
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в якому просив суд стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області недораховану та невиплачену частину одноразової грошової допомоги за шість повних календарних років служби та не нараховану та не виплачену компенсацію за невикористану відпустку за 2012 рік в кількості 40 діб та за 2013 рік в кількості 38 діб, оскільки розмір фактично виплачених коштів не відповідав розміру тих коштів які відповідач зобов'язаний був нарахувати та виплатити ОСОБА_3 у день звільнення.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року у справі №822/2640/14 адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково, яка в подальшому змінена постановою Вищого адміністративного суду України від 05 березня 2015 року поклавши зобов'язання на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 лише не нараховану та не виплачену компенсацію за невикористану відпустку за 2012 рік в кількості 40 діб та за 2013 рік в кількості 38 діб. В решті постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року залишена без змін.
Фактичне нарахування та виплата компенсації за невикористану відпустку за 2012 рік в кількості 40 діб та за 2013 рік в кількості 38 діб відповідач здійснив 30 березня 2015 року, про що ОСОБА_3 дізнався з отриманої 07 червня 2015 року постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 26 травня 2015 року.
У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДСНС у Хмельницькій області в якому просив стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 24 липня 2013 року по 13 березня 2014 року. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року у справі №822/2173/15 позов задоволено частково. Зобов'язано ГУ ДСНС у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середньомісячний заробіток (грошове утримання) за період 24 липня 2013 року по 13 березня 2014 року. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року постанова Хмельницького окружного адміністративного суду залишена без змін.
19 листопада 2015 року проведено банком кошти у сумі 15243 грн. 55 коп. ОСОБА_3 на підставі постанови від 01 липня 2015 року у справі №822/2173/15, що підтверджується платіжним дорученням від 18 листопада 2015 року.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, що встановлено ч. 2 ст. 117 КЗпП України.
Як зазначалось вище, постановами суду №822/2640/14, №822/2173/15 нараховано та виплачено ОСОБА_3 не нараховану та не виплачену компенсацію за невикористану відпустку за 2012 рік в кількості 40 діб та за 2013 рік в кількості 38 діб середній заробіток за час вимушеного прогулу при затриманні виконання рішення про поновлення на роботі в сумі 26524,95 грн. за період з 16.05.2007 р. по 14.10.2010 р. та нараховано та виплачено ОСОБА_3 середньомісячний заробіток (грошове утримання) за період 24 липня 2013 року по 13 березня 2014 року.
З прийняттям судових рішень статті 116 та 117 КЗпП не застосовуються, а зобов'язання роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов'язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Тобто, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.
Таким чином в даних правовідносинах відсутні правові підстави для застосування до ГУДСНС України у Хмельницькій області відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, щодо виплати ОСОБА_3 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку належних сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП.
А отже, позовні вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 травня 2014 року по 19 листопада 2015 року в розумінні статті 117 Кодексу законів про працю України є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Більше того, згідно практики Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" (заява № 377/02), Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08 квітня 2010 року зазначив наступне. "… 56. Незважаючи на відмінності в результатах проваджень проти СМЗ та СМСК виявляється, що доводи заявниці не було прийнято судами. Зокрема, рішення суду від 15 червня 1999 року та 26 листопада 2003 року щодо відмови в задоволенні позовних вимог заявниці ґрунтувалися на тому, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю могла вимагатись заявницею лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати рішеннями від 8 липня 1997 року та 25 травня 1998 року та що тримісячний строк для вчинення процесуальних дій розпочався з цих дат (див., зокрема, пункт 15 вище). З прийняттям цих рішень статті 116 та 117 Кодексу законів про працю більше не застосовуються у справі заявниці, а зобов'язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію було замінено на зобов'язання виконати судові рішення на користь заявниці, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. 57. У зв'язку з вищенаведеним, Суд зазначає, що застосування процесуальних обмежень у справі заявниці значною мірою залежало від тлумачень матеріальних норм Кодексу законів про працю. У зв'язку з цим, Суд зазначає, що відповідно до статті 117 Кодексу "при відсутності спору щодо суми" заборгованості із заробітної плати, звільнені працівники мають право на компенсацію за несвоєчасну виплату такої заборгованості за період "фактичного розрахунку" (частина перша статті 117), а "при наявності спору про розміри сум" заборгованості із заробітної плати компенсація повинна бути виплачена, якщо спір вирішено на користь працівника (частина друга статті 117). Особливу увагу слід звернути на те, що частина друга статті 117 Кодексу, яка встановлює право на отримання компенсації у випадку постановлення судом рішення щодо суми такої заборгованості та є застосовною у справі заявниці, не передбачає виплати компенсації за період до фактичного розрахунку по заборгованості, на відміну від частини першої статті 117. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом. 65. З огляду на тлумачення судами відповідного національного законодавства у справі заявниці, Суд вважає, що вимоги заявниці щодо компенсації за період з 8 липня 1997 по 18 березня 1999 року не мають жодного правового підґрунтя (див. пункти 56 і 57 вище). Зокрема, стаття 117 Кодексу законів про працю не могла бути розтлумачена як така, що встановлює право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як вона була присуджена заявниці за рішенням суду."
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Суд зауважує, що стягненню підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 травня 2014 року по 22 травня 2014 року включно відповідно до ст.116 КЗпП України, оскільки належні позивачу при звільнені кошти відповідач перерахував частинами, 20 травня 2014 року в розмірі 2076 грн. 08 коп. та 23 травня 2014 року в розмірі 17111 грн. 53 коп., про що свідчить виписка з рахунків від 08 червня 2015 року та платіжні доручення №221 від 19 травня 2014 року та №240 від 22 травня 2014 року, що підтвердив представник відповідача в судовому засіданні.
Суд не приймає до уваги доводи представника позивача, що відповідачем належні при звільненні кошти перераховано 23 травня 2014 року, оскільки дане твердження спростовується платіжним дорученням №240 від 22 травня 2014 року, яке того ж дня проведено банком, а тому відсутня вина відповідача передбачена ст. 117 КЗпП України.
Обчислення середньої заробітної плати працівникам, зокрема, за час вимушеного прогулу здійснюється згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок № 100).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Враховуючи, що звільнення ОСОБА_3 відбулось у травні 2014 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватись з виплат за попередні 2 місяці. Згідно довідки ДПРЧ ГУ ДСУНС у Хмельницькій області №01-429 від 03.03.2017 року про доходи позивача за травень 2012 та червень 2012 р. ОСОБА_3 нарахована заробітна плата в розмірі 2078 грн. 11 коп. та 2083 грн. 09 коп. (тобто 4161 грн. 20 коп. за вказаних 2 місяці).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
При обчисленні середньоденної заробітної плати та визначенні тривалості вимушеного прогулу суд виходив з відповідної кількості календарних днів.
Кількість відпрацьованих позивачем днів за травень 2012 року складає 31 день, за червень 2012 року - 30 днів, загалом 61 календарний день. Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 68 грн. 22 коп. (4161 грн. 20 коп. / 61).
З 21 травня 2014 року по 22 травня 2014 року включно, середній заробіток позивача складає 136,44 грн. (68,22 х 2).
Отже, середній заробіток ОСОБА_3 становить 136 грн. 44 коп., та має бути стягнутий на його користь.
Не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 грн., враховуючи наступне.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи.
Разом з цим, звертаючись до суду з такою вимогою позивач повинен був зазначити та довести: в чому полягає завдана йому моральна шкода та з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір, вказати докази, якими це підтверджується, чого ним зроблено не було.
Оскільки позивачем не надано доказів завдання йому такої шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача і такою шкодою, тому вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди є недоведеними та не підлягають задоволенню.
З врахуванням зазначених обставин, норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 71, 86, 159 - 163, 167 КАС України, суд -
позов ОСОБА_3 задоволити частково.
Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21 травня 2014 року по 22 травня 2014 року у сумі 136 (сто тридцять шість) грн. 44 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 09 березня 2017 року
Суддя/підпис/
"Згідно з оригіналом" Суддя А.М. Ковальчук