ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.02.2017Справа №910/23682/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УКРАЇНА" про стягнення 50 000,00 грн., за участю представників позивача - Прокопенка П.С., довіреність №16/16 від 29.12.2016 року, відповідача - не з'явився,
У грудні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 50 000,00 грн., заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди громадянином ОСОБА_2, цивільну відповідальність якого було застраховано у відповідача згідно полісу НОМЕР_6 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВВНТЗ).
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Тойота», д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3.
Позов мотивований тим, що право вимоги по сплаті страхового відшкодування за вищезазначеним полісом було відступлено ОСОБА_3 Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 згідно договору про відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування від 23.05.2016 року та, згодом, останнім було уступлено право вимоги за вищезазначеним зобов'язанням позивачу відповідно до умов договору про надання фінансових послуг факторингу №5/31-05/2016 від 31.05.2016 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 30.01.2017 року.
Представник відповідача у судове засідання 27.02.2017 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з постанови Подільського районного суду м. Києва від 03.04.2015 року по справі №758/3457/15-п, 13.03.2015 року, у м. Києві по пр-ту. Гонгадзе, близько 19 год. 00 хв., ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_2, перед початком руху не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкоди іншим учасникам руху, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем «Тойота», д.н. НОМЕР_1.
Вищезазначеною постановою Подільського районного суду м. Києва від 03.04.2015 року по справі №758/3457/15-п, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього штраф.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 20.03.2015 року, вартість відновлювального ремонту автомобілю «Тойота», д.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 з урахуванням значення коефіцієнту зносу склала 53 462,90 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 було надано відповідачу повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та відповідну заяву з вимогою про здійснення належного відшкодування заподіяної шкоди внаслідок ДТП.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_3, який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю «Тойота», д.н. НОМЕР_1, керував ОСОБА_2
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Винна особи, яка керувала автомобілем НОМЕР_3, ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку.
Тому, ОСОБА_2 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Тойота», д.н. НОМЕР_1 у результаті пошкодження автомобіля при ДТП.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом встановлено, що між відповідачем та страхувальником ОСОБА_2 було укладено договір (поліс) ОСЦПВВНТЗ № АІ/4141156 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «ЗАЗ» д.н. НОМЕР_4, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди. Вказаним договором передбачено ліміт відповідальності за шкоду завдану майну у розмірі 50 000,00 та франшизу у розмірі 0,00 грн.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
23.05.2016 року між ОСОБА_3 (далі - цедент) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування, згідно умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, на підставі ст. 512 - 519 Цивільного кодексу України, цедент відступає цесіонарію, а цесіоиарій приймає і зобов'язується оплатити цеденту усі права вимоги, що виникли у цедента у зв'язку із фактом настання дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) за участю автомобіля НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_2, відповідальність якого застрахована згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17.12.14 р., номер полісу АІ/4141156, в страховій компанії ПрАТ «СК «УКРАЇНА». Внаслідок укладення цього договору цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі права одержання грошового відшкодування нанесеної шкоди майну цедента, від винної особи, страхової компанії або від Моторного (транспортного) страхового бюро України, в передбачених законом випадках. (п.п. 1.1. та 1.2. договору)
31.05.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" (далі - фактор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - клієнт) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №5/31-05/2016, відповідно до якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до додатку №1 до цього договору (надалі іменуються "основні договори"). В силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п.п. 1.1. та 1.2. договору).
У відповідності до ч. 1 п. 1 ст. 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язанні є, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Ст.ст. 514, 516 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю «Тойота», д.н. НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку, коефіцієнту фізичного зносу, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, передбаченої договором (полісом) № АІ/4141156, вимога про належне відшкодування відповідачем шкоди, заподіяної внаслідок ДТП є обґрунтованою в розмірі 50 000,00 грн. (ліміту відповідальності).
Таким чином, з урахуванням подальшого відступлення права вимоги на зазначене страхове відшкодування на користь позивача, яке було здійснено у відповідності до умов договорів про відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування від 23.05.2016 року та про надання фінансових послуг факторингу №5/31-05/2016 від 31.05.2016 року, позовні вимоги про відшкодування відповідачем на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 50 000,00 грн. є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УКРАЇНА" (02140, місто Київ, ВУЛИЦЯ РЕВУЦЬКОГО, будинок 42-Г; код 30636550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" (36020, Полтавська обл., місто Полтава, ВУЛИЦЯ 1100-РІЧЧЯ ПОЛТАВИ, будинок 14-А/22; код 37686922) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. матеріальної шкоди та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 06.03.2017р.
Суддя С.О. Чебикіна