номер провадження справи 12/9/17
02.03.2017 Справа № 908/143/17
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/143/17
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 13270,70 грн.
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором поставки товару № 023875-16 від 15.09.2016 року в сумі 13270,70 грн.
Безпосередньо під час судового засідання 07.02.2017 року представник позивача надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що на виконання умов договору, відповідачем було здійснено дві часткові оплати за товар: 13.01.2016 року на суму 1500,00 грн. та 21.10.2016 року на суму 2500,00 грн., на підтвердження чого надав суду банківські виписки. Окрім того, позивач зазначив, що акт надання послуг згідно п 4.4. договору не складався. Разом з тим, позивач зазначив, що поставка товару відповідачу по вказаному договору відбувалась за усними заявками відповідача.
Від позивача 07.02.2017 року через канцелярію суду надійшла заява порядку ст. 22 ГПК України, в якій позивач просить суд розглянути справу без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами.
Через канцелярію суду 21.02.2017 року від позивача надійшло нормативне обґрунтування позовних вимог.
Представники сторін в судове засідання 02.03.2017 року не з'явилися.
На адресу суду від відповідача надійшло повідомлення пошти з позначкою "за закінченням терміну зберігання". Так, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").
З наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що місце знаходження відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: АДРЕСА_4.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Таким чином, сторін було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 42, 43 ГПК України.
Неприбуття у судове засідання представників сторін, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 15.09.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка», далі - Постачальник, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, далі - Покупець, було укладено договір поставки товару № 023875-16, далі - Договір.
Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю товари (запчастини та/або шини до транспортних засобів) в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно з заявками Покупця, що узгоджуються сторонами за допомогою факсимільного або електронного зв'язку, чи в усній формі, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити його на умовах Договору.
Також пунктом 1.1. Договору сторони узгодили, що підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття Покупцем товару по видатковій накладній, виданій Постачальником, яка після її підписання Сторонами має юридичну силу Специфікації в розумінні ст. 266 ГК України.
Розділом 2 Договору, сторони визначили умови поставки товару. Зокрема, умови поставки товару: СРТ (ІНКОТЕРМС 2010) склад Покупця. Адреса складу Покупця узгоджується Сторонами в заявці в порядку, передбаченому п. 1.1. Договору. За погодженням Сторін можлива поставка Товару на умовах FCA (ІНКОТЕРМС 2010) склад Постачальника, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 або АДРЕСА_2 або АДРЕСА_3. Також за погодженням сторін можлива поставка товару на умовах CPT, FCA (ІНКОТЕРМС 2010) інші склади Постачальника, що знаходяться за адресами, вказаними у Додатку № 9 до Договору.
Пунктом 2.2. Договору, передбачено, що моментом поставки вважається дата підписання представником Покупця видаткової накладної на товар, що поставляється.
Відповідно до розділу 4 договору, орієнтовна сума Договору складає 300000,00 грн. (п. 4.1.), остаточна загальна сума Договору визначається як сума усіх первинних документів, відписаних з обох сторін (п. 4.2.).
Оплата товару, відповідно до п. 4.3. Договору, здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом внесення грошових коштів до каси Постачальника. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або дата внесення готівкових коштів в касу Постачальника.
Разом з тим, згідно з п. 4.4. Договору, оплата здійснюється на умовах 100% відстрочення платежу в строк, вказаний у видатковій накладній, згідно з якою був поставлений товар (надана послуга). Якщо у видатковій накладній не вказано строк оплати, то товар (надана послуга) має бути сплачений Покупцем протягом 14 календарних днів з моменту поставки. Якщо сторонами підписувався акт про надання послуг, строк оплати таких послуг не може перевищувати 14 календарних днів з дати підписання сторонами відповідного акту.
Окрім того, пунктом 5.1. сторони узгодили відповідальність за порушення строків на оплату товару. Так, у разі порушення строків оплати поставленого товару та/або наданих послуг, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення протягом всього часу прострочення, а також 24% річних від простроченої суми протягом всього часу прострочення. Сторони також визначили, що у разі порушення строку оплати строком понад 30 календарних днів, Покупець зобов'язаний сплатити додатково штраф у розмірі 20% від простроченої суми.
Сторони встановили, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016 року включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання з оплати за отриманий товар в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 10143,08 грн.
В своїх письмових поясненнях позивач зазначає, що позивачем було поставлено товар за усною заявкою відповідача, що узгоджується з п. 1.2. Договору.
Так, на виконання умов договору відповідачем було отримано на складі позивача товар на загальну суму 14143,08 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № ХВ-1380 978 від 05.10.2016 року. Вказана накладна підписана сторонами без зауважень.
З огляду на те, що у вказаній видатковій накладній не визначено строк оплати за отриманий товар, тому, відповідно до п. 4.4. договору, товар має бути оплачений Покупцем до 19.10.2016 включно.
Разом з тим, докази справи свідчать, що відповідачем була здійснена часткова сплата за отриманий товар лише частково. Так, 13.10.2016 року відповідачем було сплачено 1500,00 грн., 21.10.2016 відповідачем сплачено 2500,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку позивача, а також наданою позивачем копією взаєморозрахунків з відповідачем.
Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати за поставлений товар в повному обсязі у визначений умовами договору строк не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 10143,08 грн.
Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача штраф в сумі 2028,62 грн. на підставі п. 5.1. Договору.
Окрім того, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за період з 22.10.2106 року по 06.01.2017 року в загальній сумі 593,40 грн., а також двадцять чотири проценти річних за загальний період з 22.10.2016 року по 06.01.2017 року в сумі 505,60 грн. на підставі п. 5.1. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що, у разі порушення строків оплати поставленого товару та/або наданих послуг, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення протягом всього часу прострочення, а також 24% річних від простроченої суми протягом всього часу прострочення.
Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам. Відповідач товар прийняв (про що свідчить наявна в матеріалах справи підписана з боку відповідача видаткова накладна № ХВ-1360 978 від 05.10.2016 року), його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами договору.
Умови оплати за товар між сторонами узгоджено в розділі 4 Договору, а саме в п. 4.4., яким передбачено, що оплата здійснюється на умовах 100% відстрочення платежу в строк, вказаний у видатковій накладній, згідно з якою був поставлений товар (надана послуга). Якщо у видатковій накладній не вказано строк оплати, то товар (надана послуга) має бути сплачений Покупцем протягом 14 календарних днів з моменту поставки..
В свою чергу, відповідно до п. 2.2. Договору, моментом поставки вважається дата підписання представником Покупця видаткової накладної на товар, що поставляється.
Так, фактичні обставини справи свідчать, що відповідач частково виконав свій обов'язок зі сплати за отриманий товар, сплатив заборгованість в сумі 4000,00 грн.
З врахуванням здійснених відповідачем оплат за Договором заборгованість за поставлений товар складає 10143,08 грн.
Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження також свідчать, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання, а саме поставив товар відповідачу, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною, які засвідчує фактичну передачу товару Постачальником згідно п. 2.2. Договору, належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи.
Втім, відповідач не розрахувався з позивачем у встановлений Договором строк за поставлений згідно його умов товар в повному обсязі.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором щодо не здійснення в повному обсязі оплати за поставлений товар, а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами договору, а наявність заборгованості в розмірі 10143,08 грн. підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат. Відповідач доказів сплати боргу станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 основного боргу в сумі 10143,08 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати поставленого товару з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Приписами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З викладених норм вбачається відмінність штрафу від пені, оскільки штраф нараховується одноразово, а пеня нараховується за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати за товар: з 22.10.2016 року по 06.01.2017 року на суму 593,40 грн.
Дослідивши розрахунок пені суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки в розрахунку. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок пені за допомогою програми "Законодавство".
Пеня розрахована судом наступним чином:
за період з 22.10.2016 року по 06.01.2017 року від суми 10143,08 грн. (подвійна облікова ставка НБУ) пеня складає 592,64 грн.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що позивач просить стягнути з відповідача двадцять чотири проценти річних, з посиланням на п. 5.1. Договору, за загальний період з 22.10.2016 року по 06.01.2017 року в сумі 505,60 грн.
Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем за поставлений товар, а наданий позивачем розрахунок двадцяти чотирьох процентів річних за загальний період з 22.10.2016 року по 06.01.2017 року відповідає приписам ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача двадцяти чотирьох процентів річних в сумі 505,60 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Окрім того, за несвоєчасне виконання зобов'язань відповідачем за договором, позивач просить стягнути з відповідача штраф за порушення строків оплати товару на підставі п. 5.1. Договору в сумі 2028,62 грн. Так, умовами вказаного пункту визначено, що у разі порушення строку оплати строком понад 30 календарних днів, Покупець зобов'язаний сплатити додатково штраф у розмірі 20% від простроченої суми.
Так, 20% від суми заборгованості 10143,08 грн. складає 2028,62 грн. З огляду на що, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу також підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181,193, 230, 231, 232, 233 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_4, ІПН НОМЕР_1, на користь:
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка", юридична адреса: 62495, Харківська обл., Харківський р-н., смт. Васищеве, вул. Промислова, буд. 1, код ЄДРПОУ 33010822, основний борг в сумі 10143,08 (десять тисяч сто сорок три) грн. 08 коп., пеню в сумі 592 (п'ятсот дев'яносто дві) грн. 64 коп., двадцять чотири процента річних в сумі 505 (п'ятсот п'ять) грн. 60 коп., штраф в сумі 2028 (дві тисячі двадцять вісім) грн. 62 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1599 (тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 91 коп., видавши наказ.
3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пені в сумі 0,76 грн. відмовити.
Повне рішення складено - 06.03.2017 року
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.