ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/475 26.10.09
За позовом Приватного підприємства «Охоронне агентство «Мелькур»
до Центральної районної поліклініки Дарницького району міста Києва
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Територіальне медичне об'єднання м. Києва «Лівобережне»
про стягнення 63 720,65 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: Харченко Л.І. - представник за довіреністю № 17 від 20.08.2009р.
від відповідача: Коваль М.М. - представник за довіреністю № 1049 від 02.10.2009р
від третьої особи: Геньбач В.М.- представник за довіреністю від 01.09.2009р.
Заявлено позов про стягнення з Центральної районної поліклініки Дарницького району міста Києва заборгованості за Угодою № 07 від 10.04.2008р. в розмірі 63 720,65 грн. в тому числі: 43 272,48 грн. основного боргу, 8 323,17 грн. інфляційних витрат, 1 478,44 грн. 3% річних, 10 646,56 грн. -пені.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений між позивачем та відповідачем договір на надання послуг з охорони майна, відповідно до якого позивач надав послуги з охорони майна відповідача, а відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, в зв'язку за відповідачем утворився борг, який позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2009р. порушено провадження по справі № 53/475, розгляд справи призначено на 14.09.2009р.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву № 1590 від 09.09.2009р. в якому проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі та заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Територіальне медичне об'єднання м. Києва «Лівобережне», оскільки відповідач є бюджетною організацією, а розпорядником коштів виступає саме Територіальне медичне об'єднання м. Києва «Лівобережне».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2009р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача по справі залучено Територіальне медичне об'єднання м. Києва «Лівобережне». Розгляд справи відкладено на 05.10.2009р.
Представник третьої сторони надав пояснення по суті спору, в яких зазначив, що Територіальне медичне об'єднання м. Києва «Лівобережне»не може нести відповідальності за невиконання центральною районною поліклінікою Дарницького району м. Києва укладеної нею угоди, оскільки вона є юридичною особою, яка відповідно до Статуту будує відносини з підприємствами, установами, організаціями в усіх сферах діяльності на договірних засадах та здійснює в повному обсязі свої права і обов'язки і самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
В судовому засіданні 05.10.2009р. в порядку ст.. 77 ГПК України оголошено перерву до 26.10.2009р.
Представник позивача в судовому засіданні 26.10.2009р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи надав пояснення по суті спору.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 26.10.2009р. за згодою представників сторін, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
10 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем була укладена угода № 07 відповідно до якої відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов'язання по підтримці внутрішнього порядку, охороні приміщень та майна відповідача на об'єкті Центральна районна поліклініка Дарницького району міста Києва, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вербицького, 5 (п. 2.1. Угоди).
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому частиною 1 ст. 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.
Згідно з п. 3 цієї угоди охорона об'єкта здійснюється силами позивача в складі 6 чоловік; один чоловік в одну зміну з 08:00 до 08:00 години щоденно та цілодобово; один чоловік з 08:00 до 20:00 щоденно, крім суботи, неділі та святкових днів. Начальник охорони об'єкту: один чоловік -щоденно (перевірка чергування).
Вартість послуг по даній угоді відповідно до п. 4.1. становить 11 483,00 грн. за місяць, а загальна вартість договору становить 99 900,00 грн.
Факт надання послуг відповідачу позивачем по справі на суму 78 465,07 грн. підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт за квітень-листопад 2008р. включно (оригінали оглянуті в судовому засіданні). Акти підписані сторонами без зауважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з п.5.1. угоди фактичне виконання позивачем робіт фіксується сторонами в двосторонньому акті прийому здачі виконаних робіт, що складається та підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, не пізніше 25 числа.
Згідно з п. 5.2 розрахунок з виконавцем виконується згідно з п. 4 даної угоди після подання акта здачі-приймання виконаної роботи.
Матеріали справи свідчать, що відповідач частково розрахувався з позивачем за надані ним охоронні послуги в сумі 35 192,59 грн., що не заперечується сторонами. На час вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 43 272,48 грн., що також підтверджується актом звірки, підписаним між сторонами.
Причиною виникнення спору у даній справі стало невиконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг з охорони.
Із тверджень відповідача вбачається, що відповідач є бюджетною організацією, а так як розпорядником коштів виступає Територіальне медичне об'єднання міста Києва «Лівобережне»воно й повинне сплатити борг.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливав із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що сторони в угоді не погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650), а також те, що 28.10.2008р. відповідач отримав претензію про оплату заборгованості, відповідач повинен був у строк до 02.11.2008р. погасити заборгованість перед позивачем за надані послуги.
Однак, відповідач, як у строк до 02.11.2008р., так і на дату прийняття рішення, свого обов'язку щодо оплати отриманих послуг не виконав.
За вказаних обставин, враховуючи викладене, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з охорони майна в розмірі 43 272,48 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача 8 323,17 грн. інфляційних витрат, 1 478,44 грн. 3% річних, 10 646,56 грн. пені.
Згідно зі ст.. 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1 000,97 грн. -три проценти річних від простроченої суми 5 365,79 грн. -інфляційні витрати за період прострочення з 02.11.2008 року по 10.08.2009 року, розмір яких визначений за розрахунком суду, оскільки позивачем при розрахунку річних та інфляційних було невірно визначено початок строку їх нарахування. В угоді сторони не погодили строк виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати наданих позивачем послуг з охорони. Позивач звернувся до відповідача з претензією, яку останній отримав 28.10.2009р., про що свідчить відмітка відповідача про отримання. Враховуючи вимоги ст.. 530 ЦК України та нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів у позивача виникло право на нарахування річних та інфляційних з 02.11.2008р.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 10 646,56 грн., яка нарахована позивачем відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання за період прострочення з 11.08.2008 року по 10.08.2009 року. Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо пені, яка застосовується у випадку прострочення відповідачем оплати наданих позивачем охоронних послуг.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 10 646,56 грн. за несвоєчасну сплату платежів задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 611, 614, 625, 626, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Центральної районної поліклініки Дарницького району міста Києва (02091, м. Київ, вул. Вербицького, 5, код ЄДРПОУ 01280970) на користь Приватного підприємства «Охоронне агентство «Мелькур»(01030, м. Київ, вул. Чапаєва,10; код ЄДРПОУ 31113802) 43 272 (сорок три тисячі двісті сімдесят дві) грн. 48 коп. основного боргу, 5 365 (п'ять тисяч триста шістдесят п'ять) грн.. 79 коп. інфляційних витрат, 1 002 (одна тисяча дві) грн.. 97 коп. 3% річних, 496 (чотириста дев'яносто шість) грн.. 41 коп. витрат по сплаті державного мита та 183 (сто вісімдесят три) грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Грєхова О.А.