ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 2/124 27.10.09
За позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чойс Юкреін»
про стягнення 50 891,25 грн.
За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чойс Юкреін»
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про стягнення 34815 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники сторін, що приймали участь в судовому засіданні 15.10.09р.:
Від позивача ОСОБА_2
Від відповідача Ненюк А.О.
Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України після оголошеної в судовому засіданні перерви.
Обставини справи:
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1, позивач у справі, звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Чойс Юкреін»суми боргу та суми неустойки за Договором від 14.01.2008., всього в сумі 60 738,75 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2009р. порушено провадження у справі.
Позивачем 09.06.09р. було подано заяву про уточнення (фактично -про зменшення) позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача суми боргу та неустойки за Договором від 14.01.2008., всього в сумі 50 891,25 грн.
Від відповідача 09.06.09р. надійшло клопотання про об'єднання даної справи з поданим ним зустрічним позовом, та про їх сумісний розгляд.
30.06.09р. відповідачем було подано зустрічну позовну заяву про відшкодування збитків на суму 34 815,00 грн.
Ухвалою від 02.07.09р. суд прийняв зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в розмірі, що зазначений в уточненні позовних вимог; проти зустрічного позову позивач заперечував повністю та просив в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Представник Відповідача проти первісного позову заперечував з підстав, наведених у відзиві та просив в позові відмовити повністю; вимоги зустрічного позову відповідач підтримував та просив задовольнити.
Також, позивачем 21.07.09р. було подано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача.
Судом дане клопотання залишається без задоволення, оскільки Позивачем, всупереч ст. 66-67 ГПК України, не доведено суду (не надано письмових та інших доказів), що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі.
В судовому засіданні 15.10.09р., за згодою присутніх представників сторін, судом було оголошено про закінчення розгляду справи по суті, та для оголошення рішення, з врученням повного тексту, судом було оголошено перерву на 27.10.2009р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які сторони посилаються, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -
14 січня 2008 року між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (Суборендодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чойс Юкреін»(Суборендар, Відповідач) було укладено Договір суборенди приміщення (надалі - Договір суборенди), відповідно до якого Відповідачу було передано в суборенду нежитлове приміщення площею 90 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (надалі - Приміщення).
Відповідно до п. 1 Договору суборенди, Суборендодавець має право на передачу в суборенду Приміщення на підставі Договору оренди приміщень від 01 січня 2008 року, укладеного з ОСОБА_4, якій приміщення належить на праві приватної власності.
Разом з Приміщенням по Договору Відповідачу було надано в користування майно, перелік на вартість якого зазначені в Акті приймання - передачі (Додаток до Договору).
Відповідно до п. 2 Договору суборенди, Суборендар за вказане приміщення зобов'язаний щомісячно перераховувати Суборендодавцю орендну плату в національній валюті в розмірі, еквівалент 3900 доларів США по курсу НБУ на день перерахування, але не менше 19 695 грн.
Відповідно до п. 4 Договору суборенди, орендна плата сплачується Суборендатором передплатою щомісячно не пізніше 15 числа кожного місяця у повному розмірі.
Позивач стверджує, що Відповідач виконував умови Договору суборенди неналежним чином в частині сплати орендної плати, житлово-комунальних послуг та пені, а тому Позивач просить стягнути з Відповідача 50 891 грн. 25 коп., з них: 14 137,5 грн. - суму несплаченої орендної плати за користування приміщення, 36 435,75 грн. - сума неустойки за прострочення сплати орендної плати у повному розмірі, 318 грн. - заборгованість за житлово-комунальні послуги.
Згідно з Актами обстеження від 08.02.2008р. квартири АДРЕСА_1 було встановлено, що в Приміщенні з'явилися тріщини та приміщення пошкоджено (повний перелік пошкоджень та тріщин зазначено в актах, долучених до відзиву від 26.05.09р., у актах наявні підписи Позивача та ОСОБА_4).
Розпорядженням №1386 від 15.09.08р. Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, що виносилось на підставі статті 6 Закону України „Про місцеві державні адміністрації", на підставі висновку Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій (НДІБК) від 11.09.2008 про технічний стан будинку № 67 по вул. Олеся Гончара, який визнано аварійним, а також протоколу постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.09.2008 №71, було встановлено: 1. Замовника будівництва адміністративно-готельного комплексу по вул. О. Гончара, 69 ТОВ «Пан Укрейн», у термін до 16.09.2008, зобов'язати: 1.1. За власний рахунок тимчасово відселити мешканців IV під'їзду та частину мешканців III під'їзду будинку АДРЕСА_1 (список квартир додається); 1.2. Забезпечити оплату наданого житла, до повернення мешканців в будинок АДРЕСА_1 або в інше постійне місце проживання; 1.3. Житлові приміщення, що надаються для тимчасового відселення повинні бути площею не меншою ніж площа приміщень з яких здійснюється відселення, санітарно-технічний стан житлових приміщень повинен відповідати вимогам чинного законодавства України. 2. Контроль за виконанням розпорядження покласти на заступника голови Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації В. Пінчука.
Відповідно до ст. 768 ЦК України, якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором вимагати:
1) заміни речі, якщо це можливо;
2) відповідного зменшення розміру плати за користування річчю;
3) безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на їх усунення;
4) розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані.
Відповідно до ст. 762 ЦК України, наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Відповідач зазначає, що у зв'язку з втратою приміщенням (об'єктом оренди) його властивостей, на підставі ст. 762 ЦК України він в усній формі запропонував зменшити розмір орендної плати до 17 550 гривень починаючи з липня місяця, на що отримав усну згоду Позивача. З метою фіксації факту зменшення розміру орендної плати Відповідач направив Позивачу за допомогою електронного зв'язку відповідний договір. Назад договір підписаний з боку Позивача Відповідач не отримав. Відповідач зазначає, що Позивач жодних претензій щодо розміру орендної плати за липень та серпень 2008 року не пред'являв, а тому Відповідач вважає, що Сторонами було досягнуто згоди щодо зменшення розміру орендної плати.
Проте, Відповідачем не надано суду жодних письмових доказів існування домовленості між ним та Позивачем щодо зменшення розміру орендної плати, і існування такої усної домовленості не визнається Позивачем, та навпаки Позивачем направлялися претензії щодо погашення заборгованості з орендної плати за Договором та було подано даний позов до суду.
Зважаючи на що суд приходить до висновку, що Відповідачем не доведено факту існування між ним та Позивачем усної домовленості щодо зменшення розміру орендної плати.
Відповідач зазначає, що 15 вересня 2008 року він повідомив Позивача про неможливість використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням та надав йому необхідні підтверджуючі документи.
Проте в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження того, що Відповідач 15 вересня 2008 року повідомив Позивача про неможливість використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням та надав йому підтверджуючі документи, зважаючи на що дане твердження Відповідача судом до уваги не приймається як необґрунтоване.
Відповідач зазначає, що у зв'язку з визнанням будинку аварійним та таким, що підлягає відселенню, об'єкт оренди втратив свої властивості і не міг в подальшому використовуватись за його цільовим призначенням, та потребував капітального ремонту, а Позивач зі свого боку жодних заходів щодо відновлення (капітального ремонту) об'єкту оренди не вжив, жодних дозволів на проведення будь-яких ремонтних робіт не давав.
Відповідно до ст. 776 ЦК України, капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.
В матеріалах справи відсутні докази того, що Відповідач звертався до Позивача щодо проведення капітального ремонту речі, та Позивач йому відмовив.
Позивач зазначає, що у своїй Претензії від 30.09.2008 №12 Відповідачем було зазначено, що ним, у зв'язку з визнанням будинку - об'єкту оренди по Договору аварійним та таким, що підлягає відселенню 15 вересня 2008 року, було прийнято рішення про припинення Договору.
Позивач зазначає, що в його листі від 30 вересня 2008 року також зазначено про бажання Позивача припинити Договір, оскільки в порушення умов Договору Суборенди, Відповідачем не було сплачено орендної плати за користування приміщенням у вересні 2008 року до 15 вересня 2008 року, а згідно з п. 6 Договору суборенди, у випадку затримання орендної плати на строк 5 днів, Суборендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку.
Зважаючи на що Позивач вважає, що Договір було припинено за згодою сторін 30.09.2008 року, шляхом обміну листами.
Суд не погоджується з таким твердженням Позивача зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 781 ЦК України, договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом; договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.
Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Проте, Позивачем та Відповідачем не надано доказів, що Позивач прийняв пропозицію Відповідача щодо розірвання та припинення дії Договору (Претензія від 30.09.2008 №12), саме з наведених в цій пропозиції-претензії підстав.
Щодо листа Позивача від 30 вересня 2008 року, по Позивачем та Відповідачем надано суду два різні за текстом, не підписані та не засвідчені бланки листів складених від імені Позивача датою 30.09.2008р.
Також надані Позивачем суду докази направлення листа Позивача від 30 вересня 2008 року не є належними доказами направлення саме наданого Позивачем суду листа від 30.09.08р. Відповідачу, зважаючи на наступне.
Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених КМУ, розрахунковий документ -це документ встановленої законом форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
За даними, що містяться в поштових чеках від 30.09.08р. неможливо дійти достовірного висновку про те, що Позивачем за даними листами (у відправлених листах) Відповідачу було надіслано саме Лист №30-09 від 30.09.08р., поданий Позивачем до суду, оскільки вищевказані поштові чеки не містять відомостей, які саме документи за ними направлялися.
Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що вищенаведені поштові чеки є неналежними доказами надіслання Позивачем Відповідачу саме Листа №30-09 від 30.09.08р.
Підсумовуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку що Позивачем та Відповідачем не надано належних доказів, що вони прийняли пропозиції один одного щодо розірвання та припинення дії Договору, а тому судом встановлено, що Договір суборенди не був розірваний та припинений, та продовжує діяти.
В зустрічному позові Відповідач зазначає, що у зв'язку з своїм вимушеним переїздом з орендованого за Договором суборенди приміщення, він поніс непередбачені, додаткові затрати, в сумі 15 160.00 грн., що складаються з: витрат на пошук нового офісного приміщення - 8750 грн. без ПДВ (оплата послуг посередника по пошуку нового офісного приміщення); витрат на перевезення речей до нового офісного приміщення - 1910 грн. (оплата послуг транспорту - 1000.00 грн., навантажувально-розвантажувальні роботи - 910 грн.); витрат у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю офісу - 4 500 грн. (оплата праці працівників та ін.); також Відповідач вважає, що Позивач повинен повернути йому страховий фонд в сумі 19 655 грн. (3 900 дол. США). Дані витрати та неповернутий страховий фонд Відповідач кваліфікує як спричинені йому збитки.
Листами від 26.09.09р. та від 30.09.08р. Відповідач звертався до Позивача щодо сплати йому сум нанесених збитків, та в зв'язку з незадоволенням його вимог Відповідач просить суд стягнути ці збитки з Позивача.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) та втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
З вищенаведених норм вбачається, що відшкодування збитків має характер уні версального засобу захисту цивільних прав, од ночасно відшкодування збитків є мірою відпо відності.
Як у випадку виконання договору, так і за зобов'язанням, що виникають унаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка заподіяла шкоду.
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Як вбачається з положень ст. 623 ЦК України, оскільки відшкодування збитків є мірою відпо відальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини бор жника.
При розгляді господарського спору, господарський суд вирішує заявлений спір в межах заявленими позивачем позовних вимог (за винятком окремих встановлених законом випадків виходу за межі позовних вимог), на підставі наведеного позивачем нормативного обґрунтування позовних вимог та наданих сторонами письмових доказів та пояснень.
Як зазначено вище, судом встановлено, що:
- Відповідач не довів, що 15 вересня 2008 року повідомив Позивача про неможливість використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням та надав йому підтверджуючі документи;
- Відповідач не довів, що він звертався до Позивача щодо проведення капітального ремонту речі, та Позивач йому відмовив;
- також Відповідач не довів, що сторони дійшли взаємної згоди щодо розірвання Договору в зв'язку з тим, що будинок, в якому розташоване Приміщення знаходиться в незадовільному санітарно-технічному стані і його визнано аварійним та таким, що підлягає відселенню;
- Договір суборенди від 14 січня 2008 року не був розірваний або припинений, а отже між сторонами продовжують діями договірні відносини.
Зважаючи на вищенаведене, суд не вбачає вини Позивача в тому, що Відповідач поніс витрати на переїзд з орендованого за Договором суборенди Приміщення, оскільки Відповідач самовільно з власної ініціативи вирішив залишити орендоване за Договором суборенди Приміщення, чим порушив умови Договору.
Також Відповідач не повернув орендоване за Договором майно та Приміщення Позивачеві; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.
А тому суд вважає необґрунтованими вимоги зустрічного позову Відповідача про стягнення з Позивача 15 160,00 грн. збитків, у вигляді витрат відповідача на оплату пошуку нового офісного приміщення, на перевезення речей до нового офісного приміщення та у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю офісу.
Щодо вимоги Відповідача по зустрічному позову про зобов'язання Позивача на виконання умов Договору повернути йому страховий фонд в сумі 19 655 грн. (3 900 дол. США), який Відповідач кваліфікує як спричинені йому Позивачем збитки, судом встановлено наступне.
Позивач зазначає, що 26 вересня 2008 року Відповідач звернувся з проханням до нього щодо повернення частини страхового фонду до підписання акту прийому-передачі у зв'язку з скрутним фінансовим становищем та завірив Позивача, що все орендоване майно буде повернуто та будуть сплачені всі належні платежі. Позивач зазначає, що направив кур'єра до Відповідача з грошовими коштами у сумі 10000гривень, що становила частину страхового фонду; кур'єр передав гроші Відповідачу у присутності секретаря; прибуткового касового ордеру та відповідної квитанції Відповідачем видано кур'єру не було. Позивач зазначає, що він наступного робочого дня нагадав про необхідність видачі квитанції про повернення до каси Відповідача частини страхового фонду готівкою, однак, Відповідач відмовився оформлювати у встановленому законом порядку повернення страхового фонду та надати зазначену квитанцію до того, як Позивач відшкодує Відповідачу необґрунтовані витрати на переїзд.
Проте, Позивачем не надано суду жодних письмових доказів, щодо того, що ним дійсно було повернуто Відповідача частину страхового внеску в сумі 10000гривень, а існування вищеописаних подій не визнається Відповідачем. Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено факту повернення Відповідачу частини страхового внеску в сумі 10 000 гривень.
Відповідно до п. 3 Договору, «Страховой фонд не является арендной платой за последний месяц пользования помещением и возвращается Субарендатору после погашения всех задолженностей субарендатора перед субарендодателем (возникших в соответствии с настоящим Договором) при окончании договора аренды .»
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) . Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вбачається з п. 3 Договору, обов'язок Позивача повернути Відповідачу страховий фонд виникає, зокрема, в зв'язку з настанням події -закінченням Договору суборенди.
Оскільки, як встановлено судом вище, строк дії Договору суборенди не закінчився, та Договір діяв і діє станом на час винесення даного рішення, то у Відповідача відсутні правові підстави вимагати повернення страхового внеску, оскільки за умовами Договору строк повернення страхового внеску ще не настав.
Як вбачається з тексту зустрічної позовної заяви, Відповідач просить стягнути з Позивача страховий фонд в сумі 19 655 грн. (3 900 дол. США) у вигляді збитків.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
З вищенаведених норм вбачається, що основною формою компенсації заподіяної шкоди потерпілій особи є відшкодування збитків. Відшкодування збитків має характер уні версального засобу захисту цивільних прав, од ночасно відшкодування збитків є мірою відпо відності . Як у випадку виконання договору, так і за зобов'язанням, що виникають унаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка заподіяла шкоду.
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Як вбачається з положень ст. 623 ЦК України, одним з основних способів захисту цивіль них прав і інтересів, який є водночас універсальною мірою відповідальності, є відшкодування збитків. Оскільки відшкодування збитків є мірою відпо відальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини бор жника. Загальне правило про відшкодування запо діяних збитків у повному обсязі не виключає можливості зменшення або збільшення їх роз міру договором або законом.
Відповідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 229 ГК України «Відшкодування збитків у разі порушення грошових зобов'язань»учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Тобто, особливістю відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зо бов'язань є те, що боржник, у тому числі учасник господарських відносин, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним такого зобов'язання.
Тобто, ч. 1 ст. 229 ГК України, встановлює два види господарських санкцій, що застосо вуються до учасника господарських відносин, який порушив грошове зобов'язання: відшко дування збитків і сплату штрафних санкцій, встановлених ГК та іншими законами.
Відповідно до п. 3 Договору, «Страховой фонд не является арендной платой за последний месяц пользования помещением и возвращается Субарендатору после погашения всех задолженностей субарендатора перед субарендодателем (возникших в соответствии с настоящим Договором) при окончании договора аренды .»
Як вбачається з вищенаведеного, збитки в розумінні ч. 1 ст. 229 ГК України є господарською санкцією , що застосо вується до учасника господарських відносин, який порушив грошове зобов'язання, і особливістю відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зо бов'язань є те, що боржник, у тому числі учасник господарських відносин, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним такого зобов'язання.
Тобто, заявлена Відповідачем вимога про стягнення з Позивача страхового фонду в сумі 19 655 грн. (3 900 дол. США), за своєю правовою природою не є збитками в розумінні ст.ст. 22, 624, 624 ЦК України та ст. 229 ГК України, а є грошовим договірним зобов'язанням з повернення страхового внеску, як це передбачено ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України та п. 3 Договору.
При розгляді господарського спору, господарський суд вирішує заявлений спір в межах заявленими позивачем позовних вимог (за винятком окремих встановлених законом випадків виходу за межі позовних вимог), на підставі наведеного позивачем нормативного обґрунтування позовних вимог та наданих сторонами письмових доказів та пояснень.
З урахуванням викладеного вище, судом вбачається, що правові підстави для задоволення позову в частині стягнення страхового внеску в сумі 19 655 грн. (3 900 дол. США) у вигляді збитків, відсутні, оскільки Відповідачем було обрано невірний спосіб захисту порушеного права (а саме, заявлену до стягнення суму коштів обґрунтовано, як завдані Відповідачу «збитки»), а отже вимоги Відповідача про стягнення збитків в цій частині є нормативно необґрунтованими, а отже безпідставними, і тому в задоволенні вимог про стягнення матеріальних збитків у вигляді неповернутого страхового внеску в сумі 19 655 грн. (3 900 дол. США), належить відмовити.
Щодо заявлених Позивачем по первісному позову вимог про стягнення з Відповідача 14 137,5 грн. - суму несплаченої орендної плати за користування приміщенням, 36 435,75 грн. - суму неустойки за прострочення сплати орендної плати у повному розмірі та 318 грн. - заборгованості за житлово-комунальні послуги., судом встановлено наступне.
Відповідно до п. 2 Договору суборенди, Суборендар за орендоване Приміщення зобов'язаний щомісячно перераховувати Суборендодавцю орендну плату в національній валюті в розмірі, еквівалент 3900 доларів США по курсу НБУ на день перерахування, але не менше 19 695 грн.
Відповідно до п. 4 Договору суборенди, орендна плата сплачується Суборендатором передплатою щомісячно не пізніше 15 числа кожного місяця у повному розмірі.
Як вбачається з матеріалів справи, під час користування Приміщенням Відповідач не сплатив повністю Позивачу орендну плату за липень 2008 року, а саме 15.07.2008 року Відповідач сплатив передплату за користування приміщенням у липні лише у сумі 17 550 грн. замість 19 695 грн., таким чином з 15 липня 2008 року у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у сумі 2 145 грн.
18.08.2008 року Відповідачем було сплачено Позивачу передплату за користування Приміщення у серпні у сумі 17 550 грн. замість 19 695 грн., таким чином з 15 по 17 серпня 2008 року у Відповідача існувала заборгованість перед Позивачем у сумі 19 695 грн., що з 18 серпня 2008 року зменшилась, та становить 2 145 грн.
Тобто за липень та серпень 2008р. борг по орендній платі по Договору Відповідача перед Позивачем складає 2 145 грн. + 2 145 грн. = 4 290 грн.
Також в матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу орендної плати за вересень; Позивач заявляє вимоги та просить стягнути з Відповідача 9 847,5 грн. (орендна плата за період з 15 вересня по 30 вересня 2008 року).
В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведених сум заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача сум заборгованості з орендної плати в розмірі, наведеному Позивачем в уточненні позивних вимог -14 137,50 грн.
Позивач також просить суд стягнути з Відповідача у відповідності до п. 6 Договору суборенди неустойку у розмірі 1% від суми місячної оренди за кожен день прострочення, і Позивач вважає, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не піддягають застосуванню у даному випадку тому, що даний закон обмежує розмір пені, а не неустойки.
Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.
Тобто п. 6 Договору суборенди фактично встановлено неустойку у вигляді пені у розмірі 1% від суми місячної оренди за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проте, відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає невірним наданий позивачем розрахунок пені зроблений з розрахунку 1% від суми місячної оренди за кожен день прострочення, а тому робить власний перерахунок пені у відповідності до положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якого сума пені, за вказаний в позові період, становить -1275,49 грн.
В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в сумі, що перерахована судом - 1275,49 грн.
Також Позивач просить стягнути з Відповідача 318 грн. - заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Як вбачається з Довідки б/н б/д, виданої Позивачу, та долученої ним до матеріалів позовної заяви, ЖКВ ВАТ «Завод Ленінська кузня»повідомляє, що станом на 01.10.2008р. заборгованість за житлово-комунальні послуги по кв. АДРЕСА_1 становить 318,90 грн.
Також позивачем під час розгляду справи надано Довідку №718 від 05.08.09р. (оригінал судом оглянуто в судовому засіданні, копію позивачем надано до матеріалів справи), в якій ЖКВ ВАТ «Завод Ленінська кузня»повідомляє, що з 01.08.08р. по 01.10.2008р. за квартплату та опалення по кв. АДРЕСА_1 було нараховано 318,90 грн., та що дану суму Позивачем було погашено 20.10.08р.
Враховуючи вищенаведені довідки, та оскільки Позивачем заборгованість по квартплаті та опаленню було погашено 20.10.08р., Позивач просить стягнути з Відповідача 318 грн.
Проте, ні Позивачем, ні Відповідачем не надано суду доказів того, що кв. АДРЕСА_1 знаходиться на обслуговуванні Житлово-комунального відділу ВАТ «Завод Ленінська кузня».
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Зважаючи вищенаведене, суд не може прийняти вищенаведені довідки як належні докази нарахування з 01.08.08р. по 01.10.2008р. 318,90 грн. за квартплату та опалення по кв. АДРЕСА_1, а тому в задоволенні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 318 грн. - заборгованості за житлово-комунальні послуги суд відмовляє.
Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача по первісному позову на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, та витрати на оплату послуг адвоката, пропорційно до суми задоволених позовних вимог (відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається).
Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по зустрічному позову у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на Відповідача та йому не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги по первісному позову задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чойс Юкреін»(м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 35209739) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 14 137 (чотирнадцять тисяч сто тридцять сім) грн. 50 коп. заборгованості з орендної плати, 1275 (одна тисяча двісті сімдесят п'ять) грн. 49 коп. пені, 154 (сто п'ятдесят чотири) грн. 13 коп. державного мита, 29 (двадцять дев'ять) грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2845 (дві тисячі вісімсот сорок п'ять) грн. 25 коп. витрат на оплату послуг адвоката.
В іншій частині в задоволенні первісного позову відмовити.
В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя І.О.Домнічева