ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 2/230 27.10.09
За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
До Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про стягнення 4 456,36 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники сторін, що приймали участь в судовому засіданні 15.10.09р.:
Від позивача Литвин Л.М., Мазурок О.І.
Від відповідача ОСОБА_1.І.
Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України після оголошеної в судовому засіданні перерви.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та пені, всього в сумі 4456,36 грн. за договором № 898 від 05.05.2003р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2009р. порушено провадження у справі.
У судовому засіданні 15.10.2009р. представником позивача було надано суду пояснення на відзив відповідача, в якому позивач зокрема збільшує заявлену до стягнення суму пені, проте позивачем не наведено обґрунтування збільшення розміру пені та не надано новий розрахунок позовних вимог.
При цьому представник позивача усно заявив, що обґрунтування збільшення розміру пені та новий розрахунок позовних вимог він надати не може, і тому не наполягає на збільшенні позовних вимог та залишає їх в старому розмірі.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити, в розмірі, що зазначений в позовній заяві.
Представник Відповідача проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві та просив в позові відмовити повністю.
В судовому засіданні 15.10.09р., за згодою присутніх представників сторін, судом було оголошено про закінчення розгляду справи по суті, та для оголошення рішення, з врученням повного тексту, судом було оголошено перерву на 27.10.2009р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які сторони посилаються, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -
Між комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»(Позивач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Відповідач) було укладено договір № 898 від 05.05.2003 року (Договір) про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів у зв'язку з орендою нежилого приміщення в будинку № 50-А по вул. Зодчих у м. Києві (договір оренди № 08/0846 від 29.05.2003 року, договір оренди №08/2811 від 21.12.2006 року).
Згідно з умовами Договору, Відповідач по справі зобов'язався своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) Дирекції по експлуатації нежилих будинків (структурному підрозділу Позивача) вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем центрального опалення (п.2.3.6. Договору, Додатки №1 та №2 до Договору)
У зв'язку з тим, що Позивач (Дирекція по експлуатації нежилих будинків) займається технічним обслуговуванням систем теплопостачання у згаданому будинку, було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №810176 від 01.02.1999 року між АК «Київенерго»та Позивачем по справі про те, що Позивач сплачує за постачання теплової енергії повністю за будинок, а сам ці кошти збирає з орендарів та власників, з якими, в свою чергу, він має договір про надання послуг по теплопостачанню.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, в наданому суду відзиві зазначає, що термін дії Договору закінчився 31.12.2003р.
Також, що згідно п. 2.1 Договору, Відповідач вважає, що Позивач керувався тарифами за користування тепловою енергією та ТО відповідними розпорядженнями КМДА «Про затвердження тарифів на теплову енергію»: №1575 від 01.10.2006р., № 86 від 31.01.2007р., № 1662 від 27.11.2008р. та № 1780\1 від 25.12.2008р.
Відповідач вважає, що Позивач неправомірно керувався лише листами, повідомляючи Відповідача про збільшення тарифів на послуги згідно розпоряджень КМДА «Про затвердження тарифів на теплову енергію»: №86 від 31.01.2007р. , № 1489 від 30.10.2008р., №1662 від 27.11.2008р., №1780\1 від 25.12.2008р., не ознайомлюючи Відповідача з економічним обґрунтуванням тарифів на послуги та не підтвердивши розрахунками на відповідність, чим порушував п. 2.2.2. Договору. Відповідач зазначає, що додатки до Договору про змісту Тарифів на послуги Позивачем йому не надсилались, а в листах пропонувалось в односторонньому порядку, без узгодження додаткових умов договору, орендареві виконувати обов'язки по сплаті.
Відповідач вважає, що Позивач постійно порушував п. 5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»- «У разі зміни вартості комунальних послуг виконавець / виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та на погодження відповідних органів».
Також Відповідач зазначає, що Президент України своїми Указами :
- №1058\2008 від 20.11.2008р. скасував рішення КМДА від 30.10.2008р. за №1449 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води, водовідведення для окремих бюджетних установ та суб'єктів господарювання»;
- №1199\2008 від 24.12.2008р. скасував рішення КМДА від 27.11.2008р. за № 1662 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води, водовідведення для окремих бюджетних установ та суб'єктів господарювання».
Враховуючи все вищенаведене, Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Договір № 898 від 05.05.2003 р. (Договір) діє і в даний час, оскільки в Розділі 6. «Термін дії Договору»передбачено п. 6.4. пролонгацію дії договору на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із Сторін.
Жодна із сторін не заявила про припинення дії Договору у відповідності до п. 6.4 (в матеріалах справи відсутні докази протилежного), тому Відповідач безпідставно заявляє, що термін дії Договору закінчився.
Незгода Відповідача з тим, що Позивач не надсилав додаткової угоди до Договору для узгодження тарифів на комунальні послуги, а лише повідомляв про зміну тарифів в односторонньому порядку листами, є безпідставною з наступних причин.
Комунальні послуги (в тому числі послуги на централізоване опалення) відповідно до ст. 7 п.1 п.п. 2); ст. 13 п.1 п.п.1; ст.14 п. 1 п.п. 2) та п. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та ст. 28 п.а) п.п. 2) Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»відносяться до житлово-комунальних послуг, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території.
Крім того, п. 3.1.7. Договору передбачено право Позивача змінювати тарифи на теплову енергію згідно з Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, повідомивши про це Відповідача письмово.
Як правомірна сторона Договору, Позивач направляв Відповідачу листи (№11/32 від 10.11.2006 р., № 03/11 від 03.02.2007 р., № 03/12 від 04.12.2008 р., № 01/02 від 10.01.2009 р. - копії даних листів з додатками долучено до матеріалів справи) про зміну тарифів на теплову енергію, з додатками-повідомленнями енергопостачальної організації, в яких були посилання на розпорядження Київської міської адміністрації відповідно до яких змінювалися тарифи.
Позивач не порушував п.5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»щодо строку повідомлення про зміну тарифів, оскільки Позивач не є виконавцем/виробником комунальних послуг по центральному опаленню.
Позивач відповідно Договору, є виконавцем послуг по технічному обслуговуванню і утриманню внутрішньобудинкових систем опалення, ГВП, абонентських уводів, а щодо теплопостачання, то Позивач надає послуги по розрахунковому обслуговуванню орендарів з «Енергопостачальною організацією»за спожиту теплову енергію (п.2.2.2. Договору).
Виробником теплової енергії та виконавцем комунальних послуг по центральному опаленню є «Енергопостачальна організація»- АЕК «Київенерго»(з якою Позивач має договір № 810176 від 01.02.1999р. про надання теплової енергії у гарячій воді в будинку №50-А по вул. Зодчих в м. Києві).
Після отримання відповідних повідомлень про підвищення тарифів від АЕК «Київенерго», Позивач направляв дані повідомлення Відповідачу згідно із п.2.2.3 Договору.
На заперечення Відповідача щодо того, що Розпорядження КМДА №1449 від 30.10.2008р. скасовано Указом Президента № 1058/2008 від 20.11.2008 р., то як вбачається з наданих Позивачем документів, тариф на теплову енергію, затверджений даним розпорядженням, АЕК «Київенерго»при нарахуваннях за спожиту теплову енергію не застосовувався.
На заперечення Відповідача щодо того, що Розпорядження КМДА №1662 від 27.11.2008р. скасовано Указом Президента № 1199/2008 від 24.12.2008 р., то як вбачається з наданих Позивачем документів, тариф на теплову енергію, затверджений даним розпорядженням, АЕК «Київенерго»при нарахуваннях за спожиту теплову енергію застосовував до моменту вступу в силу Указу Президента № 1199/2008 від 24.12.2008 р.
Враховуючи вище викладене, суд вважає заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, нормативно та документально необґрунтованими.
Як вже було встановлено судом, згідно з умовами Договору, Відповідач по справі зобов'язався своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) Дирекції по експлуатації нежилих будинків (структурному підрозділу Позивача) вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем центрального опалення (п.2.3.6. Договору, Додатки №1 та №2 до Договору).
Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору, та проводив оплату за спожиту теплову енергію несвоєчасно та не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.
Суд погоджується та вважає обґрунтованим та арифметично вірним наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача по Договору, відповідно до якого заборгованість Відповідача станом на 01.06.2009 року складає 4235,34 грн.
Позивач звертався до Відповідача щодо погашення існуючої заборгованості листом-претензією №155/23-09/21 від 19.09.2008 року, нагадуванням №155/23-02/31 від 16.02.2009 року щодо незадоволення претензійних вимог, а також щодо збільшення суми боргу.
21.05.09 року рекомендованими листами № 5315 та №5316 Позивачем було відправлено Відповідачу Досудове попередження №155/23-05/62 від 20.05.2009 року з проханням погасити заборгованість до 01.06.09.
В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної заборгованості (що станом на 01.06.2009 року складає 4235,34 грн.), а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми заборгованості по Договору в розмірі 4235,34 грн.
Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проте, відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Позивач, відповідно до розрахунку пені, складеного у відповідності до положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", нарахував Відповідачу за несвоєчасне внесення платежів по Договору пеню в розмірі 221,02 грн.
В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені за порушення умов Договору в частині сплати за надані послуги на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в сумі 221,02 грн.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в розмірах, що наведені судом в рішенні.
Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; ідентифікацій код 03366500) 4235 (чотири тисячі двісті тридцять п'ять) грн. 34 коп. заборгованості, 221 (двісті двадцять одна) грн. 02 коп. пені, 102 (сто дві) грн. державного мита та 315 (триста п'ятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя І.О.Домнічева