печерський районний суд міста києва
Справа № 757/10987/17-к
06 березня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі представника заявника - адвоката ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
слідчого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту, накладеного у кримінальному провадженні № 42014000000000931,-
23.02.2017 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_3 , яке передано слідчому судді 24.02.2017, в якому заявник просить скасувати арешт грошових коштів, які містяться на банківському рахунку ОСОБА_6 (РНОКППФО НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 у ПАТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» (МФО 380582), накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03.03.2016р. 757/4322/17-к в рамках кримінального провадження № 42014000000000931.
В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що грошові кошти на які накладено арешт не є речовими доказами, так як самі по собі грошові кошти не можуть містити будь-якої інформації про обставини, які мають значення для кримінального провадження. У даному кримінальному провадженні у ОСОБА_6 не має процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого або ж особи, яка в силу закону може нести цивільну відповідальність, чи особи, майно якої може підлягати спеціальній конфіскації в рамках кримінально-правових відносин. Заявник вказує, що відсутні будь-які докази щодо можливої конфіскації майна ОСОБА_6 , а продовження арешту грошових коштів порушує право власності останнього та суперечить нормам кримінального процесуального законодавства щодо правомірності та обґрунтованості втручання правоохоронних органів. Зазначене в своїй сукупності беззаперечно свідчить про безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування.
У судовому засіданні представник заявника адвоката ОСОБА_3 подане клопотання підтримав та просив суд задовольнити, посилаючись на доводи, викладені у ньому.
Прокурор ОСОБА_4 та слідчий ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували щодо скасування арешту та вказали, що підстави які слугували для накладення арешту на майно на даний час продовжують існувати, а відтак і актуальність арешту майна залишається в силі.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши обґрунтування представника заявника, заперечення прокурора та слідчого, приходить до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що Департаментом нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42014000000000931 від 15.09.2014 за фактами вчинення службовими особами державних підприємств залізничного транспорту та ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.01.2017 року накладено арешт на грошові кошти, розміщені на рахунку ОСОБА_6 (РНОКППФО НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 у ПАТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» (МФО 380582).
У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність в ОСОБА_6 права на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 25.01.2017, при арешті грошових коштів, які зберігаються на рахунку ОСОБА_6 слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання органу досудового розслідування були достатні підстави для висновку, що вони відповідають критеріям, визначеним ст. 98, п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України.
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Судовим розглядом встановлено, що розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000931 проводиться за фактом зловживання службовим становищем та вчинення інших неправомірних дій не ОСОБА_6 , а іншої особи - заступника начальника ДТГО «Південно-західна залізниця» ОСОБА_7 , що полягало в незаконному укладанні з ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» договору про надання овердрафту від 05.02.2014 № KKOSK.990655.037, чим спричинено тяжкі наслідки. У матеріалах справи відсутня будь-яка інформація або докази, які підтверджують наявність у ОСОБА_6 процесуального статусу, передбаченого ст. 170 КПК України та необхідного для накладення арешту на майно даної особи. В ухвалі про арешт майна також не було зазначено про будь-який зв'язок ОСОБА_6 з посадовими особами ДТГО «Південно-західна залізниця», дії яких досліджуються у кримінальному провадженні, або можливість набуття грошових коштів від таких осіб, а також не було вказано про можливість подальшої конфіскації грошових коштів, на які було накладено арешт.
Тобто з викладеного слідує, що у ОСОБА_6 відсутній процесуальний статус з яким закон пов'язує накладення арешту на його майно, в даному випадку продовження дій даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Щодо висновку про набуття арештованих грошових коштів в результаті вчинення кримінальних правопорушень, ознаки яких досліджуються в рамках кримінального провадження №42014000000000931, слід зазначити наступне.
Адвокатом ОСОБА_3 було надано копії договорів позики (безвідсоткової) від 10.12.2012 та від 01.11.2013, укладені між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на загальну суму 7570000,00 дол. США. Відповідно до п. 2.1. даних договорів грошова сума в день підписання таких договорів була передана шляхом перерахування на поточний рахунок або безпосередньої передачі позичальнику.
Як було зазначено представником ОСОБА_6 , у подальшому вказані грошові кошти, набуті за договорами позики, були розміщенні на депозитних рахунках ПАТ «ВБР» відповідно до депозитних договорів на користь третьої особи від 24.02.2014 № ZIDN2.12699.022, від 09.12.2013 № ZIDBD.12699.018, від 09.01.2013 № ZIDN2.12699.011. Вигодонабувачем за даними депозитними договорами було вказано позикодавця за договорами позики - ОСОБА_8 . Вказані депозитні договори та договори позики є чинними, у судовому порядку не оскаржувались та відповідно до положень ст. 204 ЦК України вважаються правомірними.
Адвокатом ОСОБА_3 було також надано копії довідок про подану декларацію про майновий стан і доходи ОСОБА_8 за 2007, 2008, 2009, 2010 рр., якими підтверджується законність набуття даною особою грошових коштів та достатній розмір.
Слідчий суддя, приймає до уваги те, що у матеріалах клопотання відсутні достатні докази вчинення злочину за участю ОСОБА_6 та наявність підстав вважати, що існує правова підстава для продовження дії арешту рахунку ОСОБА_6 взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння ОСОБА_6 належним йому майном, на підставі вище встановлених обставин, у зв'язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання про скасування арешту задовольнити.
Скасувати арешт з грошових коштів, які знаходяться на рахунку ОСОБА_6 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) № НОМЕР_4 , відкритого у Публічному акціонерному товаристві «Міжнародний Інвестиційний Банк» (МФО 380582), накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.01.2017.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1