ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
23 жовтня 2009 р. Справа № К-22/144
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О.В.
при секретарі судового засідання Гринюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: ОСОБА_1, АДРЕСА_1
ОСОБА_2, АДРЕСА_2
до відповідача-1: ТОВ "Дювікіндустрія", вул. С.Бандери, 104, с.Ямниця,Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422,
до відповідача-2 Ямницької сільської ради, вул. Галицька, 36, с.Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422,
про визнання недійсними заяви № 2 від 25.01.2005 р. директора ТзОВ "Дювікіндустрія" та рішення Ямницької сільської ради № 143 від 29.11.2007 р.,
за участю представників сторін:
від позивача: представник ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 14.08.09. )
від відповідача-1: не з'явився,
від позивача-2: не з'явився,
від відповідача-2: не з'явився,
третя особа на стороні відповідача: не з'явився,
ОСОБА_1, ОСОБА_2 заявлено позов до ТзОВ "Дювікіндустрія", Ямницької сільської ради про визнання недійсною заяви директора ТзОВ "Дювікіндустрія" №2 від 25.01.2005р. про вилучення з користування земельної ділянки площею 0,800га та визнання недійсним рішення 15-ої сесії 5-го демократичного скликання Ямницької сільської ради №143 від 29.11.2007р. про вилучення з користування ТзОВ "Дювікіндустрія" вказаної земельної ділянки.
Згідно ухвали суду від 13.10.2009р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено підприємця ОСОБА_4.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що 19.06.1997р. ТзОВ "Дювікіндустрія" набуло право постійного користування земельною ділянкою площею 3,066га для реконструкції під цехи по виготовленню шлакоблоків, столярних виробів, меблів, будівництва автозаправної станції, пункту обслуговування автомобілів за адресою с.Ямниця Тисменицького району Івано-Франківської області, яке посвідчувалось державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ІФ №13-43-4/6 від 19.06.1997р. Позивачі вказують на те, що згідно статуту ТзОВ "Дювікіндустрія" позивачі є засновниками товариства і відповідно до ст.116 ЦК України, ст.88 ГК України, ст.10 Закону України "Про господарські товариства" мають право брати участь в управлінні справами товариства, мають право брати участь у розподілі його прибутку. Зазначають, що в порушення їх корпоративних прав директор підприємства - ОСОБА_5 - подав оскаржувану заяву про відмову від права користування частиною земельної ділянки без рішення зборів учасників товариства. З посиланням на ст.145 ЦК України, п.5.2. статуту товариства вважають, що вирішення вказаного питання відноситься до виключної компетенції зборів учасників товариства, так як стосується визначення основних напрямків його діяльності. Вказану заяву директора товариства розцінюють як юридичний акт, який перебуває в площині регулювання як корпоративних, так і земельних правовідносин, і з огляду на способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, визначені ст.152 ЗК України, розцінюють заявлені позовні вимоги як вимогу про визнання недійсним правочину на підставі ч.2 ст.203 , ст.215 ЦК України.
Відповідач - ТзОВ "Дювікіндустрія"- відзив на позов не подав. Представник даного відповідача - директор ТзОВ "Дювікіндустрія" ОСОБА_5 в судовому засіданні позов визнав, підтвердив те, що заяву про відмову від права користування частиною земельної ділянки подав без рішення зборів учасників товариства. Пояснив, що крім даної заяви, також без рішення зборів учасників товариства подавав і інші аналогічні заяви про відмову від права користування іншими частинами вказаної земельної ділянки.
Відповідач - Ямницька сільська рада - позов не визнала, вказавши на те, що діяла в межах чинного законодавства. В судовому засіданні Ямницький сільський голова Ковальчук І.Б. пояснив, що позивач в зв'язку з тим, що не мав можливості використовувати всю земельну ділянку і здійснювати оплату за неї, відмовився від права користування більшою частиною даної землі. При цьому всі заяви про відмову подавались директором ТзОВ "Дювікіндустрія" без рішення зборів учасників. Зазначає, що всі земельні ділянки, від яких відмовився позивач, в установленому порядку надаються або надані іншим особам, зокрема, підприємцю ОСОБА_4
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -підприємець ОСОБА_4 - в судове засідання 23.10.2009р. не з'явився, письмових пояснень з приводу заявленого позов не подав. При цьому належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 13.10.2009р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 17.10.2009р.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до ст.43 ГПК України, суд встановив наступне.
Згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІФ №001324 від 19.06.1997р. ТзОВ "Дювікіндустрія" набуло право постійного користування земельною ділянкою площею 3,066га для реконструкції під цехи по виготовленню шлакоблоків, столярних виробів, меблів, будівництва автозаправної станції, пункту обслуговування автомобілів та товарів народного вжитку за адресою с.Ямниця Тисменицького району Івано-Франківської області, вул. Степана Бандери,104. В даному акті міститься запис про зміни в землекористуванні - про вилучення земельної ділянки площею 1,1га згідно рішення сесії №28 від 22.03.2006р.
Директором ТзОВ "Дювікіндустрія" ОСОБА_5 подано Ямницькій сільській раді заяву №2 від 25.01.2005р. про вилучення на користь Ямницької сільської ради частини вказаної земельної ділянки площею 0,80га та внесення відповідних змін до державного акту із вилученням земельної ділянки в натурі в зв'язку з тим, що товариство не має можливості використовувати повністю земельну ділянку.
Рішенням 15-ої сесії 5-го демократичного скликання Ямницької сільської ради №143 від 29.11.2007р. розглянуто дану заяву і вирішено вилучити у ТзОВ "Дювікіндустрія" земельну ділянку площею 0,8га та перевести її в землі запасу сільської ради.
При вирішенні питання щодо наявності повноважень директора ТзОВ "Дювікіндустрія" на вчинення вказаних дій та порушення прав позивачів, суд виходить з того, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом (п.1 ст.92 ЦК України).
Згідно п.3 установчої угоди товариства та п.1.2. його Статуту (із змінами, зареєстрованими 23.07.1997р. за №226), засновниками товариства є позивачі - ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, який згідно п.5.2., п.8 установчої угоди є головою Ради та директором товариства. Пропорційно до внеску в статутний фонд товариства позивачам належить по 1 голосу, ОСОБА_5 - 2 голоси; у випадку розподілу голосів наполовину - голос голови є вирішальним (п.4.2, п.4.3. установчої угоди від 14.07.1997р., п.5.4. Статуту).
Відповідно до ст.10 Закону України "Про господарські товариства" та згідно п.7.1. Статуту ТзОВ "Дювікіндустрія" учасники товариства мають право брати участь в управлінні товариством у складі Ради засновників, отримувати частину прибутку товариства.
Як визначено в п.5.1. Статуту, управління товариством здійснює Рада засновників, дирекція на чолі з директором та ревізійна комісія. Згідно п.5.5. Статуту до виключної компетенції Ради засновників належить, зокрема, визначення вирішальних напрямків діяльності товариства, визначення напрямків розподілу прибутків та компенсації збитків. В п.5.8.,п.5.11. Статуту встановлено, що директор самостійно вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції Ради засновників, директор товариства має право без довіреності діяти від імені товариства, забезпечує виконання поточних і перспективних програм, організовує підготовку та виконання рішень Ради засновників і надає звіти про їх виконання, розпоряджається майном товариства, у тому числі фінансовими коштами у межах, встановлених Радою засновників тощо.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що директор товариства вправі був подавати заяву про відмову від права користування частиною земельної ділянки, оскільки дане питання не було віднесено до виключної компетенції Ради засновників, а до повноважень директора входить розпорядження майном товариства без обмежень. При цьому визначення вирішальних напрямків діяльності товариства та розпорядження його майном (майновими правами) є різними питаннями. Визначення вирішальних напрямків діяльності товариства пов'язано із предметом його діяльності, який передбачено в п.2.2. Статуту. Повноваження директора здійснювати розпорядження майном товариства встановлені в п.5.11. Статуту.
В п.2.18. рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. №04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" вказано, що, розглядаючи справи про визнання недійсними правочинів, вчинених керівником товариства з перевищенням повноважень, господарським судам необхідно виходити з положень частини третьої статті 92 ЦК України, якою передбачено, що у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Позивачами не доведено, що припинення права користування частиною земельної ділянки порушило їх права на одержання прибутку. При цьому згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, рішенням загальних зборів учасників товариства від 28.12.2007р. (протокол №12/2007) було затверджено річний звіт та бухгалтерський баланс ТзОВ "Дювікіндустрія", що свідчить про погодження даним органом усіх питань фінансово-господарської діяльності товариства. А тому, навіть при перевищенні директором своїх повноважень, застосовуються положення ст.241 ЦК України, згідно яких правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою; наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Виходячи з викладеного, позов задоволенню не підлягає.
Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 124 Конституції України, ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в задоволенні позову відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Суддя Малєєва Олена Вікторівна
Повне рішення, яке оформлене відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, підписане 28.10.2009р.
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________ помічник судді Бандура Володимир Степанович