Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "22" жовтня 2009 р.Справа № 17/1248
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Шніт А.В.
при секретарі Безносюк О.М.
за участю представників сторін
від позивача Шевчук О.М. - головний бухгалтер, дов. №19/02-09 від 24.09.2009р.
від відповідача не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Спільного підприємства "Армзбут" (м. Житомир)
до Спільного підприємства "Теплогазенерго" (м. Житомир)
про стягнення 982,45 грн.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на його користь 982,45грн., з яких: 870,00грн. заборгованості за поставлений товар, 18,02грн. 3% річних, 94,43грн. інфляційних нарахувань.
16.09.2009р. відповідач подав суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що 26.11.2008р. отримав у позивача сантехнічну продукцію на суму 840,00грн. Разом з тим, як зазначає відповідач отримана продукція не відповідала необхідним вимогам, у зв'язку з чим, відповідач листами звертався до позивача про повернення продукції. Водночас, доказів направлення позивачу листів суду не надав.
В судовому засіданні 22.10.2009р. представник позивача подав письмові пояснення на заперечення, в яких зазначив, що листи щодо повернення неякісного товару від відповідача не надходили.
Представник відповідача в судове засідання 22.10.2009р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Спільне підприємство "Армзбут" (позивач у справі) передало Спільному підприємству "Теплогазенерго" (відповідач у справі) товар на загальну суму 870,00грн., що підтверджується видатковою накладною № АРМ-001398 від 26.11.2008р., рахунком-фактурою № АРМ-001804 від 26.11.2008р., податковою накладною №1431 від 26.11.2008р. Факт отримання відповідачем товару підтверджено довіреністю серія ЯОУ №250843 від 26.11.2008р. (а.с. 9-12), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.
Отже, між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, момент, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання, настане зі спливом семиденного строку після надіслання кредитором вимоги щодо виконання зобов'язання боржником. З цього ж моменту буде вважатись порушення права кредитора і виникнуть підстави для звернення до суду за захистом порушених прав.
У відповідності з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу України, позивач направив відповідачу вимогу (претензію) від 10.02.2009р. за № 01 (опис вкладення від 12.02.2009р.) (а.с. 31,32)) про сплату боргу.
Таким чином, строк для виконання зобов'язання у відповідача сплив 19.02.2009р., оскільки вимога про оплату заборгованості була направлена 12.02.2009р.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на день розгляду справи, утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 870,00грн.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача (а.с. 8) 3% річних за 252 дні період з 27.11.2008р. по 05.08.2009р. становить 18,02грн.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми 3% річних не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача сплив 19.02.2009р., про що зазначалось вище.
Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 3% річних за 167 день в період з 20.02.2009р. по 05.08.2009р.:
- (870,00 (сума боргу) х 3% х 167 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у 2009 році) = 11,94грн.
За таких умов, сума 3% річних складатиме 11,94грн.
Згідно розрахунку позивача (а.с. 8) сума інфляційних нарахувань за грудень 2008р.- червень 2009р. становить 94,43грн.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми інфляційних нарахувань, не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача сплив 19.02.2009р., про що зазначалось вище.
Крім того, відповідно до рекомендації Верховного суду України №62-97 від 03.04.1997р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду.
При застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, відповідно умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується з періоду з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається із слідуючого місяця.
Отже, інфляційні нарахування повинні нараховуватись за період з березня 2009р. по червень 2009р. (включно).
Таким чином, суд самостійно здійснює розрахунок інфляційних нарахувань в період з березня 2009р. по червень 2009р. (включно):
- (870,00 (сума боргу) х 101,4% (індекс інфляції за березень 2009р.) / 100% - 870,00 (сума боргу) = 12,18грн.;
- (870,00 х 100,9% (індекс інфляції за квітень 2009р.) / 100% - 870,00 = 7,83грн.;
- (870,00 х 100,5% (індекс інфляції за травень 2009р.) / 100% - 870,00 = 4,35грн.;
- (870,00 х 101,1% (індекс інфляції за червень 2009р.) / 100% - 870,00 = 9,57грн.
За таких умов, сума інфляційних нарахувань становить 33,93грн.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.
Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.
Заперечення відповідача на позовну заяву (а.с. 13,14) відхиляються судом як необґрунтовані з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 678 ЦК України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1)відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2)вимагати заміни товару.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач подав суду листи: №200 від 28.11.2008р., №200/1 від 02.12.2008р. (а.с. 17,19), в яких просить позивача оформити повернення товару, в зв'язку з тим, що товар не відповідає технічним вимогам.
Разом з тим, відповідач не надав суду доказів направлення позивачу вищезазначених листів.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 915,87грн., з яких: 870,00грн. заборгованості за поставлений товар, 11,94грн. 3% річних, 33,93грн. інфляційних нарахувань. В частині стягнення 6,08грн. 3% річних та 60,50грн. інфляційних нарахувань в позові необхідно відмовити.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених позовних вимог.
Крім того, відповідно до Постанови КМУ від 5.05.2009р. №825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1258" розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пов'язаного з розглядом господарської справи для позивача встановлено за ставкою 236 гривень.
Суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід державного бюджету України суму на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, яка не була сплачена ним у встановленому чинним законодавством порядку, оскільки позивачем платіжним дорученням №439 від 04.08.2009р. (а.с. 6) сплачено 118,00грн., а не 236,00грн., як встановлено чинним законодавством.
На підставі ст. 193 ГК України, ст.ст. 525,526,530, ч. 2 ст. 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Спільного підприємства "Теплогазенерго", м. Житомир, вул. Черняховського, 12-а, ідентифікаційний код 20410255 на користь Спільного підприємства "Армзбут", м. Житомир, вул. Монтана, 18, ідентифікаційний код 24701530 - 870,00грн. заборгованості за поставлений товар, 11,94грн. 3% річних, 33,93грн. інфляційних нарахувань, 95,09грн. витрат по сплаті державного мита, 220,01грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 6,08грн. 3% річних та 60,50грн. інфляційних нарахувань в позові відмовити.
4. Стягнути з Спільного підприємства "Армзбут", м. Житомир, вул. Монтана, 18, ідентифікаційний код 24701530 в дохід державного бюджету України - 118,00грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (р/р 31218259703002 на ім'я УДК в м. Житомирі код ЗКПО 22062319 банк отримувача ГУДКУ у Житомирській області МФО 811039 код 22050000).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяШніт А.В.
Дата підписання: 02.11.2009р.
1 - в справу; 2,3-сторонам.