Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "22" жовтня 2009 р. Справа № 15/1102
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Кравець С.Г.
при секретарі Лужко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії (м.Київ)
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (м.Житомир)
про стягнення 917,15 грн.
Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії (м.Київ) пред'явлено позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир) про стягнення 917,15грн., із яких: 845,53грн. основної заборгованості, 6,26грн. 3% річних, 28,17грн. інфляційних нарахувань та 37,19грн. пені.
10.08.2009р. від позивача надійшло письмове клопотання від 05.08.2009р. (а.с.74) про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості на суму 84,00грн. (а.с.74).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в заявах від 05.08.2009р. та від 19.10.2009р. позивач просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с.71,93).
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою: АДРЕСА_1. Ухвали господарського суду Житомирської області від 22.07.2009р. та від 20.08.2009р. повернулися до суду з відміткою відділення зв'язку: "за закінченням терміну зберігання".
Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців № 451896, місцем проживання ОСОБА_1, є: АДРЕСА_1 (а.с.66-67).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Згідно з ч. 4 ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо фізичної особи-підприємця, у тому числі її місце проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
У даній справі відповідачем є суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1.
Відповідно до ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб.
Таким чином, до фізичних осіб - підприємців застосовуються положення ст. 93 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Отже, відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1.
Крім цього, у п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р.(з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено, проте, своїм правом бути присутнім в судовому засіданні останній не скористався.
Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд,
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного між сторонами договору №2840691 від 03.08.06р. про надання телекомунікаційних послуг (а.с.6-8) позивачем були надані відповідачу послуги електрозв'язку в період з квітня по листопад 2008р. на загальну суму 845,53 грн., що підтверджується виставленим рахунком (а.с.10) та розрахунком суми боргу (а.с.12).
У відповідності з п. 4.2 договору споживач зобов'язався сплачувати послуги електрозв'язку за спільно погодженою системою оплати - авансова з поданням рахунків.
Згідно з п.4.3, п.4.5 та п.4.6 договору відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані йому послуги, при цьому розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводити протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі застосування авансової системи оплати відповідач зобов'язався щомісячно, до 20-го числа поточного місяця, проводити попередню оплату вартості послуг в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг.
Відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отримані комунікаційні послуги належним чином не виконав, в результаті чого, за отримані в період з квітня по листопад 2008р. послуги у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 845,53 грн.
Згідно з п.5.8 договору та п. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Згідно з обґрунтованого розрахунком позивача, який перевірено судом, розмір 3% річних становить 6,26грн., інфляційних нарахувань - 27,17грн., пені - 37,19грн.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України)
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 845,53грн. основної заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, 6,26грн. 3% річних, 28,17грн. інфляційних нарахувань та 37,19грн. пені, правомірні та підлягають задоволенню.
Крім того, у клопотанні про збільшення позовних вимог, позивач, просить стягнути з відповідача 84,00грн. заборгованості по орендній платі за період з грудня 2008р. по липень 2009р. за наданий у користування відповідачу модем.
Відповідно до ст. 11 та ст. 509 ЦК України, зобов'язання можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.
Стаття 759 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати майно у користування за плату на певний строк.
Так, згідно до зазначеної норми Закону, обов'язковою умовою договору оренди є його оплатність.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.09.2009р. було зобов'язано позивача надати суду докази, які підтверджують факт надання відповідачу в оренду модему та докази, які свідчать про зобов'язання відповідача сплачувати орендну плату за користування модемом.
На виконання вимог ухвали суду від 24.09.2009р., позивачем, в обґрунтування вимоги про стягнення 84,00грн. заборгованості по сплаті орендних платежів за користування модемом, було надано суду акт передачі обладнання в тимчасове користування від 02.02.2007р. (а.с.94).
Однак, поданий позивачем акт передачі обладнання в тимчасове користування від 02.02.2007р. засвідчує лише факт передачі відповідачу модему та не містить будь-яких умов щодо платності його передачі та розміру помісячної орендної плати за користування модемом.
Враховуючи те, що позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів передачі позивачем модему відповідачу на умовах договору оренди та доказів того, що відповідач зобов'язався сплачувати за користування модемом орендну плату, господарський суд вважає, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 84,00грн. боргу необхідно відмовити.
Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.
Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
На підставі ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1)
на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії (02192, м.Київ, вул. Міста Шалетт, 1, ідентифікаційний код 01189910):
- 845,53грн. основної заборгованості;
- 37,19грн. пені;
- 6,26грн. - 3% річних;
- 28,17грн. інфляційних нарахувань;
- 102,00грн. сплаченого державного мита;
- 312,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відмовити у позові в частині стягнення 84,00грн. боргу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Кравець С.Г.
Віддрукувати:
1- до справи,
2,3 - сторонам