79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"28" лютого 2017 р. Справа № 914/1800/15
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Зварич О.В. Хабіб М.І.,
за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.
та представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 23-С/Л від 03.01.2017);
відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № /1663/01 від 27.11.2015);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ВіЕс Банк”, вих № 01-3/1759 від 06.02.2017
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.01.2017 (суддя Петрашко М.М.) про припинення провадження
у справі № 914/1800/15
за позовом: Приватного підприємства “Шива”, м. Львів
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “ВіЕс Банк”, м. Львів
про зобов'язання до вчинення дій.
У червні 2016 року Приватне підприємство “Шива” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “ВіЕс Банк” про зобов'язання до вчинення дій, а саме: - визнати незаконними дії ПАТ “ВіЕс Банк” щодо відмови у видачі довідки про заборгованість по кредиту та процентах станом на 20.04.2015, надходження та повернення коштів за договором кредиту №04/07-11 від 04.07.2011, додатком №1 та №2 до договору кредиту, додатковим договором №25/02-15 до кредитного договору №04/07-11 від 04.07.2011 про заміну кредитора, укладеного резидентом Приватним підприємством “Шива” та нерезидентом - компанією “DORSET UNION LTD” та надати копії форм статистичної звітності №503, 504 станом на 01.04.2015;
- зобов'язати ПАТ “ВіЕс Банк” видати ПП “Шива” довідку про заборгованість по кредиту та процентах станом на момент її видачі, надходження, та повернення коштів за договором кредиту №04/07-11 від 04.07.2011, додатком № 1 та № 2 до договору кредиту, додатковим договором №25/02-15 до кредитного договору №04/07-11 від 04.07.2011 про заміну кредитора, укладеного резидентом Приватним підприємством “Шива” та нерезидентом - компанією “DORSET UNION LTD” та надати копії форм статистичної звітності № 503, 504 станом на момент видачі довідки.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.08.2015 у справі №914/1800/15 позов задоволено частково, зобов'язано ПАТ “ВіЕс Банк” видати ПП “Шива” довідку про заборгованість по кредиту та процентах станом на момент її видачі, надходження та повернення коштів за договором кредиту №04/07-11 від 04.07.2011, додатком №1 та №2 до договору кредиту, додатковим договором №25/02-15 до кредитного договору №04/07-11 від 04.07.2011 про заміну кредитора, укладеного резидентом Приватним підприємством “Шива” та нерезидентом - компанією “DORSET UNION LTD” та надати копії форм статистичної звітності № 503, 504 станом на момент видачі довідки. Присуджено до стягнення з ПАТ “ВіЕс Банк” на користь ПП “Шива” 1 218, 00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2015 залишено без змін.
На виконання вищевказаних судових рішень 03.12.2015 видано судові накази, що в подальшому були виконані органами Державної виконавчої служби.
Однак, постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2016 рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 914/1800/15 в частині задоволення позовних вимог скасовано, а справу в цій частині позовних вимог передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Тобто, колегія суддів касаційної інстанції погодилась з висновками судів, що обраний позивачем спосіб захисту (визнання незаконними дій ПАТ “ВіЕс Банк”) не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, визначених ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Надалі, рішенням Господарського суду Львівської області від 16.05.2016 у даній справі у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 вказане рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2016 касаційну скаргу Приватного підприємства “Шива” задоволено частково, рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 у справі № 914/1800/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Зокрема, у постанові касаційної інстанції зазначено, що при новому розгляді справи суди не дослідили належним чином обставин фактичного переходу позивача до нового обслуговуючого банку та обмежились виключно посиланням на те, що повідомлення Національного Банку України про реєстрацію 11.03.2016 за № 1035/4 змін до договору кредиту від 04.07.2011 № 04/07-11 та довідка ПАТ “Кредобанк” № 158-15903/16 від 19.04.2016 не свідчать про те, що перехід позивача на обслуговування до іншого банку мав місце саме станом 20.04.2015.
Разом з тим, як зазначає колегія суддів, суди зовсім не врахували того, що на час повторного розгляду справи обставини спору між позивачем і відповідачем істотно змінилися і така зміна має суттєве значення для правильного вирішення спору. Адже на необхідності їх повного дослідження наголошували обидві сторони саме під час повторного розгляду справи, про що свідчать, зокрема, заява позивача про припинення провадження та заперечення відповідача з цього приводу.
При цьому, колегія суддів відзначає, що позовні вимоги позивача аж ніяк не прив'язані до дати 20.04.2015, а зводяться до необхідності зобов'язати відповідача надати документи з відповідною інформацією на дату їх видачі.
Отже для правильного вирішення спору, як зазначає колегія суддів, слід повно і чітко встановити всі обставини на момент прийняття рішення з урахування їх зміни. Зокрема, підтвердити (чи спростувати), що позивач перейшов на обслуговування до іншого банку, визначити дату (момент) такого переходу та проаналізувати такі факти (в разі їх підтвердження) з урахуванням їх календарної черговості та наслідків для позивача і відповідача з урахуванням як вимог Положення, так і позовних вимог (їх суті). В цьому контексті слід надати належну оцінку і факту видачі банком відповідних документів у грудні 2015 року.
Крім того, касаційна інстанція вказала, що банком видано довідку не в процесі розгляду справи, а в межах виконавчого провадження на виконання рішення суду, яке в подальшому було скасовано. Відповідачем вчинялись дії, спрямовані на відкликання такої довідки. Відтак судами зроблено вірний висновок, що видання спірної довідки в грудні 2015 року не свідчить про відсутність неврегульованих питань щодо предмету спору у справі.
Як вбачається з наведених вище обставин справи, спір між сторонами про зобов'язання ПАТ “ВіЕс Банк” видати ПП “Шива” відповідні довідку та копії форм статистичної звітності є невирішеним, а тому підстави для припинення провадження у справі відсутні.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.01.2017 провадження у даній справі припинено на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Вказана ухвала мотивована тим, що відповідачем видано довідку про заборгованість по кредиту та процентах, надходження, та повернення коштів за договором кредиту №04/07-11 від 04.07.2011, додатком № 1 та № 2 до договору кредиту, додатковим договором №25/02-15 до кредитного договору №04/07-11 від 04.07.2011 про заміну кредитора, укладеного між резидентом Приватним підприємством “Шива” та нерезидентом - компанією “DORSET UNION LTD” та копію форм статистичної звітності № 503, 504. Отже під час розгляду справи перестав існувати предмет спору, і між сторонами фактично не залишилось неврегульованих питань, що його стосуються.
Не погодившись з вказаною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати.
Зокрема посилається на те, що фактична видача банком довідки була здійснена примусово, в процесі виконавчого провадження на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2015, проте це жодним чином не свідчить про визнання банком позовних вимог чи відсутність предмета спору.
Звертає увагу, що суд, припиняючи провадження у даній справі місцевий господарський суд не врахував висновки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 31.10.2016 щодо відсутності підстав для припинення провадження.
Крім того, зазначає про надходження на адресу банку нового листа позивача від 11.05.2016, в якому останній повідомив про перехід на обслуговування операцій за договором кредиту до іншого банку та просив надати письмову довідку з усією інформацією про одержання і погашення кредиту. Вважає, що це лист свідчить про розуміння позивача про недійсність довідки, виданої в грудні 2015 року. Крім того, вказує на посилання в листі позивача на додатковий договір № 23/11, відомості про який в банку відсутні. Отже, вважає, що видана довідка не може повно та всебічно відображати запитувану інформацію та може слугувати причиною застосування до банку відповідальності з боку Національного Банку України.
Окремо звертає увагу, що позивач не змінював предмету чи підстав позову під час розгляду справи.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 апеляційну скаргу банку прийнято до провадження у складі: головуючий суддя Юрченко Я.О., судді Скрипчук О.С. та Хабіб М.І.
З огляду на перебування судді - члена колегії Скрипчук О.С. у відпустці, склад колегії змінено, замість судді Скрипчук О.С. введено суддю Зварич О.В.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 31.01.2017.
Представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що компанією NEWARK MARKETING LLP (кредитор за договором) та ПП “Шива” (позичальник за договором, позивач по справі) укладено договір кредиту №04/07-11 від 04.07.2011 на суму 2000000,00 доларів США, який передбачає виконання боргових зобов'язань перед нерезидентом за залученим від нього кредитом в іноземній валюті, зареєстровано Управлінням Національного банку України у Львівській області із назвою уповноваженого обслуговуючого банку “БМ Банк”, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом №1035 від 07.09.2011.
Окрім цього, ПАТ “Фольксбанк”, правонаступником якого є ПАТ “ВіЕс Банк” та ПП “Шива” укладено договір №90394.1.1 про комплексне обслуговування суб'єкта господарювання у ПАТ “Фольксбанк” від 28.10.2011.
Компанією “DORSET UNION LTD”, компанією NEWARK MARKETING LLP та ПП “Шива” укладено додатковий договір №25/02-15 від 25.02.2015 до кредитного договору №04/07-11 про заміну кредитора. Приватним підприємством “Шива” 11.03.2015 через ПАТ “ВіЕс Банк” подано до Управління Національного банку України у Львівській області повідомлення за вихідним №38 про договір, укладений резидентом-позичальником, який не є банком (повідомлення про зміни до договору). Вказане повідомлення перевірено та підписано.
20 квітня 2015 року ПП “Шива” у зв'язку із запланованим переходом на обслуговування до іншого банку звернулось до ПАТ “ВіЕс Банк” із проханням, в порядку п.3.6 Положення, надати довідку про заборгованість за кредитом та процентах станом на 20.04.2015, надходження та повернення коштів за договором кредиту №04/07-11 від 04.07.2011, додатком № 1 та № 2 до договору кредиту, додатковим договором № 25/02-15 до кредитного договору № 04/07-11 від 04.07.2011 про заміну кредитора, укладеного резидентом Приватним підприємством “Шива” та нерезидентом - компанією “DORSET UNION LTD”, а також надати копії форм статистичної звітності №№ 503, 504 станом на 01.04.2015.
Листом №06-1/9232 від 05.05.2015 ПАТ “ВіЕсБанк” повідомило ПП “Шива” про неможливість надання довідки за його зверненням від 20.04.2015, оскільки у банку знаходиться на обслуговуванні договір позики № 04/07-11 від 04.07.2011, укладений ПП “Шива” та компанією NEWARK MARKETING LLP.
Вказану відмову позивач вважає незаконною, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача надати документи з відповідною інформацією на дату їх видачі.
Місцевим господарським судом, на виконання вказівок, викладених в поставнові Вищого господарського суду України встановлено, що фактичний перехід ПП "Шива" на обслуговування до іншого банку відбувся 11.03.2016.
Як вказувалось вище, на виконання судового рішення банком видано позивачу довідку і з огляду не це, суд дійшов висновку про відсутність предмета спору та неврегульованих питань, що його стосуються.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору господарський суд припиняє провадження у справі.
Однак, в абз. 3 п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 роз'яснено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Отже, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що примусова видача банком довідки в процесі виконавчого провадження, а не під час розгляду справи, вчинення дій, спрямованих на відкликання такої довідки, скерування позивачем нового листа з проханням нової довідки з інформацією, не свідчить про відсутність предмету спору та неврегульованих питань. Відтак, не може слугувати підставою для припинення провадження.
Більше того, така ж позиція висловлена в постанові Вищого господарського суду України від 31.10.2016 у даній справі.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд неправильно застосував норми процесуального права та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для припинення провадження у даній справі.
Згідно з частиною 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалу від 31.01.2017 про припинення провадження у даній справі належить скасувати, справу передати до Господарського суду Львівської області для розгляду.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 роз'яснено, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК України ( пункт 4.8 постанови).
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу, Львівський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу задоволити.
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 30 січня 2017 року у справі № 914/1800/15 скасувати. Справу № 914/1800/15 передати на розгляд до Господарського суду Львівської області.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повна постанова складена 06.03.2017.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Зварич О.В.
Суддя Хабіб М.І.