донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
28.02.2017 року справа №908/3197/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді за участю представників сторін: від апелянта (боржника): розпорядник майна: від ініціюючого кредитора ПАТ "ОСОБА_1 Дніпро":ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 не з'явились; не з'явились; не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод", м. Мелітополь Запорізької області
на ухвалу господарського суду Запорізької області
від20 грудня 2016 року
у справі№ 908/3197/16 (суддя Кричмаржевський В.А.)
за заявою ініціюючого кредитора Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро", м. Київ
до боржника разпорядник майнаПриватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод", м. Мелітополь Запорізької області арбітражний керуючий ОСОБА_5, м. Запоріжжя
про банкрутство
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 року у справі №908/3197/16 порушено провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод", визнано безспірні грошові вимоги ПАТ "ОСОБА_1 Дніпро" до боржника в розмірі - 92919542,05 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого - ОСОБА_5, оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оголошення про порушення справи про банкрутство ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод".
Не погодившись з ухвалою прийнятою місцевим господарським судом, боржник - ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 року у справі №908/3197/16 та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод".
В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки відповідно до договорів застави та іпотеки вимоги ПАТ "ОСОБА_1 Дніпро" є повністю забезпеченими, що виключає можливість у вказаного кредитора ініціювати справу про банкрутство.
Так, на переконання апелянта, оскільки ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" відповідно договору поруки від 28.09.2010 року є лише поручителем відносно правочинів укладених ПП "Молокозавод-Олком", тобто солідарним боржниками, за умови невиконання державною виконавчою службою рішення про солідарне стягнення боргу не можливо порушувати дану справу про банкрутство.
Крім того, однією з підстав для скасування оскаржуваної ухвали апелянт вважає, той факт що заявник - ПАТ "ОСОБА_1 Дніпро" не надав до суду будь-яких доказів пред'явлення боржнику виконання постанови Департаменту ДВС від 03.08.2016 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2017 року для розгляду апеляційної скарги ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" сформовано колегію у складі: ОСОБА_2 - головуючий (суддя-доповідач), ОСОБА_6, ОСОБА_3
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2017 року прийнято апеляційну скаргу ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.02.2017 року о 14 год. 10 хв.
15.02.2017 року через канцелярію суду від ПАТ "ОСОБА_1 Дніпро" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ініціюючий кредитор просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 року у справі №908/3197/16 просив залишити без змін.
15.02.2017 року через канцелярію суду від ПАТ "ОСОБА_1 Дніпро" надійшло клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги на 15 днів.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2017 року задоволено клопотання ПАТ "ОСОБА_1 Дніпро" та продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів, відкладено розгляд апеляційної скарги на 28.02.2017 року о 12 год. 20 хв.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №299 від 27.02.2017 року через неможливість судді-члена колегії ОСОБА_6 продовжувати розгляд справи у зв'язку із находженням у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2017 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію у складі: ОСОБА_2 - головуючий (суддя-доповідач), ОСОБА_3, ОСОБА_4
28.02.2017 року в судове засідання апеляційної інстанції представники апелянта, кредиторів та розпорядник майна не з'явились, відповідно до ст. 98 ГПК України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином.
Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами ч. 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.
Згідно ст. 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Провадження по дані справі про банкрутство здійснюється у відповідності до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній після 19.01.2013 року (далі за текстом - Закон про банкрутство).
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Наявність та підтвердженість цих обов'язкових умов складає предмет спору у справі про банкрутство, що порушується за передбаеною Закону про банкрутство загальною процедурою.
Статтею 11 Закону Закону про банкрутство встановлені вимоги до заяви кредитора і боржника при зверненні із заявою до суду про порушення провадження по справі про банкрутство, зокрема, ч. 2 даної статті передбачає, що до заяви про порушення справи про банкрутство додаються:
- докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті;
- довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
- докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом;
- рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили;
- відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора;
- докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що боржник - суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична особа - підприємець), неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.
У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.
Тобто, основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні: ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод подальшому руху справи про банкрутство.
Відповідно до наявних матеріалів справи судом встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 року у справі №904/5022/14 з ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" на користь ПАТ "ОСОБА_1 Дніпро" стягнуто заборгованість у розмірі 92919542,05 грн.
На виконання зазначеного рішення суду видано наказ про примусове стягнення заборгованості від 29.12.2015 року, який пред'явлено до виконання ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Відпоідно до постанови державного виконавця ВПВРДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03.08.2016 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного вище наказу суду.
Заборгованість ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" за вищенаведеним рішенням господарського суду Дніпропетровської області не погашена, що також не спростовано й боржником.
На переконання колегії суддів заявлені безспірні вимоги кредитора - ПАТ "ОСОБА_1 Дніпро" до боржника - ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" про невиконання ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" грошових зобов'язань в сумі 92919542,05 грн. у понад тримісячний строк від встановленого законодавством моменту їх погашення та вжиття заходів примусового стягнення простроченої заборгованості у судовому порядку з наступним пред'явленням виконавчого документу до виконання є документально підтвердженими.
Боржником належних та допустимих доказів про погашення всього розміру заборгованості не надано.
Відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону про банкрутство за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство або відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.
Враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду місцевого господарського суду про наявністі необхідних правових підстав для порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод", оскільки у підготовчому засіданні суду було встановлено факт неплатоспроможності боржника в розумінні приписів ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 15 Закону про банкрутство.
Згідно з ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника; вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених ч. 3 ст. 10 цього Закону; за наявності підстав, передбачених ст. 15 цього Закону.
Відповідно до ч. 9 ст. 16 Закону про банкрутство, в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство зазначається про призначення розпорядника майна, встановлення розміру оплати його послуг та джерела її сплати.
Автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство було визначено кандидатуру арбітражного керуючого ОСОБА_7 для призначення розпорядником майна ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод", проте заява про участь у справі від нього не надійшла до суду.
Водночас, до господарського суду Запорізької області надійшли заяви про участь у справі про банкрутство ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" у якості розпорядника майна заяви наступних арбітражних керуючих:
- ОСОБА_8, м. Нікополь Дніпропетровської області;
- ОСОБА_9, м. Київ;
- ОСОБА_10, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області;
- ОСОБА_5, м. Запоріжжя.
Статтею 1 Закону про банкрутство передбачено, що арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Згідно з ст. 97 Закону про банкрутство, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну або економічну освіту, стаж роботи за фахом не менше трьох років або одного року на керівних посадах після отримання повної вищої освіти, пройшов навчання та стажування протягом шести місяців у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства, володіє державною мовою та склав кваліфікаційний іспит.
Відповідно до ст. 110 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) укладає із страховиком договір страхування професійних ризиків арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) за шкоду, заподіяну внаслідок неумисних дій або помилки під час здійснення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) без договору страхування ризиків його діяльності забороняється.
Приписами ст. 114 Закону про банкрутство встановлено, що кандидатура арбітражного для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Під час прийняття заяви про порушення справи про банкрутство суд в ухвалі зобов'язує визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого надати заяву на участь у даній справі та, а разі неотримання судом від нього такої заяви, розпорядник майна призначається судом без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Під час призначення арбітражного керуючого господарський суд не пов'язаний з кандидатурами арбітражних керуючих, запропонованими комітетом кредиторів та визначених автоматизованою системою з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, і має право призначити арбітражного керуючого самостійно.
За наявності конкуренції кандидатур на призначення розпорядника майна боржника, керуючого санацією чи ліквідатора, остаточне прийняття рішення щодо призначення тієї чи іншої кандидатури залишається за господарським судом, який при вирішенні даного питання має керуватись оцінкою професійних якостей, запропонованих кандидатів, досвіду їхньої діяльності у якості арбітражних керуючих, завантаженістю тощо, та виходити з того, яка з запропонованих кандидатур буде більш ефективною, при цьому жодна з наданих кандидатур арбітражних керуючих не є для суду пріоритетною.
Відповідно до матеріалів кандидатур розпорядника майна, судом встановлено, що кандидатури арбітражних керуючих є майже однаковими за рівнем фахової підготовки, завантаженістю в роботі та досвідом, проте арбітражні керуючі ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 проживають поза межами Запорізької області, а арбітражний керуючий ОСОБА_5 проживає у місті Запоріжжі.
Значна віддаленість місцезнаходження боржника від місця проживання розпорядника майна може негативно позначитись на строках і ефективності виконання обов'язків розпорядника майна, збільшить його витрати на здійснення покладених на нього судом повноважень.
Крім того, арбітражний керуючий ОСОБА_5 має найвищий - п'ятий рівень кваліфікації, що свідчить про його високу професійну підготовку.
Дослідивши заяви арбітражних керуючих колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те що оскільки від визначеного автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство арбітражного керуючого ОСОБА_7 не надійшла заява про участь останнього у справі, а тому призначив ОСОБА_5 розпорядником майна ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод".
Доводи апелянта щодо повного забезпечення зобов'язання Банку заставою майна боржника колегією суддів відхиляються як безпідставні, оскільки ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" ні договори застави, ні договори іпотеки з самим ПАТ "ОСОБА_1 Дніпро" не укладались на відміну від ПП "Молокозавод-Олком", натомість в даному випадку між ініціюючим кредитором та боржником склались правовідносини за договором поруки, які не можна вважати припиненими, вони стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником зобов'язання за кредитним договором щодо погашення кредиту до певного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання зобов'язань та вимог про погашення кредитних коштів.
Згідно з ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про порушення провадження у справі про банкрутство.
Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника обґрунтованого висновку суду першої інстанцій не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судом оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судом попередньої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 року, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування ухвали господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 року у справі №908/3197/16. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування даної ухвали, судовою колегією не встановлено.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод", м. Мелітополь Запорізької області, на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 року у справі №908/3197/16 - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 року у справі №908/3197/16 про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод", м. Мелітополь Запорізької області - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.О. Мартюхіна
Судді С.А. Малашкевич
ОСОБА_4