27 лютого 2017 року Справа № 915/1208/16
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
при секретарі Сьяновій О.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 48 від 23.01.2017 року.
від відповідача: Пучко І.В., довіреність № 2654/02.02-01-22/02.06/14/16 від 07.12.2016 року.
від третьої особи: ОСОБА_3 довіреність № 65 від 24.02.2017 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1208/16
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,
54056, АДРЕСА_1
до відповідача: Миколаївської міської ради,
54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 (АДРЕСА_2).
про: визнання недійсним п.3 ч.4 рішення Миколаївської міської ради від 13.06.08 року № 24/37 та державного акту на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 пред'явлено позов до Миколаївської міської ради, третя особа - ОСОБА_5 про визнання недійсним п.3 ч.4 рішення Миколаївської міської ради від 13.06.08 року №24/37 та державного акту на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_5, виданий на підставі рішення Миколаївської міської ради від 13.06.2008р. № 24/37.
Підставами позову в заяві вказано, що спірне рішення Миколаївської міської ради прийнято з порушенням чинного законодавства України, зокрема, п.4 ст. 83, п.7 ст. 118, п. б ч.2 ст. 198 Земельного кодексу України, і цим рішенням порушується право позивача, оскільки передана ОСОБА_5 земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, в порушення державних санітарних норм, знаходиться на дорожньо - вуличної мережі поруч з об'єктом промисловості. Позивач зауважує, що земельна ділянка передана за рішенням Миколаївської міської ради третій особі, є суміжною із земельною ділянкою яка знаходиться в його оренді, проте з ним не було погоджено межі взагалі.
У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнало повністю, вказуючи, що спірне рішення прийнято в межах своїх повноважень та у відповідності до законодавства. А також, посилання позивача на інформацію управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 01.07.2016 № 17-1938, як на таку, що може підтвердити незаконність прийняття пункту 3 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 13.08.2008 № 24/37 є безпідставна.
Третя особа у наданому письмовому поясненні просить у задоволенню позовних вимог відмовити, оскільки позивачем не надано доказів, яким чином прийняття рішення про впливає на цивільні права та обов'язки позивача у розумінні ст.. 11 ЦК України.
Вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд визнає, що підстав для задоволення позову немає, з огляду на таке.
Спірним п. 3 частини 4 рішення Миколаївської міської ради від 13.06.2008 р. № 24/37 вирішено надати у власність земельну ділянку та затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель загальною площею 630 кв.м. зарахувавши її за функціональним використанням до земель житлової забудови, не наданих у власність або користування, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_3.
11.02.2009 р. на підставі вказаного рішення Миколаївською міською радою видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку, відповідно до якого ОСОБА_6 належить на праві власності земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 630 кв.м.
Відповідно до ч. 3 ст.124 ЗК України (у редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 123 ЗК України (у редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) передбачено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Як вбачається з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 для індивідуального житлового будівництва, який розроблено на підставі рішення Миколаївської міської ради від 25.04.2007 р № 12/44 спеціалізованою ліцензованою проектною установою «Теодоліт» (договір № 58 від 01.06.2007 р.), містять позитивні висновки-погодження усіх передбачених відділів та служб: головного управління містобудування та архітектури міста, управління земельних ресурсів міста, Державного управління навколишнього природного середовища в Миколаївській області,служби охорони культурної спадщини Миколаївської області.
Отже, вказана технічна документація із землеустрою, станом на час її розгляду на засіданні постійної комісії міської ради з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин та на сесії ради відповідала вимогам актів законодавства.
Позивачем це не спростовано.
Доводи позивача про порушення Миколаївською міською радою порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, в частині непогодження з позивачем як суміжним землекористувачем меж земельної ділянки, спростовуються матеріалами справи, а саме, як витікає із проекту землеустрою (експлікація земельних угідь, ситуаційна схема, опис меж), надана ОСОБА_5 земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2 не має з належними позивачу на праві оренди землі від 19.04.2007 р. № 1540, від 29.03.2012 р. № 8741 земельними ділянками (кадастрові НОМЕР_3, НОМЕР_4) спільної межі, а розташована від позивача на відстані понад 10 метрів та розділена багаторічними зеленими насадженнями (деревами та кущами). Відтак жодного погодження меж земельної ділянки при проведенні кадастрової зйомки в порядку ст. 198 ЗК України не вимагається.
Щодо твердження позивача стосовно того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, парки, сквери, бульвари, тощо) відносно яких частиною 4 ст. 83 ЗК України встановлена заборона на передачу їх у приватну власність.
Слід зазначити, що проект землеустрою відносить дану земельну ділянку до земель резервного фонду (код згідно УКФВЗ 1.21.1), що за цільовим використанням передбачена як земля для індивідуального житлового будівництва (код за УКФВЗ 1.8.).
Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ч. 2 ст. 21 ГПК України позивачами є перелічені в ст.1 ГПК України субє'кти, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
В силу ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду.
Всупереч ст.ст. 32, 33 ГПК України позивачем не доведено, що надана в червні 2008 року земельна ділянка у власність ОСОБА_5 за кадастровим номером НОМЕР_1, загальною площею 630 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3, межує із земельною ділянкою позивача, та порушує право фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на здійснення ним господарської діяльності, або впливає на цивільні права та обов'язки позивача в розумінні ст. 11 ЦК, а отже позивач не довів факту порушення оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування прав та інтересів фізичної особи - підприємця ОСОБА_4.
Позивачем не доведено, що він має право на звернення до суду за захистом своїх прав або охоронюваних законом інтересів.
Таким чином, позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 є безпідставним, а тому задоволенню не підлягає.
Не підлягають задоволенню й позовні вимоги щодо визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_5, оскільки є похідною від вимоги щодо визнання недійсним п. 3 частини четвертої рішення Миколаївської міської ради від 13.06.08 року №24/37.
У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати з оплати позовної заяви судовим збором покладаються на позивача.
У судовому засіданні 27 лютого 2017 року, згідно із ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Миколаївської міської ради про визнання недійсним п. 3 ч. 4 рішення Миколаївської міської ради від 13.06.08 року №24/37 та державного акту на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_5, виданий на підставі рішення Миколаївської міської ради від 13.06.2008р. № 24/37 - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2017 р.
Суддя С.М. Коваль