27 лютого 2017 р. Справа № 902/1073/16
Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод "Пневматика", м. Вінниця
до: Вінницької міської ради, м. Вінниця
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство "МКП "Арка", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Приватне підприємство "Продкомпанія", Підприємство "ГАССІБ" з іноземною інвестицією та ПАТ КБ "Хрещатик"
про припинення права користування земельною ділянкою
За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.
позивача: Гурба Михайло Васильович, довіреність № б/н від 08.12.2016 р., службове посвідчення № 427 видане 13.12.2004 р.
Скрицький Олександр Вікторович, заступник директора, довіреність № 4 від 24.01.2017 р., паспорт НОМЕР_1 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 07.08.1996 р.
Захарчук Юрій Вікторович, заступник директора, довіреність № 4 від 24.01.2017 р., паспорт НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області 03.07.2012 р.
відповідача: не з'явився.
треті особи: ОСОБА_6, паспорт НОМЕР_3 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 18.08.1995 р.
ОСОБА_7, паспорт НОМЕР_4 виданий Замостянським РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області 27.01.2012 р.
ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_5 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 10.01.1996 р.
ПАТ КБ "Хрещатик": Митюк Сергій Петрович, довіреність № б/н від 29.07.2016 р., паспорт НОМЕР_6 виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в місті Києві 05.07.2005 року.
треті особи - Приватне підприємство "МКП "Арка", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8, Приватне підприємство "Продкомпанія", Підприємство "ГАССІБ" з іноземною інвестицією - не з'явилися.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод "Пневматика" заявлено позов до Вінницької міської ради про припинення права користування земельною ділянкою площею 10,2332 га по АДРЕСА_4.
Ухвалою суду від 13.12.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1073/16 та призначено до розгляду на 25.01.2016 р.
20.01.2017 р. до суду від позивача надійшов супровідний лист (вих. № 403 від 19.01.2017 р.) з доданим до нього письмовими пояснення по суті спору (вих. № 404 від 19.01.2017 р.) та документи на вимогу ухвали суду від 13.12.2016 р.
24.01.2017 р. на адресу суду від представника відповідача надійшов супровідний лист з документами на виконання вимог ухвали суду та відзивом на позовну заяву у якому Вінницька міська рада просить суд відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод "Пневматика".
З огляду на необхідність залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство "МКП "Арка", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Приватне підприємство "Продкомпанія", Підприємство "ГАССІБ" з іноземною інвестицією та ПАТ КБ "Хрещатик", а також з метою витребування додаткових доказів необхідних для вирішення даного спору по суті, ухвалою суду від 25.01.2017 р. відкладено розгляд справи до 13.02.2017 р.
Відповідно до ухвали суду від 13.02.2017 р. відкладено слухання справи до 27.02.2017 р. у зв'язку з на неявку в судове засідання третіх осіб, а також з метою витребування додаткових доказів необхідних для вирішення даного спору по суті. Цією ж ухвалою суду продовжено передбачений ч. 3 ст. 69 ГПК України строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.
27.02.2017 р. на адресу суду від позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 надійшли письмові пояснення по суті спору від 23.02.2017 р. (вх. 06-52/1728/17 від 27.02.2017 р.).
Окрім того, 27.02.2017 р. до суду надійшла заява третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ПАТ КБ "Хрещатик" від 27.02.2017 р. (вх. № 06-52/1730/17 від 27.02.2017 р.), якою останній, окрім іншого, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з необхідністю часу для ознайомлення з матеріалами справи для надання процесуальної позиції третьої особи відносно даної справи.
В судове засідання 27.02.2017 р. відповідач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство "МКП "Арка", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8, Приватне підприємство "Продкомпанія", Підприємство "ГАССІБ" з іноземною інвестицією не з'явилися хоча про дату, час та місце судового засідання останнє було повідомлено завчасно та належним чином-ухвалою суду від 13.02.2017 р., яка надсилалася їм рекомендованою кореспонденцією за адресою, що є ідентичною тій яка міститься в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
При цьому факт належного повідомлення третіх осіб ОСОБА_13, ОСОБА_14, Підприємства "ГАССІБ" з іноземною інвестицією, Приватного підприємства "МКП "Арка" підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи. В той час як належне повідомлення відповідача та третьої особа ОСОБА_15 про слухання справи підтверджується формуляром (протоколом) судового засідання від 13.02.2017 р. та розпискою від 13.02.2017 р. згідно якої останні повідомлялися про дату, час та місце наступного судового засідання.
Відповідно до абз. 2 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
Таким чином, з огляду на вказане, відповідач та вищевказані треті особи є належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.
Щодо неявки в судове засідання третіх осіб ОСОБА_2 та ПП "Продкомпанія" суд зазначає, що адресована ОСОБА_16 ухвала від 13.02.2017 р. була повернута до суду без доказів її вручення з відміткою поштового відділення про смерть адресата, тоді як направлена на адресу ПП "Продкомпанія"ухвала суду підприємством зв'язку не повернута.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Крім того, у на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також слід зазначити, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.
Як зазначається в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення зазначених вище третіх осіб належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Поряд з цим, розглянувши заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ПАТ КБ "Хрещатик" від 27.02.2017 р. про відкладення розгляду справи на іншу дату, суд дійшов висновку про її відхилення, оскільки ПАТ КБ "Хрещатик" мало достатньо часу для виконання вимог ухвали суду від 13.02.2017 р. враховуючи її отримання 18.02.2017 р. (повідомлення про вручення поштового відправлення № 0160204952245).
Крім того позовна заява з додатками направлялася адресу ПАТ КБ "Хрещатик" про що в матеріалах справи міститься опис вкладення з квитанцією про її відправлення ще 08.02.2017 р. (а.с. 121, т. 1).
Водночас суд зазначає, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Таким чином, беручи до уваги вищевказане та зважаючи на те, що ПАТ КБ "Хрещатик" в силу своєї обізнаності про наявність даного спору в суді мав достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та подання позиції щодо позову, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Як вбачається із позовної заяви та письмових пояснень вих. № 404 від 19.01.2017 р. (вх.. 06-52/529/17 від 20.01.2017 р.), від 25.01.2017 р. (вх. 06-52/669/17 від 25.01.2017 р.), від 08.02.2017 р. (вх. 06-52/1169/17 від 08.02.2017 р.), від 27.02.2017 р. (вх.№ 06-52/1727/17 від 27.02.2017 р.) позивач посилається в якості підстави позовних вимог на неправомірну, незважаючи на неодноразові звернення товариства, бездіяльність Вінницької міської ради щодо вирішення у встановленому порядку питання щодо припинення ТОВ "Вінницький завод "Пневматика" права постійного користування земельною ділянкою площею 10,2332 га по АДРЕСА_4, що є порушенням ч. 3 ст. 142 ЦК України.
Крім того позивач зазначає, що у фактичному користуванні у ТОВ "Вінницький завод "Пневматика" знаходиться значно менша земельна ділянка, оскільки право користування частиною земельної ділянки перейшло в користування інших осіб під час придбання нерухомого майна, тоді як до "Вінницький завод "Пневматика" пред'являються вимоги щодо здійснення плати за землю виходячи з площі 10,2332 га.
Також позивач вказує, що він не належить до підприємств державної, комунальної власності та не входить до переліку осіб, які можуть мати право постійного користування земельними ділянками, в зв'язку з чим він звертався до відповідача із заявою з проханням, з огляду на добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою, укласти договір оренди на землю, що знаходиться під забудовами і прибудинковою територією.
Однак Вінницькою міською радою зазначено, що передача земельної ділянки в оренду та припинення права постійного користування земельною ділянкою можливі після надання відповідних матеріалів та документів згідно переліку передбаченого рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 21.01.2016 р. № 91 "Про затвердження стандартів надання окремих послуг, що надаються міською радою та її виконавчими органами через Центр адміністративних послуг "Прозорий офіс".
Відтак, посилаючись на зазначені обставини, позивач просить визнати припиненим з 12.12.2016 р. право постійного користування земельною ділянкою площею 10,2332 га по АДРЕСА_4, належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод "Пневматика" на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 001449 виданим Вінницькою районною радою Вінницької області 14.02.2001 р. та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102.
Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву вих. № 06-52/612/17 від 24.01.2017 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод "Пневматика" не визнає та просить в його задоволенні відмовити зазначаючи, що позивачем не було надано відповідних документів та матеріалів згідно переліку, передбаченого рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 21.01.2016 р. № 91 та не було здійснено жодних дій щодо переоформлення права оренди на земельну ділянку, наданої в постійне користування згідно Державного акту № 001449.
Тому у виконавчих органів Вінницької міської ради відсутні повноваження щодо передачі позивачу земельної ділянки, що є предметом спору, в оренду та припинення права користування земельною ділянкою.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у письмових поясненнях по суті спору від 23.02.2017 р. (вх.06-52/1728/17 від 27.02.2017 р.) зазначили, що позовна заява ТОВ "Вінницький завод "Пневматика" є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Зокрема, останніми, серед іншого, зазначено, що бездіяльність Вінницької міської ради порушує їх права, так як вони є власниками частини будівель та споруд по АДРЕСА_4
Зазначені об'єкти нерухомого майна ними отримано на підставі договорів купівлі-продажу, укладених з ТОВ "Вінницький завод "Пневматика". В той же час, як вказують останні, вони не належать до кола осіб, які можуть мати на праві постійного користування земельні ділянки. В зв'язку з цим зазначені треті особи зверталися до Вінницької міської ради з проханням надати в оренду земельні ділянки, однак подані заяви відповідачем не розглядалися, оскільки Вінницька міська рада не вчиняла дій щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ТОВ "Вінницький завод "Пневматика".
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ПАТ КБ "Хрещатик" у поданій до суд заяві від 27.02.2017 р. (вх. № 06-52/1730/17 від 27.02.2017 р.) зазначила, що за адресою АДРЕСА_4 розташовано площадку, яка належить на праві власності підприємству "Гассіб" з іноземною інвестицією та є предметом іпотеки згідно договору іпотеки, посвідченого 12.12.2013 р. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. за реєстровим № 3982.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 14.02.2001 р. виданого на підставі рішення 18 сесії 3 скликання Вінницької обласної Ради народних депутатів від 07.12.2000 р. № 274 відкритому акціонерному товариству "Пневматика", м.Вінниця, Вінницького району надано для виробничої бази у постійне користування земельну ділянку площею 10,2332 га по АДРЕСА_4.
Зазначений державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 102 (а.с. 9-12, т. 1).
Згідно рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 19.07.2011 р. у справі № 2-1639/11 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод "Пневматика" є власником комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.13-22, т. 1).
На підтвердження зазначеного в матеріалах справи також містяться витяги про державну реєстрацію прав та витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності (а.с. 23-29).
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод "Пневматика" є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Пневматика", що підтверджується статутом ТОВ "Вінницький завод "Пневматика", протоколом засновників ТОВ "Вінницький завод "Пневматика" № 1 від 03.08.2009 р., та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 03.06.2016 р. № 21990363 (а.с. 33-46, т. 1).
30.01.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод "Пневматика" звернулось до Вінницької міської ради із заявою вих.№ 17/1 від 30.6.2016 р. в якій повідомляло про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_4 з 01.07.2016 р. та просило припинити право на постійне користування землею згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 0001449 виданого 14.02.2001 р. (а.с. 30-31, т. 1).
Цього ж дня, Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод "Пневматика" подано до Вінницької міської ради заяву вих. № 17/2 від 30.06.2016 р. з проханням, у зв'язку і з добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_4 з 01.07.2016 р., укласти договір оренди землі, що знаходиться під забудовами та прибудинковою територією (а.с. 62, т. 1).
Листом вих. № 05-00-010-22624 від 01.08.2016 р. на вказані заяви позивача департаментом архітектури, містобудування та кадастру повідомлено, що розгляд питань щодо передачі земельної ділянки в оренду та припинення права постійного користування земельною ділянкою можливі після надання відповідних матеріалів та документів згідно переліку передбаченого рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 21.01.2016 р. № 91 "Про затвердження стандартів надання окремих послуг, що надаються міською радою та її виконавчими органами через Центр адміністративних послуг "Прозорий офіс".
Неприйняття Вінницькою міською радою рішення щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою у зв'язку зі добровільною відмовою позивача, як землекористувача, від землекористування стало підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод "Пневматика" з даним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України).
Згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Згідно із ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
У п. 2.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних правовідносин" № 6 від 17.05.2011 р. зазначено, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.
Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
Порядок припинення права постійного користування земельною ділянкою за заявою землекористувача в зв'язку з добровільною відмовою від права постійного користування земельною ділянкою визначено ст. 142 ЗК України.
Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Таким чином, здійснення позивачем, як землекористувачем, добровільної відмови від права користування земельною ділянкою шляхом подання до міської ради заяви про добровільну відмову від землекористування тягне за собою обов'язок власника землі в юридичному оформленні наслідків такої відмови прийняти рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою та повідомити про це орган державної реєстрації.
Натомість, відповідач таких дій не вчинив, чим порушив права позивача.
Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
У статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад (п. а ч. 1 ст. 12 ЗК України).
Відповідно до п. а ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
Постановою Верховної Ради України від 19.06.2003 р. № 1014-ІV включено у межі міста Вінниця Вінницької області 141,0 гектара земель Агрономічної сільської ради, 23,6 гектара земель Бохоницької сільської ради, 87,1 гектара земель Вінницько-Хутірської сільської ради, 11,2 гектара земель Луко-Мелешківської сільської ради, 210,5 гектара земель Стадницької сільської ради, 165,9 гектара земель Стрижавської селищної ради, 106,7 гектара земель Якушинецької сільської ради Вінницького району і 28,0 гектара земель Вінницької міської ради та затвердити межі міста загальною площею 6868,0 гектара.
Оскільки земельна ділянка, припинення постійного права на користування якою є предметом розгляду даної справи розташована на території територіальної громади м.Вінниці повноваження щодо розпорядження нею здійснює Вінницька міська рада.
Частиною 1 ст.158 ЗК України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення правовідношення.
Частиною 2 ст. 20 ГК України передбачені такі способи захисту, як визнання наявності або відсутності прав; установлення, зміна і припинення господарських правовідносин.
Згідно із п. 2.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III - V ЗК України, зокрема щодо набуття, здійснення та припинення прав юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, територіальних громад та держави на земельні ділянки (крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності").
Відповідно до принципів, закріплених ч. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд та на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Отже, припинення права постійного користування земельною ділянкою, як спосіб захисту, обраний позивачем, відповідає характеру порушення прав позивача та є ефективним, таким, що відновлює законність і справедливість щодо свого права та законного права інших осіб.
За вказаних обставин, не прийняття Вінницькою міською радою в порушення приписів ст. 142 ЗК України рішення відносно заяви позивача про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою (не здійснення міською радою, як власником землі, дій, направлених на юридичне оформлення припинення правовідносин між нею та позивачем, як землекористувачем), порушує цивільні права позивача, а тому заявлені останнім вимоги про визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою є правомірними.
Разом з тим, позовні вимоги підлягають задоволенню судом частково: задовольняються лише частинні припинення права постійного користування земельною ділянкою, тоді як в частинні вимог про припинення з 12.12.2016 р. зазначеного права користування слід відмовити, так як норми ст. 142 ЗК України не передбачають ретроспективного припинення прав землекористувача у зв'язку з його добровільною відмовою від зазначеного права, а припинення права постійного користування як юридичний факт пов'язується із набуттям відповідного судового рішення законної сили.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Заперечення відповідача щодо позову судом оцінюються критично, оскільки є юридично неспроможними та не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову.
Зокрема, судом не беруться до уваги посилання відповідача на не подання позивачем відповідних документів та матеріалів згідно переліку, передбаченого рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 21.01.2016 р. № 91, а відтак відсутність у виконавчих органів Вінницької міської ради повноважень щодо передачі позивачу земельної ділянки, що є предметом спору, в оренду та припинення права користування земельною ділянкою оскільки чинним законодавством, зокрема ст. 142 ЗК України, передбачено імперативне ні чим не обмежене право землекористувача відмовитись від землекористування і встановлено лише необхідність наявності волевиявлення землекористувача, тобто його заяви, та обов'язковість прийняття власником та/або уповноваженими ним органами відповідного рішення з цього питання та не передбачено в якості підстави відмови у оформленні відмови від користування земельними ділянками як неподання переліку зазначених вище документів. При цьому, чинним законодавством взагалі не передбачено можливості відмови у такому оформленні з будь-яких інших причин (підстав), оскільки право користування земельною ділянкою є добровільним правом і відмова від нього необумовлена наявністю на це згоди власника земельної ділянки (постанова Вищого господарського суду України від 09.02.2016 р. у справі № 923/1577/15).
Тобто за своїм змістом положення ст. 142 ЗК України надають право землекористувачу на відмову від права користування земельною ділянкою, реалізація волевиявлення якої жодним чином не може ставитись у взаємозалежність від подання тих чи інших документів даним користувачем земельної ділянки.
Згідно з частиною другою статті 4 ГПК господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Актами, що не відповідають законодавству України, можуть бути акти центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування або будь-яких інших органів, які за своїм статусом не є державними.
Крім того, як встановлено судом в ході розгляду справи, у фактичному користуванні позивача знаходиться значно менша частина земельної ділянки по АДРЕСА_4, оскільки право користування частиною земельної ділянки перейшло в користування третіх осіб під час придбання ними нерухомого майна розміщеного на вказані ділянці.
Зазначене в свою чергу є підставою для припинення відповідно до приписів ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України права користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.06.2012 р. у справі № 3-30гс12, у якій, зокрема, зазначено, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.
Доводи відповідача щодо не вчинення відповідачем дій щодо переоформлення права оренди на земельну ділянку з посиланням на п. 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою судом також не беруться до уваги, так як вказане положення ЗК України Конституційний Суд України рішенням від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визнав неконституційним та вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою.
У зв'язку з цим право постійного користування земельною ділянкою, набуте в установленому законом порядку, не втрачається (постанова Верховного Суду України від 26.09.2011 р. № 6-14цс11).
Крім того, при прийнятті рішення у справі судом враховано правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 12.09.2011 р. у справі № 3-69гс11 щодо відповідності вимоги про визнання незаконною бездіяльності органу місцевого самоврядування щодо припинення права користування земельною ділянкою визначеним ст. 16 ЦК, ст. 20 ГК України способам захисту порушеного права.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
27.02.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст.4, 42, 43, 44, 45, 46, 22, 27, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 10,2332 га по вулиці Гонти, 39-А в місті Вінниці належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод "Пневматика" на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 001449 виданим Вінницькою районною радою Вінницької області 14.02.2001 р. та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102.
3. У задоволенні позову в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 10,2332 га по вулиці Гонти, 39-А в місті Вінниці належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод "Пневматика" на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 001449 виданим Вінницькою районною радою Вінницької області 14.02.2001 р. та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102 з 12 грудня 2016 р. відмовити.
4. Стягнути з Вінницької міської ради, вул.Соборна, 59, м.Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 25512617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод "Пневматика", вул.Гонти, 39-А, м.Вінниця, 21017 (ідентифікаційний код - 25499621) - 1 378 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.
5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення надіслати відповідачу та третім особам - Приватне підприємство "МКП "Арка", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8, Приватне підприємство "Продкомпанія", Підприємство "ГАССІБ" з іноземною інвестицією - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 06 березня 2017 р.
Суддя О.О. Банасько
віддрук. 10 прим.:
1 - до справи.
3 - відповідачу - вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21100.
4 - Приватне підприємство "МКП "Арка" - вул. Грушевського, 50, кв. 6, м. Вінниця, 21050.
5 - ОСОБА_2 - АДРЕСА_1.
6 - ОСОБА_3 - АДРЕСА_2, 21007.
7 - ОСОБА_5 - АДРЕСА_3, 21018.
8 - ОСОБА_8 - АДРЕСА_2, 21007.
9 - Приватному підприємству "Продкомпанія" - вул. Пирогова, 31, м. Вінниця, 21018.
10 - Підприємству "ГАССІБ" з іноземною інвестицією - вул.Свердлова, 28, м.Вінниця, 21050.