28 лютого 2017 року Справа № 922/2657/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Грек Б.М.,
Корнілова Ж.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Укрпромобладнання" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 та рішення господарського суду Харківського області від 10.10.2016 у справі № 922/2657/16 господарського суду Харківської області
за позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція"
доприватного акціонерного товариства "Укрпромобладнання"
простягнення 37 441, 49 грн.,
за участю представників
позивача: Свернюк С.П.,
відповідача: не з'явились,
У серпні 2016 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Укрпромобладнання" про стягнення 2 400 грн. штрафу за односторонню відмову від виконання зобов'язання, 15 612, 29 грн. пені та 19 429, 20 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання за договором на постачання товару № 53-123-01-15-01698 від 31.07.2015.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.10.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2016, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 400 грн. штрафу за односторонню відмову від виконання зобов'язання, 15 612, 29 грн. пені за порушення терміну постачання товару та 19 429, 20 грн. штрафу за прострочення постачання товару понад 30 календарних днів.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" (покупцем) та приватним акціонерним товариством "Укрпромобладнання" (постачальником) 31.07.2015 укладено договір на постачання товару № 53-123-01-15-01698, за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти та оплатити апаратуру електричну для комутації чи захисту електричних кіл, на напругу не більше ніж 1000В у кількості, асортименті та за цінами, зазначеними у специфікації № 1, що є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 2.1 договору, з урахуванням внесених до нього додатковою угодою № 1 від 14.09.2015 змін, загальна вартість товару складає 531 108 грн. (з урахуванням ПДВ).
Відповідно до п. 2.2 договору оплата відбувається протягом 45 днів після постачання товару згідно зі специфікацією №1 (додаток до договору № 1).
Пунктом 3.1 договору визначено, що постачання товару здійснюється протягом 70 днів після укладення договору автотранспортом постачальника на умовах DDP, м. Южноукраїнськ Миколаївської області, Южноукраїнське відділення ВП "Складське господарство", відповідно до Правил Інкотермс-2000.
При цьому, згідно з п. 12.1 договору, останній вважається укладеним і набирає чинності з дати реєстрації в Державному підприємстві "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Відповідно до п. 3.3 договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
Згідно з пунктом 4.1 договору у разі порушення зобов'язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого в строк товару.
За умовами п. 4.4 договору у разі односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов'язань за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю штраф в розмірі 20% суми договору.
На виконання умов договору 25.09.2015 та 07.10.2015 відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 121 560 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 564 від 25.09.2015 на суму 94 560 грн. та № 582 від 07.10.2015 на суму 27 000 грн., копії яких наявні у матеріалах справи.
За твердженням позивача, з простроченням обумовленого договором поставки строку в період з 16.10.2015 по 29.12.2015 відповідач поставив товар на загальну суму 325 848 грн. з урахуванням ПДВ (що підтверджується видатковими накладними № 623 від 16.10.2015 на суму 41 448 грн., № 637 від 20.10.2015 на суму 6 840 грн., № 697 від 12.11.2015 на суму 113 280 грн., № 788 від 11.12.2015 на суму 78 480 грн., № 839 від 23.12.2015 на суму 28 800 грн., № 868 від 29.12.2015 на суму 57 000 грн., копії яких наявні у матеріалах справи).
Крім цього, листом від 07.12.2015 № 2544 у зв'язку зі збільшенням виробником в односторонньому порядку ціни, відповідач повідомив позивача про неможливість постачання товару, визначеного в позиціях 26, 27, 68 Специфікації до договору на загальну суму 12 000 грн.
Посилаючись на порушення строків поставки товару відповідачем та відмову від поставки товару за позиціями 26, 27, 68 Специфікації, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на таке.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За приписами ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судами обох інстанцій встановлено, що враховуючи умови п. 3.1 договору та факт укладення сторонами відповідного договору 31.07.2015, обов'язок відповідача з поставки обумовленого договором товару настав 09.10.2015. Проте відповідач у визначений договором строк поставив лише частину товару на суму 121 560 грн., товар на суму 325 848 грн. відповідач поставив в період з 16.10.2015 по 29.12.2015 з простроченням погоджених сторонами в договорі строків поставки, а від поставки товару на суму 12 000 грн. - відповідач взагалі відмовився (що не заперечується останнім).
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 у справі №14/80-09-2056.
Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлений судами факт порушення відповідачем визначених договором строків поставки товару на суму 325 848 грн. та відмову від поставки товару на суму 12 000 грн., колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про правомірність нарахування відповідачу 2 400 грн. штрафу за односторонню відмову від виконання зобов'язання, 15 612, 29 грн. пені та 19 429, 20 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання за договором.
Інші доводи відповідача спростовані судами попередніх інстанцій.
Викладені у касаційній скарзі посилання відповідача на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо дати укладення договору - його реєстрації в ДП "НАЕК" саме 31.07.2015 - по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, в той час як згідно з вимогами ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішень господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів.
Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 - без змін.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Грек Б.М.
Корнілова Ж.О.