27 лютого 2017 р. Справа № 820/6284/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.
Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2017р. по справі № 820/6284/16
за позовом ОСОБА_1
до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якій просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №107/1704 від 18.05.2015 р., яке прийняте Основ'янською ОДПІ м. Харкова ГУ МХО, яким визначено ОСОБА_1 до сплати суму податкового зобов'язання у розмірі 25000 грн. за платежем транспортний податок з фізичних осіб;
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2017 року адміністративний позов задоволено.
Визнати протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №107/1704 від 18.05.2015 р., яке прийняте Основ'янською ОДПІ м. Харкова ГУ МХО, яким визначено ОСОБА_1 до сплати суму податкового зобов'язання у розмірі 25000 грн. за платежем транспортний податок з фізичних осіб
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач в своїх запереченнях на апеляційну скаргу просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є власником транспортного засобу марки "MITSUBISHI", модель "PAJERO WAGON", об'єм двигуна 3200 куб. см., номерний знак НОМЕР_1, 2013 року випуску.
Контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 18.05.2015 року №107/1704, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн.
Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною особою за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до ст. 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
01.01.2015р. набрав чинності ЗУ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 Податкового кодексу України, було введено транспортний податок.
Згідно з п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, в новій редакції, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Таким чином, об'єктом оподаткування є автомобілі, що використовуються до 5 років та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Крім того, згідно з пп. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 ПК України, транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.
Таким чином, використання транспортного засобу пов'язується з його реєстрацією.
Слід зазначити, що Постановою КМУ № 66 від 18.02.2016р., затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (надалі - Методика).
Відповідно до п. 13,14 Методики, Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
Відповідно до пп. 267.6.1 пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Згідно з пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України до місцевих податків зокрема належить податок на майно, в склад якого, відповідно до пп. 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 ПКУ входить транспортний податок.
Відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПК України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Судом встановлено, що Рішенням 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 21.01.2015р. № 1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011р. № 126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України" встановлено у 2015 році податок на майно, а також затверджені положення про кожен з них у додатках до вказаного рішення.
Згідно додатку № 2 до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011р. № 126/11, затверджено Положення про транспортний податок у місті Харкові. Так, пунктом 3.1 розділу 3 додатку № 2 встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см.
Стосовно висновку суду першої інстанції з приводу того, що оскільки рішення 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 21.01.2015р. № 1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 року № 126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України" в частині встановлення податку на транспорт на 2015р. прийняте 21.01.2015р., тобто після 15.07.2014р., то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016р.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до пп. 12.3.5 діє норма підпункту 12.3.4 ст. 12 ПК України, якою передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
При вирішенні питання про співвідношення цих норм в правовому регулюванні місцевих податків, які є обов'язковими згідно з ПК України, норма підпункту 12.3.5 є спеціальною. У зв'язку з цим транспортний податок, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм ст. 267 ПК України, починаючи з 1 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 п. 12.3.4 ст. 12 ПК України.
Отже, не встановлення рішенням сесії органу місцевого самоврядування ставок місцевих податків та зборів не може в даному випадку вплинути на підстави нарахування та обов'язок платниками сплачувати податки та збори з тих підстав, що такі прямо закріплені нормами ПК України.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом правомірно та відповідає вимогам податкового законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому дана постанова підлягає скасуванню, з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017р. клопотання Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2017р. по справі №820/6284/16 до ухвалення апеляційним судом рішення по справі - задоволено.
Відстрочено Східній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2017р. по справі №820/6284/16 в розмірі 606,32 грн. до ухвалення апеляційним судом рішення по справі.
Відповідно до платіжного доручення від 20.02.2017р. № 263 Східною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2017р. по справі №820/6284/16 в розмірі 606,32 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат в порядку ст. 94 КАС України та стягнути з ОСОБА_1 на користь Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 606,32 грн.
Керуючись ст.ст. 41, 94, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2017р. по справі № 820/6284/16 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_2) на користь Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (юридична адреса: 61001, М.Харків, вул. Б. Хмельницького, 17, код ЄДРПОУ 39858581) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 606,32 грн. (шістсот шість грн. тридцять дві коп.).
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Рєзнікова С.С.
Судді Бегунц А.О. Старостін В.В.
Повний текст постанови виготовлений 06.03.2017 р.