28 жовтня 2009 р. № 20/063-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючого,
Воліка І.М.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06 липня 2009 року у справі № 20/063-09 Господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укртехзбут", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр", Київська область, про стягнення 67 794,86 грн.,
за участю представників сторін:
позивача -Поліщук В.А. (дов. № 14 від 09.04.09);
відповідача -не з'явився,
У березні 2009 року позивач -ТОВ "Компанія "Укртехзбут" пред'явив у господарському суді позов до відповідача -ТОВ "Виробниче підприємство "Центр" про стягнення 67 794,86 грн.
Вказував, що 08.10.08 між ним та відповідачем було укладено договір поставки нафтопродуктів з відстроченням платежу № Д-0006/09/08, згідно умов якого він (постачальник) зобов'язався поставити продукцію, а покупець (відповідач) -прийняти та здійснити її оплату на умовах, передбачених договором.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати, позивач просив стягнути з відповідача 61 373,29 грн. боргу з врахуванням індексу інфляції, 5 701,94 грн. пені та 719,63 грн. річних, а всього -67 794,86 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 28 квітня 2009 року (суддя Бабкіна В.М.) позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 55 946,48 грн. основного боргу, 5 149,14 грн. пені, 5 426,81 грн. інфляційних, 648,37 грн. річних, 671,71 грн. витрат по сплаті державного мита та 116,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, пені, річних та інфляційних втрат.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06 липня 2009 року (колегія суддів у складі: Мостової Г.І. -головуючого, Ільєнок Т.В., Шевченка В.Ю.) рішення змінено.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 55 946,48 грн. основного боргу, 5 149,14 грн. пені, 4 587,61 грн. інфляційних, 648,77 грн. річних, 663,27 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постанова мотивована посиланнями на неправильний розрахунок місцевим судом суми інфляційних та річних, належних до стягнення.
У касаційній скарзі ТОВ "Виробниче підприємство "Центр", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 530 ЦК України та ст.ст. 5, 6, 81 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про відмову в позові.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 08.10.08 між сторонами у справі було укладено договір поставки нафтопродуктів з відстроченням платежу № Д-0006/09/08, згідно умов якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити продукцію, а покупець (відповідач) -прийняти та здійснити її оплату на умовах, передбачених договором.
Згідно ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Судами встановлено, що на виконання умов договору № Д-0006/09/08 позивачем було здійснено поставку продукції відповідачу на загальну суму 55 946,48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № РН-0000009 від 08.10.08 та № РН-0000010 від 08.10.08 (а.с. 15-16).
Пунктом 4.2.1 договору сторони погодили, що оплата за поставлену продукцію проводиться покупцем не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати відвантаження на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату. Копія рахунку -фактури з допомогою факсимільного зв'язку являється підставою для сплати грошових коштів за поставлену продукцію. Оплата проводиться покупцем лише в безготівковому порядку на рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі.
За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляці за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, п. 5.2 договору передбачено, що за прострочення платежів або здійснення їх не в повному обсязі покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Судами встановлено, що позивач листом № 2 від 17.02.09 звертався до відповідача з вимогою сплатити суму боргу, яка залишена відповідачем без відповіді.
Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, проте відповідач, в порушення умов договору не розрахувався за отриману продукцію, тим самим заборгувавши позивачу 55 946,48 грн. основного боргу на який останнім правомірно нараховано річні, інфляційні та пеню.
За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем умов договору в частині оплати, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті річних, інфляційних та пені є такими, що грунтуються на нормах матеріального права та відповідають матеріалам справи.
На підставі встановлених фактичних обставин, судом апеляційної інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано задоволено позовні вимоги з врахуванням зміни рішення місцевого суду в частині стягнення інфляційних та річних.
Посилання касаційної скарги на ту обставину, що позивачем не дотримано вимог ст. 5 ГПК України та п. 8.1 договору щодо досудового врегулювання спору, не заслуговують на увагу суду, оскільки ст. 5 ГПК України не містить вимог обов'язкового досудового врегулювання господарського спору, а на виконання п. 8.1 договору позивачем 17.01.09 направлялась відповідачу претензія № 2, яка була ним отримана 23.01.09.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06 липня 2009 року у справі № 20/063-09 залишити без змін.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: І.М. Волік
Н.І. Мележик