27 жовтня 2009 р. № 40/19-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоПанової І.Ю.,
суддівЗаріцької А.О.,
Хандуріна М.І.
розглянувши касаційну скаргусуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
на рішення
постановугосподарського суду Харківської області від
21 квітня 2009 року
Харківського апеляційного господарського суду від 30 липня 2009 року
у справі
господарського суду № 40/19-09
Харківської області
за позовом
досуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
- регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області
- державного підприємства "Харківський метрополітен"
проусунення перешкод та заборону вчиняти дії
за участю представників: не з'явилися,
СПД ФО ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до РВ ФДМУ по Харківській області та ДП "Харківський метрополітен" з вимогами зобов'язати відповідачів у повному обсязі виконувати умови договору від 1 травня 2003 року № 1287-н/6; зобов'язати ДП "Харківський метрополітен" присвоїти нумерацію новозмонтованих кіосків, які будуть розташовані за адресою: м. Харків, станція метро "Студентська" в підземному переході № 2, у відповідності до діючого договору оренди, відтворити та надати позивачу в користування об'єкт оренди - торговий кіоск № 7 площею 5,7 м.кв., розташований за адресою м. Харків, станція метро "Студентська" (далі -об'єкт оренди) у підземному переході № 2 відповідно до вказаного договору оренди та додаткової угоди від 27 грудня 2007 року № 2; відшкодувати позивачеві завдані збитки у розмірі 83 707,05 грн. та стягнути з відповідачів витрати на оплату послуг адвоката, судові витрати (згідно заяви про зміну позовних вимог від 1 квітня 2009 р.) (т. 3 а.с. 61).
Рішенням господарського суду Харківської області від 21 квітня 2009 року у справі № 40/19-09 (суддя Хотенець П.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суд від 30 липня 2009 року (колегія суддів у складі: Івакін В.О. -головуючий, Ільїн О.В., Камишева Л.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Колегія суддів перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної карги виходячи з наступного.
Господарськими судами у справі встановлено, що 1 травня 2003 року між РВ ФДМ України по Харківській області (орендодавцем) та СПД ФО ОСОБА_1 (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна № 1287 н/6 (далі -договір оренди), згідно якого ФДМ України по Харківській області передав, а СПД ФО ОСОБА_1 прийняла в строкове платне користування окреме, індивідуально визначене нерухоме майно - торговий кіоск. На підставі додаткової угоди № 2 від 27 грудня 2007 року вказаний договір було пролонговано до 29 серпня 2010 року.
ДП "Харківський метрополітен" в ніч з 28 на 29 січня 2009 року демонтувало об'єкт оренди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач послався на п. 7.2. договору оренди вказавши на умисне перешкоджання йому в користуванні орендованим майном, що призвело до порушення майнових інтересів позивача і позбавило СПД можливості отримати прибуток, а саме: в період з 26 січня 2009 року по 05 лютого 2009 року не отримано прибутку на суму 3 827,10 грн., крім того, в зазначеному орендованому об'єкті знаходився товар на загальну суму 78 251, 05 грн. та особисті речі на суму 869,00 грн.
Позивач також послався на те, що знищення майна стало причиною розладу її здоров'я, що спричинило витрати на лікування в сумі 759, 90 грн. Таким чином, на думку ОСОБА_1, загальний розмір завданих їй матеріальних збитків становить 83 707, 05 грн.
Господарський суд першої інстанції, з висновками якого повністю погодився суд апеляційної інстанції, визнав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами, при цьому виходив з наступного.
Згідно п. 5.2.2 Статуту Метрополітен зобов'язаний здійснювати будівництво, реконструкцію, а також капітальний ремонт майнових об'єктів, що належать до основних фондів без будь-якого узгодження, у тому числі з РВ ФДМ України.
На підставі розпорядження ДП "Харківський метрополітен" № 147 від 18 листопада 2008 року "Про проведення позапланового огляду споруд та господарства метрополітену" створена цим розпорядженням спеціальна комісія провела позаплановий огляд споруд станції "Студентська" та позапланове обстеження технічного стану торгівельних кіосків. В результаті огляду комісія встановила, що стан будівельних конструкцій та стан мереж електропостачання незадовільні і потребують негайного демонтажу. Пожежна сигналізація фізично зношена, обладнання не відповідає вимогам Державних будівельних норм "Пожежна автоматика будівель та споруд". Кіоск не обладнаний модулями пожежогасіння згідно вимог п. 2.5.1 НАПБ Б.06.004-2005. Висновок комісії полягав у доцільності припинення подальшої експлуатацію кіоску, оскільки ремонт потребував 100% заміни конструкції та мереж, тому кіоск підлягав демонтажу. Вказані висновки у суді підтверджені актом технічного стану об'єкту оренди, техніко-економічним обґрунтуванням доцільності списання об'єкту, протоколом наради метрополітену, в якому вказано про небезпечність та неможливість подальшої експлуатації пішохідного переходу станції "Студентська" без виконання заходів по приведенню технічного стану у відповідність до діючих нормативних актів, актом списання основних засобів, розпорядженням ДП "Харківський метрополітен" від 8 січня 2009 року № 2 (т. 112-115 а.с. 121-131).
Судами також встановлено, що 30 грудня 2008 року позивачу було направлено попередження начальника відділу оренди з проханням звільнити об'єкт, який орендується. Метрополітеном припинено нарахування за послуги по утриманню орендованого нерухомого майна та комунальні послуги орендарю, які надавалися за договором від 31 жовтня 2006 року № 1413-07/ВРП, укладеним позивачем безпосередньо з метрополітеном (т. 1 а.с. 19).
За договором оренди ДП "Харківський метрополітен" є балансо- утримувачем, у зв'язку з чим останнім до РВ ФДМ України по Харківській області було направлено прохання про припинення договорів оренди, у тому числі по спірному об'єкту.
З досліджених судами доказів, зокрема, рапорту начальника станції "Студентська", встановлено, що внаслідок підтоплення ґрунтовими водами пішохідного переходу № 2 на станції "Студентська", від 23 січня 2009 року на стінах, стелі, підлозі переходу спостерігаються активні течі води, що загрожує руйнацією будівельних конструкцій переходу. Має місце значне відшарування облицювальної плитки від бетонної основи стін, вимивання піщаної основи підлоги та її розтріскування в районі торгівельних кіосків №№ 2-12, розмивання побілки стелі пішохідного переходу з замочуванням чотирьох світильників, що призвело до їх тимчасового відключення з метою попередження короткого замикання та запобігання виникнення пожежо- небезпечної ситуації.
За наслідками вказаних обставин кіоски пішохідного переходу № 2 станції "Студентська" були демонтовані для усунення наслідків непереборної сили - підтоплення та руйнування ґрунтовими водами пішохідного переходу та рятування життя пасажирів від реальної загрози, а тому господарські суди в обґрунтування рішень послались на приписи ст. 15 Закону України "Про транспорт", яка обумовлює, що підприємства і організації транспорту вживають невідкладних заходів для ліквідації наслідків стихійного лиха (повінь, пожежа, замети, тощо), аварій та катастроф, які призвели до порушення роботи транспорту, і ст. 16 Закону України "Про транспорт", згідно з вимогами якої підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян.
Згідно Статуту метрополітен має право розпоряджатися своїм майном і зобов'язаний усунути небезпеку для пасажирів та проводити ремонтні роботи, про що ним було попереджено фонд і орендаря.
З врахуванням наведених підстав кіоск № 7 було звільнено від товару позивача, товар упаковано та в опечатаному стані передано на зберігання на склад ДП "Харківський метрополітен", про що позивачу направлено повідомлення від 6 лютого 2009 року, яке позивач отримав.
Відповідно до ч. 3 ст. 226 ГК сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
22 січня 2009 року РВ ФДМ України по Харківській області повідомило позивача про необхідність припинення договору оренди. Крім того, 30 грудня 2008 року позивачу було направлено попередження начальника відділу оренди з проханням звільнити об'єкт оренди.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України судами встановлено недоведеність позивачем наявності витрат, понесених позивачем та їх розмір, а також наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку, тобто прямої залежності витрат, здійснених позивачем з вини відповідача.
Суди попередніх інстанцій, враховуючи встановлені обставини, дійшли обґрунтованого висновку про те, що сам по собі розрахунок суми неодержаного прибутку не є належним доказом втрати прибутку, у зв'язку з тим, що прибуток розраховано на підставі даних про виручку від реалізації товарів зі звіту суб'єкта підприємницької діяльності - платника єдиного податку за 2008 рік. Окрім кіоску № 7 на станції "Студентська", позивач має декілька торгівельних місць, а звіт суб'єкта підприємницької діяльності - платника єдиного податку подається загальний. Крім того матеріали справи свідчать, що позивач не надав суду належних доказів того, що особисті речі, відповідно до касових чеків від 15 листопада 2008 року, знаходились 29 січня 2009 року у торгівельному кіоску.
Статтею 22 ЦК передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, проте майно, яке знаходилось у кіоску, не втрачено і не пошкоджено і може бути повернуте позивачу в будь-який час, а тому вартість існуючого майна не могла бути визнана збитками.
Витрат на поліпшення здоров'я в результаті начебто незаконних дій відповідачів позивачем також не доведено належними доказами, посвідченими відповідними установами. Оскільки майно позивача, яке фактично знаходилось у торгівельному кіоску, не знищено, а збережено неушкодженим, - суд не встановив наявності шкоди та, відповідно, причинного зв'язку між діями підприємства і розладом здоров'я позивача.
Як вбачається із заяви про зміну позовних вимог, позивач просив суд зобов'язати відповідачів надати в користування об'єкт оренди згідно укладеного договору оренди.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктом оренди є окреме індивідуально визначене майно підприємства. Оскільки вказаний об'єкт оренди на балансі підприємства не обліковується і фактично не існує, а метрополітен не є орендодавцем по договору оренди, вимоги позивача правильно визнані судом такими, які неможливо виконати.
В обґрунтування касаційної скарги позивач вказує, що судами попередніх інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки не досліджено всіх обставин справи, а саме доказу в підтвердження задовільного стану об'єкту, тому, що не надано оцінки експертному висновку від 15 серпня 2002 року № 30 про відсутність порушень вимог пожежної безпеки у проектно-кошторисній документації на проведення реконструкції кіоску. Вказані доводи спростовуються висновками судів попередніх інстанцій, про те, що надані суду докази в підтвердження таких доводів належно не оформлені, а копії цих документів не завірені відповідним чином, тому визнані судом як неналежні. З урахуванням приписів ст. 107 ГПК України суд касаційної інстанції не має повноважень для перевірки наданих доказів та спростування вказаного.
Доводи позивача щодо реконструкції у 2003 році правильно визнані судами попередніх інстанцій такими, що не відносяться до предмету позову. Судами встановлено, що акт прийому-передачі об'єкту оренди від 24 листопада 2004 року не свідчить про відповідний технічний стан об'єкту у листопаді-грудні 2008 року, оскільки, згідно листа № 29-4442 від 21 листопада 2007 року підприємство надало згоду на пролонгацію договору № 1287Н/6 на 11 місяців, тобто до 29 серпня 2008 року, а РВ ФДМ України по Харківській області додатковою угодою від 27 грудня 2007 року № 2 подовжило дію договору до 29 серпня 2010 року. Однак, вказаний лист також визнано судами таким, що не може безспірно відображати відповідний технічний стан на кінець 2008 року.
Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали встановленим, що позивачем не доведена відповідність технічного стану об'єкту оренди нормативно-технічним вимогам і не спростовані докази, покладені в основу прийнятих судових рішень.
Ґрунтуються на матеріалах справи також висновки суду апеляційної інстанції щодо припинення існування предмету оренди з відповідними наслідками, та висновки про неналежність доказів щодо витрат позивача на придбання товару.
Достатньо повно з'ясувавши обставини справи суди попередніх інстанцій дали встановленому належну правову оцінку і прийняли законні рішення.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і посилань на обставини, які б об'єктивно свідчили про незаконність прийнятих судових рішень, не містять.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 30 липня 2009 року та рішення господарського суду Харківської області від 21 квітня 2009 року, оскільки їх висновки відповідають вимогам закону і матеріалам справи № 40/19-09.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30 липня 2009 року та рішення господарського суду Харківської області від 21 квітня 2009 року у справі № 40/19-09 залишити без змін.
Головуючий І. Панова
Судді А. Заріцька
М. Хандурін