29 жовтня 2009 р. № 16/549
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Мамонтової О.М.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали касаційної скаргиДП "Торговий дім Житомирхліб" ВАТ "Житомирхліб"
на постанову
та
на рішенняЖитомирського апеляційного господарського суду від 21.07.2009 року
господарського суду Житомирської області від 03.06.2009 року
у справі господарського судуЖитомирської області
за позовомТОВ "Союз-Віктан-Трейд"
доДП "Торговий дім Житомирхліб" ВАТ "Житомирхліб"
простягнення 3646,88 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:не з'явився,
- відповідача:не з'явився,
У квітні 2009 року ТОВ "Союз-Віктан-Трейд" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до ДП "Торговий дім Житомирхліб" ВАТ "Житомирхліб" про стягнення 2999,02 грн. основного боргу, 290,97 грн. пені, 36,29 грн. -3% річних та 320,59 грн. -інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки №0062-513 від 15.05.2008 року повністю не розрахувався за отриманий ним товар, а тому просить стягнути суму заборгованості в розмірі 2999,02 грн., 290,97 грн. пені, 36,29 грн. -3% річних та 320,59 грн. -інфляційних втрат, нарахованих за прострочення відповідачем грошового зобов'язання по договору.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.06.2009 року позов задоволено повністю. Стягнуто на користь позивача 2999,02 грн. основного боргу, 290,97 грн. пені, 36,29 грн. -3% річних, 320,59 грн. -інфляційних втрат та 220,00 грн. судових витрат.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 21.07.2009 року рішення місцевого господарського суду від 03.06.2009 року залишено без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Судові рішення мотивовані обґрунтованістю і доведеністю позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДП "Торговий дім Житомирхліб" ВАТ "Житомирхліб" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.05.2009 року та рішення господарського суду Київської області від 09.01.2009 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.05.2008 року між ТОВ "Союз-Віктан-Трейд" (постачальник) та ДП "Торговий дім Житомирхліб" ВАТ "Житомирхліб" (покупець) було укладено договір поставки №0062-513, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача товар в асортименті, партіями, відповідно до накладних, на умовах даного договору, а відповідач - прийняти та здійснити його оплату.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 8179,02 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-13-014751 від 12.11.2008 року.
Згідно з п. 2.4 договору, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату кожної партії товару протягом 7-ми календарних днів з дня отримання товару (дати складання накладної).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні приписи містить ст.193 ГК України.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В порушення своїх зобов'язань відповідач лише частково оплатив вартість товару, отриманого за видатковою накладною, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 2999,02 грн.
Враховуючи вищевикладене, приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 2999,02 грн. заборгованості за отриманий по договору товар.
Відповідно до п.3.3 договору, за несвоєчасну оплату товару у строки, вказані в п.п.2.4 договору, відповідач виплачує на користь позивача пеню, в розмірі 0,1% від вартості несплаченої продукції за кожний день прострочки.
Оскільки, відповідач порушив умови договору щодо оплати вартості отриманого товару, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 290,97 грн. пені, яка нарахована, відповідно до розрахунку позовних вимог, виходячи із подвійної ставки НБУ, яка діяла протягом спірного періоду, за період з 20.11.2008 року по 15.04.2008 року, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України і заявлена в межах спеціального строку позовної давності, передбаченого ст. 258 ЦК України.
Згідно з приписами ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи приписи зазначеної статті та порушення відповідачем своїх зобов'язань по договору щодо оплати отриманого товару, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 320,59 грн. інфляційних втрат та 36,29 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 20.11.2008 року по 15.04.2009 року.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, винесеними з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.
Щодо доводів, викладених в касаційній скарзі, то вони є необгрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а відповідно і не спростовують висновків суду покладених в основу судових рішень.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 21.07.2009 року та рішення господарського суду Житомирської області від 03.06.2009 року у справі №16/549 залишити без змін.
Головуючий Н.О.Кочерова
Судді О.М.Мамонтова
М.М.Черкащенко