Номер провадження: 22-ц/785/2014/17
Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К.
Доповідач Кравець Ю. І.
01.03.2017 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді - Кравця Ю.І.,
суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.
з участю секретаря судового засідання - Ліснік Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, визнання трудового договору недійсним, повернення трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, стягнення моральної шкоди, стягнення шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, стягнення компенсації при звільненні з вини роботодавця, включення строку вимушеного прогулу до трудового стажу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26.10.2016 року,
встановила:
20.12.2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, вимоги по якому у подальшому були збільшенні та уточненні, по якому просив визнати недійсним трудовий договір № 15300803297 від 01.06.2008 року укладений між ним та відповідачем; визнати незаконним його звільнення відповідачем; поновити його на роботі; стягнути з відповідача суму в розмірі 362998,03 грн., яка складається з: допомоги при звільненні з вини роботодавця у розмірі 4350,00 грн.; вимушеного прогулу з урахуванням індексації за весь період в розмірі 180088,03 грн.; компенсації при звільненні за невикористану відпустку у розмірі 18560,00 грн.; відшкодування нанесеної шкоди пошкодженню здоров'я у розмірі 60000,00 грн.; моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн.; зборів пенсійний фонд і соціальні відрахування; зобов'язати відповідача повернути йому трудову книжку; сплату всіх заборгованостей з соціальних та податкових відрахувань, зарахування усього терміну вимушеного прогулу в трудовий стаж у ФОП ОСОБА_3, а також стягнути з відповідача всі судові витрати.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 01.06.2006 року він був прийнятий на роботу до ПП ОСОБА_3 та працював барменом, але тільки з 26.04.2008 року по 05.12.2011 року був оформлений трудовий договір. Коли він прийшов на свою зміну 05.12.2011 року позивача в усній формі проінформували, що він звільнений, при цьому йому не був пред'явлений наказ про його звільнення і не видана трудова книжка. Грошових коштів, за які він відпрацював на той момент і компенсації за звільнення не було видано. ОСОБА_2 ставив під сумнів підпис від його імені на трудовому договорі № 15300803297 від 01.06.2008 року в графі «працівник». Позивач вважав що звільнення його сталося з особистих мотивів, що стало великою моральною травмою для нього і це призвело до різкого погіршення здоров'я. Також із-за не видачі трудової книжки він не мав можливості бути прийнятий на іншу роботу. 24.10.2012 року ОСОБА_2 за його зверненням Одеський міський центр зайнятості надав копію трудового договору, який був розірваний 16.01.2012 року.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26.10.2016 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі. Вирішено питання скасування заходів забезпечення позову.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судом встановлено, що 01.06.2008 року між ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено трудовий договір №15300803297, за яким ОСОБА_4 був прийнятий на роботу у піццерію «ІНФОРМАЦІЯ_1» барменом.
Трудовий договір між ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було розірвано сторонами 16.01.2012 року відповідно до ст. 38 КЗпП Украйни за власним бажанням працівника та знятий з реєстрації Одеського міського центру зайнятості 16.01.2012 року за № 3297.
Згідно із довідки Державної податкової інспекції у Київського району м. Одеси № 7930/1702 від 05.04.2013 року, заробітна плата ОСОБА_4 у січні 2012 року не нараховувалася і останній був звільнений 16.01.2012 року.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України Державний центр зайнятості від 12.04.2014 року, трудовий договір між ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було розірвано сторонами 16.01.2012 року, хоча до Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості відповідні дані про зняття з реєстрації трудового договору №15300803297 від 01.06.2008 року між працівником ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_3 були внесені лише 25.10.2013 року.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27.03.2013 року за заявою ОСОБА_2 по цій справі була призначена почеркознавча експертиза, на вирішення якої поставлено таке питання: 1) Чи виконані підписи на трудовому договорі № 15300803297 від 01.06.2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_2, в графі «працівник» при його укладанні та при його розірванні, саме ОСОБА_2? Провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи. Але експертиза не була проведена у зв'язку з несплатою витрат, пов'язаних з проведенням експертизи та ненаданням вільних зразків почерку для проведення експертизи.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01.10.2013 року за заявою ОСОБА_4 по цій справі знову була призначена почеркознавча експертиза, на вирішення якої поставлено таке питання: 1) Чи виконаний підпис на трудовому договорі № 15300803297 від 01.06.2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_2, в графі «працівник» при його укладанні та при його розірванні, саме ОСОБА_2? Провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи.
Відповідно до висновку № 5437/02, складеного 31.01.2014 року, вбачається, що вирішити питання чи виконанні підписи імені ОСОБА_2 у наданому на експертизу примірнику трудового договору №15300803297 від 01.06.2008 року, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розміщені на зворотній стороні документу в пп. 15, 17, 20 в графах «Працівник», самим ОСОБА_2 або іншою особою (особами), не виявилося можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині висновку.
Під час розгляду цієї справи, за заявою позивача 17.07.2013 року Слідчим відділом Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області було розпочате кримінальне провадження №12013170470004583 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.
В ході розслідування кримінального провадження №12013170470004583 прокуратурою Малиновського району м. Одеси було виявлено злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України, про що 12.12.2013 року було внесено відомості до ЄРДР за № 42013170020000263. 13.12.2013 року прокуратурою Малиновського району м. Одеси кримінальне провадження №12013170470004583 та кримінальне провадження № 42013170020000263 були об'єднані в одне провадження за єдиним реєстраційним номером 12013170470004583.
22.12.2015 року розслідування у кримінальному провадженні №12013170470004583 було доручено слідчому слідчого відділу Малиновського ВП в місті Одесі ГУ НП в Одеській області Постоваровій В.С.
22.03.2016 року слідчий відділу Малиновського ВП в місті Одесі ГУ НП в Одеській області Постоварова В.С. виніс постанову про закриття кримінального провадження, якою кримінальне провадження №12013170470004583 було закрито за відсутністю у подіях складу кримінального порушення.
Під час кримінального провадження №12013170470004583 Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУМВС України в Одеській області було виконано дві почеркознавчи експертизи, для проведення яких із матеріалів справи надавалися докази, що містять зразки почерку позивача.
Слідчим СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Тельпіс Л.С. листом № 31/21-2680 від 09.07.2014 року було запропоновано надати тимчасовий доступ до оригіналу трудового договору № 15300803297 від 01.06.2008 року та можливості його тимчасово вилучити для проведення почеркознавчої експертизи.
Згідно із висновком експертизи №31-П, складеним 23.02.2015 року Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУМВС України в Одеській області, призначеної за постановою від 07.11.2015 року СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, вбачається, що підписи у пп. 15, 20 графах «Працівник» від імені ОСОБА_2 у трудовому договорі №15300803297 від 01.06.2008 року, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, виконані самим ОСОБА_2.
Згідно із висновком експертизи №531-П, складеним 23.02.2016 року Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, призначеної за поставою від 24.12.2015 року Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, вбачається, що підпис у п. 17 графі «Працівник» від імені ОСОБА_2 у трудовому договорі №15300803297 від 01.06.2008 року укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, виконаний самим ОСОБА_2.
Саме з цих підстав кримінальне провадження було закрито.
Під час розгляду цієї справи, провадження по справі було зупинено на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 26.02.2015 року на час хвороби позивача та відновлено на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 25.03.2015 року.
Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 дали показання, згідно яких сторонами трудового договору були виконані необхідні вимоги чинного на той час законодавства щодо розірвання трудових договорів та зняття трудових договорів із реєстрації, а саме тому трудовий договір між ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було розірвано сторонами 16.01.2012 року, про що свідчить особистий підпис позивача у п. 17 графі «Працівник» від імені ОСОБА_2 у трудовому договорі №15300803297 від 01.06.2008 року, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, виконаний самим ОСОБА_2. А після цього трудовий договір №15300803297 від 01.06.2008 року був знятий з реєстрації Одеського міського центру зайнятості 16.01.2012 року за № 3297, про що є відповідний запис у п. 18 трудового договору №15300803297 від 01.06.2008 року, а також відповідні записи, що зроблені відповідальною особою Одеського міського центру зайнятості ОСОБА_11 у книзі реєстрації трудових договорів. Також викладені обставини, щодо розірвання та зняття трудового договору №15300803297 від 01.06.2008 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджуються листом Міністерства соціальної політики України від 28.03.2016 року за № 67/021/150-16.
Відмовляючи в задоволенні позову суд керувався наступними нормами права та виходив з наступного.
Відповідно до ст. ст. 21, 24 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
Згідно із ч. 3 ст. 115 КЗпП України, розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників регулює законодавство про працю, яке не передбачає можливості визнання трудового договору недійсним. Відповідно до ст. 9 КЗпП умови договорів про працю є недійсними тоді, коли вони погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством або суперечать йому. Таким чином, невиконання стороною трудового договору окремих умов трудового договору дає іншої стороні трудового договору право на його розірвання, з відповідними наслідками.
З огляду на положення ст. ст. 3, 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України особа звертається до суду для захисту своїх порушених прав чи охоронюваних законом інтересів; наслідком прийняття судового рішення та його виконання має бути відновлення порушених прав позивача. Таким чином, що обов'язковою умовою поновлення на роботі є порушення при звільненні прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з відповідним позовом. Тому, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Отже, на час звернення позивачем з позовною заявою до Малиновського районного суду м. Одеси позивач знаходився у трудових відносинах із відповідачем, що підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, а також не заперечується і відповідачем. В зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що права позивача на час подання позову до суду не були порушені відповідачем і не можуть бути відновлені судом.
Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.
Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, зводяться до дублювання доводів позову, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26.10.2016 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Ю.І.Кравець
Судді: О.С.Комлева
О.Г.Журавльов