01 березня 2017 р. Справа № 876/2652/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Гуляка В.В , Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання Гнідець Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24.03.2016 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - старшого секретаря Косівського районного суду Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними,-
22.03.2016 року ОСОБА_2 (далі позивач) звернулась до Косівського районного суду Івано-Франківської області з позовом до старшого секретаря Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_3 в якому просила:
- визнати дії старшого секретаря Косівського районного суду Івано-Франківської області Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_3 щодо завірення ухвали Косівського районного суду від 16.02.2016 року штампом та підписом про вступ її у законну силу 23.02.2016 року неправомірними;
- притягнути до відповідальності старшого секретаря Косівського районного суду Івано-Франківської області Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_3 при виконанні службових обов'язків за умисне зловживання службовим становищем;
- на час розгляду справи у судді відсторонити старшого секретаря Косівського районного суду Івано-Франківської області Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_3. Від посадових обов'язків для не уможливлення тиску на суддів даного суду;
- зобов'язати ВДВС Косівського РУЮ на час розгляду даної справи у суді зупинити проведення будь-якихї виконавчих дій щодо виконання ухвали Косівського районного суду від 16.02.2016 року у цивільній справі № 0910/950/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та зупинити проведення будь-яких виконавчих дій щодо скасування заходів забезпечення забезпечення даного даного позову, що було вжито згідно ухвали Косівського районного суду від 08.04.2009 року та згідно ухвалою цього ж суду від 17.05.2011 року так як дії ДВС проводяться на підставі зазначеною ухвали з відміткою старшого секретаря Косівського районного суду Івано-Франківської області Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_3 про вступ ухвали у законну силу з 23.02.2016 року
Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24.03.2016 року позовну заяву ОСОБА_2 повернуто з усіма доданими до неї матеріалами.
Постановляючи дану ухвалу, суд дійшов висновку, що згідно ч. 3 п.6ст.108 КАС України, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду, позовна заява повертається позивачеві.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Просить скасувати оскаржувану ухвалу та визнати дії старшого секретаря Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_3 щодо завірення ухвали Косівського районного суду від 16.02.2016 року штампом та підписом про вступ її у законну силу 23.02.2016 року неправомірними, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задовольнити частково з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що старший секретар Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_3 є державним службовцем державного органу, а відтак даний позов не підлягає розгляду у місцевому адміністративному суду.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт , який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише такий, що випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Разом з тим, відповідно до змісту пункту 22 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20.05.2013 року, який, в свою чергу, викладений відповідно до роз'яснень, вказаних у Постанові Пленуму ВС України №6 від 12.06.2009 року «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів», у розумінні положень ч.1 ст.2, п.п.1,7,9 ст.3, ст.17, ч.3 ст.50 КАС України, суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
З позовної заяви вбачається, що позивачка оскаржує дії старшого секретаря Косівського районного суду Івано-Франківської області, яка, на її думку полягає у тому, що старший секретар суду ОСОБА_3 незаконно та умисно та для того, щоб угодити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та у такий незаконний спосіб допомогти їм зняти заборони у ВДВСМ винесені судом, незаконно засвідчила копію ухвали Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16.02.2016 року шляхом проставляння штампу, підпису та відмітки про те, що дана ухвала набрала законної сили 23.02.2016 року.
З огляду на викладене, враховуючи визначений законодавством статус старшого секретаря суду, колегія суддів зазначає, що останній не є суб'єктом владних повноважень у розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України, оскільки виконує виключно функції, пов'язані з роботою суду, та не має жодних владних управлінських функцій.
Таким чином, виходячи з системного аналізу перелічених вище норм діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те, що дії або бездіяльність суду, зокрема старшого секретаря суду, вчинені ним при виконанні своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя, є не управлінськими, а виключно процесуальними, та відповідно, оскарження процесуальних дій працівників апарату суду не може бути здійснено шляхом звернення з адміністративним позовом в порядку КАС України.
Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що оскільки дії старшого секретаря та суду в рамках розгляду цивільної справи вчиняються за нормами Цивільного- процесуального кодексу України, оскарження їх поза встановленим процесуальним порядком не є належним способом судового захисту у спірних правовідносинах.
Отже виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права, що і призвело до неправильного визначення належного суду, а вказана справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, як передбачено п. 3 ч. 1 ст.199 КАС України.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 41, 167, 195, 196, п.3 ч.1 ст. 199, п.4 ч. 1 ст.204, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24.03.2016 року про повернення позовної заяви у справі 347/483/16-а - скасувати, а справу направити для продовження розгляду.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль
Повний текст
виготовлено 03.03.2017 року.