Справа: № 826/2307/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
28 лютого 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Мамчура Я.С.
суддів: Желтобрюх І.Л., Файдюка В.В.,
при секретарі Кривді В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Київської міської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішень та картки відмови,-
Позивач, Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішень та картки відмови
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав:
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.01.2015 року між позивачем (покупець) та IDS Borjomi Georgia LLC (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № СТ20-001/1501 на поставку мінеральної води «Боржомі» в асортименті.
02.03.2015 року між покупцем та продавцем було укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту, згідно умов якої ціну товару за вказаним контрактом було змінено (знижено), з урахуванням різних економічних чинників.
Так, на виконання вищевказаного контракту, на підставі інвойсу № GE20150276 від 23.09.2015 була здійснена поставка товару.
05.10.2015 року позивачем до митного оформлення за митною декларацією № 1000250002/2015/059565 заявлений товар: вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва «Боржомі», сильногазована. Розфасована: 6 ПЕТ пляшок по 0,75л. у поліетиленових упаковках (4420 поліет. упаковок.: 26520 ПЕТ пляшок). Виготовлена 02.09.2015. Термін придатності 12 місяці. Відповідає вимогам ДСТУ 878-93 та СТГ 50:2010. Торговельна марка - «BORJOMI». Виробник - IDS Borjomi Georgia, а Georgian Branch of IDS Borjomi Beverages Co.N.V. Країна виробництва: GE.
Митна вартість товару визначена із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в України (за ціною договору).
На підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу наступні документи: копії вказаного вище контракту та додатків до нього; міжнародної автомобільної накладної (СМR) від 25 вересня 2015 року №0761095; пакувального листа від 23 вересня 2015 року; рахунку-фактури (інвойс) від 23 вересня 2015 року №GE20150276; договору про надання послуг митного брокера Т822/15 від 25 червня 2015 року; інформації про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 25 вересня 2015 року №2730; інформації про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 25 вересня 2015 року №2730; сертифіката про походження товару форми СТ-1 від 24 вересня 2015 року №GEO 2015 01/003205; митної декларації країни відправлення від 25 вересня 2015 року №С2201.
За результатом розгляду поданих документів, митний орган повідомив декларанта по те, що під час митного оформлення товару у контролюючого органу була наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.
Позивачу запропоновано надати додаткові документи згідно з пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерських та банківських документів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листом від 05.10.2015 року №001 ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" повідомило митний орган про те, що ним було надано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, передбачені ч. 2 статті 53 МК України та додатково надав: інформацію, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України з копіями підтверджуючих документів та розрахунок ціни (калькуляцію). Крім того, зазначив, що декларантом направлено запит щодо надання документу, який містить довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам. У зв'язку із тим, що зазначений документ може бути наданий виключно організаціями, які мають повноваження на здійснення оціночної діяльності в країні-експортері (Грузія), надати запитувану інформацію протягом 10 днів з дати запиту не є можливим.
05.10.2015 року Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2015/000111/2, в якому зазначено, що митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях по товарів.
У зв'язку із чим, відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250002/2015/00149 від 06.10.2015 року.
В подальшому, товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Кодексу.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем були надані всі необхідні документи, які містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Відповідач не спростував правильності визначення митної вартості товарів, а також відсутність можливості у митного органу визначити митну вартість даного товару на підставі наданих позивачем документів за правилами, визначеними статтею 58 Митного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 р., в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
При цьому, право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.
У розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Між тим, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Частиною 4 ст.54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Як вбачається із матеріалів справи, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на ненадання декларантом жодного банківського документу, який би стосувався даної конкретної поставки товару, а також ненадання позивачем документів на підтвердження витрат на страхування товару.
Натомість, колегія суддів звертає увагу, що вищевказані документи декларантом надані листом від 21.12.2015 року №744/4-15ц.
Так, під час митного оформлення товару та в ході розгляду справи відповідачем не надано обґрунтувань, які зумовили причини неприйняття митницею методу визначення митної вартості за ціною контракту, з урахуванням наданого додатка № 1 до контракту, за яким здійснювався імпорт товару в Україну.
Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом, в свою чергу, не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2015/000111/2 від 05.10.2015 є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідають чинному законодавству, а тому підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації №100250002/2015/059565 від 05.10.2015 року, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про їх відмову, оскільки системний аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: ч. 1 ст. 2, п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України, дає підстави вважати, що належним способом захисту прав позивача в даному випадку є визнання протиправними та скасування рішень, прийнятих контролюючим органом внаслідок коригування митної вартості товару за МД № 100250002/2015/000111/2 від 05.10.2015 року, а само по собі визнання таких дій протиправними не поновлять прав позивача у спірних правовідносинах.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС України - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року - залишити без змін.
Стягнути з Київської міської митниці ДФС України до Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 3031 (три тисячі тридцять одна) грн. 60 коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий Я.С. Мамчур
Судді І.Л. Желтобрюх
В.В. Файдюк
Повний текст виготовлено 03.03.2017 р.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Файдюк В.В.
Желтобрюх І.Л.