судового засідання
03 березня 2017 рокуСправа №446/1890/16-к
Провадження № 1-кс/451/83/17
Радехівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
заявника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Радехів заяву ОСОБА_5 - представника потерпілого ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_6 - головуючому по справі про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
21 лютого 2017 року ОСОБА_5 - представника потерпілого ОСОБА_4 звернувся повторно до суду із заявою про відвід судді ОСОБА_6 - головуючому по кримінальній справі.
В обґрунтування заяви посилається на те, що суддя ОСОБА_6 постановив у підготовчому судовому засіданні ухвалу із порушенням норм процесуального права, яку в даний час оскаржено до апеляційного суду Львівської області. Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до пунтку 4.1. Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов'язана з його посадою. У відповідності до пункту 1.5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів», констатується, що «під час виконання своїх обов'язків суддя повинен ... пильно стежити за підтриманням високого рівня компетентності, якого вимагає винесення рішень у справах, від яких залежить гарантія захисту прав людини». За правилами ст.129 Конституції України до основних завдань судочинства відносять рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Посилаючись на викладені обставини, просив до початку розгляду заяви витребувати кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 , відвести суддю ОСОБА_6 від розгляду кримінальної справи.
В судовому засіданні ОСОБА_4 заяву підтримав, звертав увагу суду, що суддя ОСОБА_6 неналежно виконує свої посадові обов'язки, упереджено ставиться до потерпілого - сторони кримінального провадження, тому просить заяву задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні проти заяви заперечив, просив відмовити в її задоволенні, оскільки підстави на які посилається заявник стосуються розгляду обвинувального акту і не є підставами для задоволення відводу, які передбачені КПК України.
Вислухавши потерпілого ОСОБА_4 , думку прокурора, обвинуваченого, суд вважає, що заяву про відвід необхідно задовольнити виходячи з наступного.
За п.4 ч.1 ст.75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно з ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
У національному законодавстві відсутні будь-які роз'яснення щодо визначення критеріїв чи обставин, які би могли враховуватися судом при надані оцінки фактам щодо неупередженості, а саме які складові елементи повинні містити обставини, щоб можна було прийти до висновку в неупередженості суду.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено, що кожна особа має право на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Так, виходячи із основних засад і практики Європейського суду з прав людини, неупередженість (безсторонність) суду відповідно до п.1 ст.6 вказаної вище Конвенції, повинна визначатися за критеріями суб'єктивними, при яких беруться до уваги особисті переконання та поведінка судді та об'єктивними, які визначаються, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Європейський суд стверджує, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Щодо об'єктивної неупередженості, Європейський суд з прав людини у справі «Фей проти Австрії» вказав, що така полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Також у рішенні від 9 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» щодо гарантій розгляду справи незалежним і безстороннім судом було встановлено порушення права особи на розгляд справи безстороннім судом: уряд не оспорював твердження заявниці стосовно того, що голова Артемівського міського суду, який одноособово розглядав справу заявниці у першій інстанції та чиї рішення були залишені без змін судами вищих інстанцій, просив та безоплатно отримував майно від компанії-відповідача. За цих обставин твердження заявниці щодо небезсторонності голови суду можна вважати об'єктивно виправданими, незважаючи на той факт, що Артемівський міський суд задовольнив одну зі скарг заявниці. Більше того, суди вищих інстанцій, розглядаючи скарги заявниці, не взяли до уваги її скарги на упередженість судді.
Крім цього, Європейський суд з прав людини, у справі «Гаусшильдта проти Королівства Данії» зазначив, що згідно з об'єктивним критерієм, необхідно встановити, чи існують, якщо зовсім не брати до уваги особисту поведінку судді, легко з'ясовувані факти, які можуть ставити під сумнів його безсторонність. З цього погляду навіть виступи можуть мати певне значення. Найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості і передусім, у разі кримінального провадження, в обвинуваченого. Отже, будь-який суддя, щодо безсторонності якого є законні підстави для побоювань, повинен дати відвід.
Відповідно до п.2.2. Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією економічної та соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен дбати про те, щоб його поведінка - як у залі суду,так і поза ним - сприяла збереженню і поглибленню переконання суспільства, адвокатів і сторін судового процесу у неупередженості судді й судових органів. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (п.2.5.).
За Бангалорськими принципами упередження вважається реальним, якщо воно носить особистий характер і спрямоване проти однієї зі сторін. Для відводу судді на підставі існуючого упередження необхідна наявність обставин нездатності судді вести справу неупереджено: тобто виникнення у стороннього спостерігача, детально поінформованого про всі обставини, сумнівів об'єктивності та неупередженості даного судді.
З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що з метою виключення будь-яких сумнівів в неупередженості судді незалежно від його поведінки, оскільки вони не залежать від волі самого судді, однак об'єктивно існують, заява про відвід судді підлягає задоволенню.
Що стосується вимог заяви про витребування кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_7 , то такі на думку суду є передчасними, оскільки суд не розглядає справу по суті, а лише процесуальне питання - відвід, а відтак заява в цій частині не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.75, 80, 81, 82 КПК Ураїни суд, -
Заяву ОСОБА_5 - представника потерпілого ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_6 - головуючому по кримінальній справі задовольнити частково.
Передати обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України у канцелярію суду для визначення іншого судді для його розгляду, в порядку ст.35 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийОСОБА_1