м. Вінниця
23 лютого 2017 р. Справа № 802/2382/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Слободонюка М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Федчук Т.Ю.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
представника третьої особи: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"
до: Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області
про: визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (далі - ПАТ "Вінницягаз", позивач) з адміністративним позовом до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Жмеринська ОДПІ, відповідач 1), Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Калинівська ОДПІ, відповідач 2), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 01.08.2016 року ПАТ "Вінницягаз" у відповідності до вимог пункту 5 "Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №6 від 16.01.2016 року, звернулось до відповідачів із заявами про повернення надміру сплачених коштів у вигляді єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які рахувались як переплата за його ліквідованими філіями - Жмеринським УГГ, Хмільницьким МУГГ, Жмеринським МУГГ та Козятинським МУГГ. Разом із тим у відповідь на вказані звернення отримало відмови від податкових органів у поверненні переплачених коштів, які вмотивовані тим, що відповідна переплата по єдиному внеску згідно положень п. 43.1 ст. 43 ПК України може бути повернута виключно платникам внесків. А оскільки ПАТ «Вінницягаз» таким не являлось та не було зареєстроване у Жмеринській та Хмільницькій ОДПІ, тому і правових підстав для повернення сплачених філіями позивача коштів, які ПАТ «Вінницягаз» особисто не сплачувало як платник, - не має.
Із такими відмовами позивач не погоджується оскільки вважає, що саме ПАТ «Вінницягаз» як роботодавець працівників, фактичне місце роботи яких було Хмільницьке МУГГ, Жмеринське УГГ, Жмеринське МУГГ та Козятинське МУГГ було відповідальним за погашення недоїмок по єдиному внеску протягом всього часу існування його відокремлених підрозділів. Крім того філії товариства не являючись юридичними особами сплачували єдиний внесок в межах делегованих товариством повноважень, а тому всі переплачені кошти, які рахуються за такими філіями, є власністю ПАТ «Вінницягаз», у зв'язку з чим останнє має повне право на їх повернення.З огляду на викладене ПАТ «Вінницягаз» просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Жмеринської ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області; Калинівської ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області, щодо не повернення надмірно сплаченої суми грошового зобов'язання по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 87 886,28 грн., в тому числі по:
- Жмеринській ОДПІ на суму 49 595,81 грн.;
- Калинівській ОДПІ на суму 38290,47 грн.;
2) зобов'язати Жмеринську ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області підготувати та надати до Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області висновок про повернення надмірно сплаченої суми грошового зобов'язання по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 49 595,81 гривень на поточний рахунок ПАТ «Вінницягаз» (п/р НОМЕР_1 в ПАТ «Банк «Кліринговий дім», МФО 300647, код ЄДРПОУ 03338649);
3) зобов'язати Калинівську ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області підготувати та надати до Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області висновок про повернення надмірно сплаченої суми грошового зобов'язання по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 38290,47 гривень на поточний рахунок ПАТ «Вінницягаз» (п/р НОМЕР_1 в ПАТ «Банк «Кліринговий дім», МФО 300647, код ЄДРПОУ 03338649).
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити.
Представник Жмеринської ОДПІ проти позову заперечив посилаючись на обставини, що викладені у наданих суду письмових запереченнях за вх. №2660 від 31.01.2017 року. Зазначив про відсутність правових підстав для повернення саме ПАТ «Вінницягаз» коштів у вигляді переплати по єдиному внеску, яка рахується за Жмеринським УГГ та Жмеринським МУГГ, позаяк позивач як платник цих внесків у Жмеринській ОДПІ зареєстрованим не був, а тому і процедура повернення таких коштів, яка визначена Порядком №6 від 16.01.2016 року, застосованою по відношенню до позивача бути не може. Окрім того звернув увагу на те, що по Жмеринському УГГ уже сплинули 1095 днів в межах яких такі кошти могли бути повернуті, а тому і з цих підстав позов також вважає таким, що задоволенню не підлягає.
Представник Калинівської ОДПІ у судове засідання не прибув, проте подав клопотання за вх. №4959 від 22.02.2017 року у якому просив здійснювати розгляд справи без його участі. При цьому у попередньому судовому засіданні вказував на необґрунтованість позовних вимог.
Присутній у судовому засіданні представник третьої особи проти позову також заперечував.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» є юридичною особою, створеною на підставі наказу Державного комітету по нафті і газу від 11 березня 1994 р. №103 шляхом перетворення Державного підприємства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» у Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» на підставі Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15 червня 1993 року № 210/93 та перейменоване у Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».
Відповідно до п. 1.5.4 Статуту ПАТ «Вінницягаз», Товариство має право створювати (відкривати) філії та представництва, інші відокремлені підрозділи як на території України, так і за її межами. Питання про створення та припинення (ліквідацію) філій, представництва та інші відокремлені підрозділи належить до компетенції Наглядової ради Товариства.
Встановлено, що ПАТ «Вінницягаз» мало наступні відокремлені підрозділи:
- Хмільницьке міжрайонне управління газового господарства (далі - Хмільницьке МУГГ), відомості про яке було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 18.02.2012 року за №11741030126002242 та присвоєно ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи - 38190270;
- Жмеринське управління газового господарства (далі - Жмеринське УГГ), відомості про яке було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 17.11.2010 р. за №11741050034002242 та присвоєно ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи - 24897450;
- Жмеринське міжрайонне управління газового господарства (далі - Жмеринське МУГГ). відомості про яке було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 19.04.2012 року за №11741070128002242 та присвоєно ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи - 38190333;
- Козятинське міжрайонне управління газового господарства (далі - Козятинське МУГГ), відомості про яке було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 19.04.2012 року за №11741070128002242 та присвоєно ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи - 38190244.
Відповідно до Положень про Хмільницьке МУГГ, Жмеринське УГГ, Жмеринське МУГГ та Козятинське МУГГ, останні є філіями - відокремленими підрозділами Товариства, які не мають статусу юридичної особи, здійснюють частину делегованих господарських функцій Товариства відповідно до мети (цілей), задач та предмету діяльності Товариства (п. 1.3 Положення); діють без права юридичної особи, від імені Товариства, при цьому мають круглу печатку, окремий баланс, що входить в зведений баланс Товариства, поточні рахунки в банківських установах та майно (п. 1.6 Положення).
Згідно п. 3.9 Положень філії самостійно ведуть свій окремий баланс, обраховують у встановленому порядку податки та інші обов'язкові платежі у бюджет, підставою сплати яких є господарська діяльність Філії та передають їх Товариству у строки, що встановлені графіком документообігу. Податки, належні до сплати в місцевий бюджет, сплачуються філією самостійно, якщо інший порядок не визначено Правлінням.
Разом із тим, Наглядовою радою ПАТ «Вінницягаз» (протокол № 14/03-2012) прийнято рішення ліквідувати (закрити) Жмеринське управління газового господарства, на виконання якого було проведено закриття відокремленого підрозділу - Жмеринського УГГ, про що внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 16.04.2012 року за № 11741040095002242.
Крім того, на виконання прийнятого Наглядовою радою ПАТ «Вінницягаз» рішення від 05.12.2014 року (протокол № 05/12-2014) було проведено закриття наступних відокремлених підрозділів:
- Хмільницького МУГГ, про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 10.04.2015 року за №11741040160002242;
- Жмеринського МУГГ, про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 02.04.2015 року за № 11741040157002242;
- Козятинського МУГГ, про що відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 27.03.2015 року за № 11741040155002242.
Поряд із цим встановлено, за ліквідованими відокремленими підрозділами ПАТ «Вінницягаз» рахується переплата по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме:
- за Хмільницьким МУГГ (код бюджетної класифікації 71010000) в сумі 34217,03 грн., що підтверджується актом звірки від 16.03.2016 р. № 113-07;
- за Жмеринським УГГ (код бюджетної класифікації 71010000) в сумі 25099,51 грн., що підтверджується актом звірки від 16.03.2016 р. № 224-07;
- за Жмеринським МУГГ (код бюджетної класифікації 71010000) в сумі 24496,30 грн., що підтверджується актом звірки від 16.03.2016 р. № 236-07;
- за Козятинським МУГГ (код бюджетної класифікації 71010000) в сумі 4073,44 грн., що підтверджується актом звірки від 18.03.2016 р. № 469-20.
З метою повернення вказаних коштів, які рахувались за філіями, ПАТ «Вінницягаз» керуючись положеннями пункту 5 «Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 року №6, 01.08.2016 року звернулось до Калинівської та Жмеринської ОДПІ із заявами про повернення йому надміру сплачених філіями коштів.
За результатами розгляду даних заяв, листами від 09.08.2016 року №971/10/02-23-20-515, від 10.08.2016 року №1289/79 та від 09.08.2016 року №9405/10/17-005 відповідачами було відмовлено ПАТ «Вінницягаз» у поверненні надміру сплаченого єдиного внеску.
Вказані відмови вмотивовані тим, що ПАТ «Вінницягаз» не зареєстроване платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у Жмеринській та Калинівській ОДПІ та не проводило його сплату, тоді як згідно вимог статті п. 43.1 ст. 43 ПК України відповідна переплата може бути повернута виключно платникам даних коштів.
Незгода позивача із даними відмовами у поверненні йому надміру сплачених ліквідованими відокремленими підрозділами сум єдиного внеску зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив із наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 5 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Поряд із цим, положеннями частини 13 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання даних положень Наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 року № 6 затверджено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів (далі - Порядок №6).
Відповідно до ч. 1 п. 5 Порядку повернення Коштів здійснюється у випадках надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719.
Повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення. У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, Заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку (п. 6 Порядку №6).
Згідно п. 7 Порядку № 6 у разі надходження Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації.
Заява залишається без задоволення у таких випадках:
невідповідність Заяви формі, визначеній у додатку 1до цього Порядку;
недостовірність викладеної у Заяві Платника інформації;
подання Заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску;
наявність у Платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.
У разі відмови в задоволенні Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 Платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.
Із аналізу наведених положень слідує, що законодавцем дійсно передбачене право платника на повернення надміру сплачених ним сум єдиного внеску, при цьому необхідною умовою для такого повернення є звернення останнього із відповідною заявою та відсутність у нього заборгованості по даному платежу. Крім того такі положення конкретизують, що право на повернення надміру сплачених сум єдиного внеску має виключно платник вказаних коштів, а не будь-яка інша особа.
Згідно визначення, яке міститься в абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Як вбачається із матеріалів справи Жмеринське УГГ та Жмеринське МУГГ зареєстровані як окремі платники ЄСВ в Жмеринській ОДПІ; Хмільницьке МУГГ та Козятинське МУГГ зареєстровані платниками ЄСВ в Калинівській ОДПІ. У той же час ПАТ «Вінницягаз» перебуває на податковому обліку та зареєстроване як платник ЄСВ в Офісі великих платників податків ДФС (код податкового органу 2810). Ні в Жмеринській ОДПІ ні в Калинівській ОДПІ ПАТ «Вінницягаз» як платник єдиного внеску ніколи зареєстроване не було.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що саме ПАТ «Вінницягаз» являючись роботодавцем працівників, фактичне місце роботи яких було Хмільницьке МУГГ, Жмеринське УГГ, Жмеринське МУГГ та Козятинське МУГГ було відповідальним за погашення недоїмок по єдиному внеску протягом існування цих структурних підрозділів, а тому після їх ліквідації має повне право на повернення надміру сплачених коштів, які являються майном Товариства.
Надаючи оцінку вказаним доводам позивача суд зазначає наступне.
Так, як уже було встановлено судом вище, філії ПАТ «Вінницягаз» - Хмільницьке МУГГ, Жмеринське УГГ, Жмеринське МУГГ та Козятинське МУГГ згідно своїх Положень дійсно не мали статусу юридичної особи, проте були зареєстрованими у податкових органах окремими платниками податків, в тому числі платниками ЄСВ.
Організація і діяльність філій була визначена таким чином, що останні вели свій окремий баланс, обраховували у встановленому порядку податки та інші обов'язкові платежі у бюджет, підставою сплати яких являлась господарська діяльність Філії, та самостійно сплачували в бюджет єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (п. 3.9 Положень про відокремлені підрозділи).
Тобто доводи позивача про те, що саме ПАТ «Вінницягаз» було відповідальним за сплату до бюджету єдиного внеску в період діяльності філій не відповідає дійсності, позаяк нарахування та сплата відповідних коштів здійснювалась відокремленими підрозділами Товариства особисто за наслідками своєї діяльності як окремими платниками.
Що ж до інших доводів позивача, згідно яких ПАТ «Вінницягаз» як роботодавець усіх працівників його структурних підрозділів має право на повернення надміру сплаченого внеску у зв'язку з ліквідацією таких підрозділів, то в цьому випадку слід врахувати, що філії, представництва та інші відокремлені підрозділи юридичної особи в розмінні абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» набувають окремого статусу платника єдиного внеску за наявності у них окремого балансу та проведення самостійних розрахунків із застрахованими особами.
Судом встановлено та сторонами спору не заперечується, що Хмільницьке МУГГ, Жмеринське УГГ, Жмеринське МУГГ та Козятинське МУГГ мали свій відокремлений баланс та самостійно вели розрахунки із застрахованими особами, тобто на ряду з ПАТ «Вінницягаз», як юридичною особою, являлись окремими платниками єдиного внеску, у зв'язку з чим ведення Товариством централізованого кадрового обліку працівників філії аж ніяк не змінює статус цих філій як платників, їх прав та обов'язків, які виникають за наявності такого статусу.
При цьому суд наголошує, що порядок повернення надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску нормативно врегульовано по іншому, ніж для податкових платежів. І згідно пункту 2 Порядку № 6, цей нормативний документ визначає процедуру повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - Платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску.
Такими платниками у даному випадку являлись Хмільницьке МУГГ, Жмеринське УГГ, Жмеринське МУГГ та Козятинське МУГГ які нараховували, обчислювали і сплачували єдиний внесок, та за якими, відповідно, рахується переплата цього платежу, а не ПАТ «Вінницягаз». Тобто у межах врегульованих Порядком № 6 правовідносин, ПАТ «Вінницягаз» не є тією особою - платником, який сплачував суми єдиного внеску та який набув прав на повернення переплачених коштів.
Тим більше якщо проаналізувати саму форму Висновку згідно Додатку 2 до Порядку № 6, який готується відповідним підрозділом органу доходів і зборів, відповідальним за ведення обліку платежів та складання звітності у випадку задоволення заяви про повернення коштів, то стає зрозумілим, що перерахуванню на поточний рахунок платника підлягає сума надміру сплачених коштів, яка обліковується по інтегрованій картці платника.
Заявлена в межах даного позову сума єдиного внеску не обліковується по інтегрованій картці ПАТ «Вінницягаз».
У зв'язку із цим суд погоджується з доводами відповідачів про те, що оскільки ПАТ «Вінницягаз» не являлось платником єдиного внеску в Жмеринській ОДПІ та Калинівській ОДПІ та не сплачувало таких платежів, тому і правових підстав для повернення надміру сплачених сум єдиного внеску, які рахуються за Жмеринським УГГ, Жмеринським МУГГ, Хмільницьким МУГГ та Козятинським МУГГ у відповідності до положень Порядку № 6 не має.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
В даному випадку Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Порядок №6, на які посилається позивач обґрунтовуючи заявлений позов, не передбачають можливостей щодо повернення надміру сплачених коштів єдиного внеску, які рахуються за платниками, що їх сплатили, на рахунок іншого платника, який ці кошти не сплачував та як платник відповідних внесків в податковому органі, до якого звертається з вимогою, зареєстрований не був.
Суд не ставить під сумнів право позивача - ПАТ «Вінницягаз» як власника майна та інших цінностей, що було закріплено за його структурними підрозділами, які наразі уже ліквідовані, на належне користування та розпорядження своїм майно. Проте вибраний спосіб повернення такого майна через врегульовану Порядком № 6 процедуру не дозволяє захистити відповідне право, яке в цьому випадку належало виключно структурним підрозділам Товариства як окремим платникам єдиного внеску.
Так, прийнявши рішення про ліквідацію відокремлених підрозділів (філій) Товариства, позивачем була створена ліквідаційна комісія та проводилася процедура ліквідації, в межах якої ПАТ «Вінницягаз» зобов'язане було визначити перелік майна, яке повертається товариству, зняти відокремлені підрозділи з обліку в органах державної податкової служби та вжити інших заходів, пов'язаних із ліквідацією.
Тобто в позивача була можливість своєчасно виявити наявність надміру переплачених відокремленими підрозділами ПАТ «Вінницягаз» сум єдиного внеску та вжити заходів щодо їх повернення до моменту закриття таких підрозділів. Проте, як з'ясовано судом, Хмільницьке МУГГ, Жмеринське УГГ, Жмеринське МУГГ та Козятинське МУГГ із відповідними заявами до податкових органів щодо повернення надмірно сплачених сум єдиного внеску не зверталися.
У зв'язку з цим висновки позивача щодо протиправної бездіяльності Жмеринської та Калинівської ОДПІ щодо відмови у поверненні на користь ПАТ «Вінницягаз» надміру сплаченого єдиного внеску Хмільницьким МУГГ, Жмеринським УГГ, Жмеринським МУГГ та Козятинським МУГГ не знайшли свого належного підтвердження в ході судового розгляду справи.
Згідно із частиною 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 КАС).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку, що підстав для задоволення адміністративного позову ПАТ «Вінницягаз» не має.
З урахуванням вимог ст. 94 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович