про залишення позовної заяви без руху
03 березня 2017 року 810/861/17
Суддя Київського окружного адміністративного суду Балаклицький А.І., перевіривши виконання вимог ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України
позовної заяви
Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг
до
Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Джи Пі Страхування"
про
стягнення штрафу,
Національна комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Джи Пі Страхування" про стягнення штрафу в сумі 34000,00 грн.
Відповідно до статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.
Згідно пункту 6 частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначається перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Частиною третьою цієї статті передбачено, що до позовної заяви додається, зокрема, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
З 1 вересня 2015 року набув чинності Закон України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", згідно з яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір". Вказаними змінами запроваджено порядок, відповідно до якого усі суб'єкти владних повноважень при зверненні до адміністративного суду зобов'язані сплачувати судовий збір.
Перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору та випадки звільнення від сплати цього платежу, передбачені у статті 5 Закону України "Про судовий збір". Однак, позивач до кола осіб, на яких поширюються пільги щодо сплати судового збору, не відноситься.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 34000,00 грн., а отже, вказані вимоги мають майновий характер.
Так, статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подана до суду.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2017 року, становить 1600,00 грн.
Таким чином, при зверненні до суду позивачу слід було сплатити судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1600,00 грн.
Однак, позивач не додав до позовної заяви доказів сплати судового збору за звернення до суду з даним адміністративним позовом. Дана обставина підтверджується також відсутністю в переліку додатків до позовної заяви доказів сплати судового збору.
Разом з тим, позивач заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання вказаного адміністративного позову.
Розглядаючи питання про звільнення від сплати судового збору по суті, суд зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Вказані норми встановлюють можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення статей спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності (стаття 10 Кодексу адміністративного судочинства України) всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.
Таким чином, за обґрунтованим клопотанням, вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суд може звільнити позивача від сплати судового збору, зменшити його розмір, відстрочити або розстрочити його сплату.
У позовній заяві сторона повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та надати суду відповідні докази.
Так, в обґрунтування клопотання позивач зазначає, що він не має можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.
Проте, суд звертає увагу, що в даному випадку вказана обставина не є підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки відсутність видатків на сплату судового збору не свідчить про незадовільний майновий стан позивача або інші поважні причини його матеріального становища, що можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору.
Так, Пленум Вищого адміністративного суду України Постанові від 23 січня 2015 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" зазначив, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Суд зазначає, що позивач не включений до числа осіб, звільнених від оплати судового збору при подачі позовів, зокрема, до адміністративного суду, що прямо передбачено Законом України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання позову), а тому є платником судового збору на загальних підставах.
Крім цього, позивач не надав суду жодних доказів, які свідчать про його незадовільне (скрутне) матеріальне становище, неможливості перерозподілу бюджетних асигнувань в межах затвердженого кошторису на сплату судового збору, відсутності економії фонду оплати праці та спрямування їх на сплату судового збору, тощо.
При цьому, суд зазначає, що у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Відповідно до ст. 10 Кодексу адміністративного судочинства України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
У зв'язку з цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення заявника від сплати судового збору.
Більш того, суд звертає увагу, що пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року №484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
За таких обставин, суд вважає, що наведені обставини в обґрунтування звільнення від сплати судового збору є недостатніми, а тому суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.
Отже, зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи приписи статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху, з наданням позивачеві часу для усунення зазначених недоліків.
Вказані недоліки повинні бути усунуті у семиденний строк з дня отримання позивачем копії даної ухвали шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у розмірі, що визначений статтею 4 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 106, 107, 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні клопотання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - залишити без руху.
Встановити позивачу семиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Балаклицький А. І.