"27" лютого 2017 р. Справа № 917/1299/16
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №265 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.16 у справі
за позовом ПАТ "Полтавагаз", м. Полтава,
до Відділ освіти, сім'ї та молоді Глобинської районної державної адміністрації
про стягнення грошових коштів
Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.12.2016 року (суддя Сірош Д.М.) позовні вимоги ПАТ "Полтавагаз" задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Відділу освіти, сім'ї та молоді Глобинської районної державної адміністрації (вул. Леніна, 240/2, м. Глобине, Глобинський район, Полтавська область, 39000, р/р 35215030012000, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02145464) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (вул. Козака, 2-а, вул. Енгельса, 2, м. Полтава, Полтавська область, 36020, р/р 2600530103545 в філії Полтавське облуправління ПАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 331467, код ЄДРПОУ 03351912) 1407,51 грн - 3% річних, 20582,94 грн пені, 2454,80 грн інфляційних втрат, 1378,00 грн судового збору.
Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення. Направив на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю, яке задовольняється колегією суддів.
Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.
Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов'язків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
01.03.2016 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (надалі оператор ГРМ) та Відділом освіти, сім'ї та молоді Глобинської районної державної адміністрації (Споживач) уклали типовий договір № 456Р розподілу природного газу.
Згідно з п. 2.1 договору позивач (оператор ГРМ) зобов'язується надати відповідачу (споживачу) послугу з розподілу природного газу, а відповідач (споживач) зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1. договору).
Як визначено у п.п. 1.1.-1.3 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст. 633. 634. 641 та 642 ЦК України на невизначений строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідно до заяви - приєднання до умов договору розподілу природного газу Відділ освіти, сім'ї та молоді Глобинської районної державної адміністрації засвідчив своє волевиявлення на приєднання до договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, що підтверджується заявою-приєднання № 456Р від 30.12.2015 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).
Відповідно до п. 6.1 договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Як погоджено п. 6.2 договору тариф, встановлений згідно з п. 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора про його встановлення.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.3 договору).
Як передбачено абз. 1 п. 6.4 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ.
Зазначеній нормі права кореспондують вимоги глави 6 розділу VI Постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 №1379/27824, надалі Кодекс ГРМ.
У абзацах 3 та 4 пункту 6.4 договору сторони погодили, що оплата здійснюється виключного грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.
Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом надання послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.6 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється Споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб Споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим договором.
Відповідно до п. 3.2 договору, за наявності підтвердженого обсягу природного газу Споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим договором Оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить Споживачу, до межі балансової належності його об'єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу.
В пункт п. 12.1. договору сторони погодили, що він набирає чинності з дати його підписання, а у частині розподілу природного газу з 01.01.2016, та укладається на строк до 31.03.2016.
31.01.2016 ПАТ "Полтавагаз" надіслало відповідачу рахунок-фактуру № У0000006230 від 31.01.2016 на суму 183873,32 грн, за січень 2016 року по розподілу 217,098 тис.куб.м.; 29.02.2016 - рахунок - фактуру № УОООООПОЗО від 29.02.2016 на суму 135156,18 грн, за лютий 2016 року по розподілу 159,578 тис.куб.м.; 31.03.2016 рахунок - фактуру № У0000015191 від 31.03.2016 на суму 117746,92 грн, за березень 2016 року по розподілу 139,023 тис.куб.м.; 30.04.2016 рахунок - фактуру № У0000018052 від 04.05.2016 на суму 1338,58 грн за квітень 2016 року по розподілу 1,535 тис.куб.м.
ПАТ “Полтавагаз” виконало належним чином умови договору розподіливши 217,098 тис.куб.м. природного газу, що підтверджується актом приймання - передачі № У0000002906 від 31.01.2016 по розподілу природного газу за січень 2016 року на загальну суму 183873,32 грн; актом приймання - передачі № У0000007175 від 29.02.2016, розподіливши 159,578 тис.куб.м., за лютий на загальну суму 135156,18 грн, актом приймання - передачі № У0000013231 від 31.03.2016, розподіливши 139,023 тис.куб.м., за березень на загальну суму 117746,92 грн; актом приймання - передачі № У0000018122 від 30.04.2016, розподіливши 1,535 тис.куб.м. за квітень на загальну суму 1338,58 грн.
Проте, відповідач договірні зобов'язання в частині своєчасного здійснення розрахунків не виконав, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача 1407,51 грн - 3% річних та 2454,80 грн інфляційних, 20582,94 грн пені.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.2.2 договору передбачено, що у разі порушення Споживачем вимог порядку проведення розрахунків, передбаченого розділом 4 (Порядок розрахунків) договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним колегією судів, до стягнення з відповідача підлягає 20582,94 грн пені за період з 01.02.2016 по 19.05.2016 (включно).
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним колегією суддів до стягнення з відповідача підлягає 1407,5 грн - 3% річних за період з 01.02.2016 року по 19.05.2016 та за 2454,80 грн інфляційних за період з лютого 2016 року по березень 2016 року (включно).
Щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Договір розподілу природного газу № 45бР від 01.03.2016 підписаний зі сторони відповідача без застережень, тобто відповідач погодився з умовами щодо порядку оплати вартості послуги з розподілу природного газу та понесення відповідальності внаслідок невиконання вказаної умови договору.
Крім того, надання відповідачу послуг підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які підписані ним без застережень.
При цьому, відповідач є самостійним суб'єктом господарювання, який здійснює свою господарську діяльність на власний розсуд та ризик з урахуванням принципів підприємницької діяльності.
Недостатність бюджетного фінансування відповідача не звільняє його від виконання зобов'язань за договором і від відповідальності за неналежне виконання цих зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005 та у справі “Бакалов проти України” від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, тому - апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України
Повний текст постанови складено 03.03.2017 року.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Терещенко О.І.
Суддя Слободін М.М.