"01" березня 2017 р.
Справа № 916/1841/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.,
суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.
(Без виклику сторін та проведення судового засідання)
Розглянувши питання про прийняття додаткової постанови до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2017р. за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод»
на рішення господарського суду Одеської області від 07 вересня 2016 року
по справі №916/1841/16
за позовом Приватного акціонерного товариства «Елопак-Фастів»
до Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод»
про стягнення 498770,74грн.
встановив:
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.09.2015р. задоволено позов ПрАТ «Елопак-Фастів» до ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» - стягнуто з ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» на користь ПрАТ «Елопак-Фастів» 111395,09грн. заборгованості, 7909,05грн. інфляційних нарахувань, 3268,60грн. три проценти річних, 11139,50грн. пені за порушення строку оплати товару, 365094,50грн. пені за порушення строку зберігання товару та судовий збір у сумі 7482,10грн.
Не погодившись з рішенням суду, ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2016р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2017р. апеляційну скаргу задоволено частково; рішення господарського суду Одеської області від 07.09.2016р. по справі №916/1841/16 скасовано в частині стягнення з ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» 365094грн. пені за порушення строку зберігання товару та розподілу судових витрат; в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено; в іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 07.09.2016р. залишено без змін, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» на користь ПрАТ «Елопак-Фастів» 111395,09грн. заборгованості, 7909,05грн. інфляційних нарахувань, 3268,60грн. три проценти річних, 11139,50грн. пені за порушення строку оплати товару та 2259,83грн. судового збору. В іншій частині вимог відмовити».
Відповідно до ч.1, п.10 ч.2 ст.105 ГПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
Однак, в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2017р. відсутній висновок суду апеляційної інстанції про новий розподіл судових витрат в частині судового збору за подання апеляційної скарги у зв'язку із скасуванням в частині рішення господарського суду Одеської області від 07.09.2016р.
Відповідно до ст.88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету. Додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установленому порядку.
Згідно ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Пункти 13,15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» містять наступні роз'яснення: «Господарським судам слід мати на увазі, що прийняття додаткового рішення допустиме виключно з підстав, передбачених статтею 88 ГПК. Вирішуючи питання щодо розгляду заяв про прийняття додаткового рішення, господарські суди повинні враховувати, в якому порядку розглядалася справа, зокрема, за участю однієї чи обох сторін або за їх відсутності, а також з обставин справи, доводів, наведених у заяві, тощо. При цьому додаткові докази судом не приймаються і оцінка їх не здійснюється».
Оскільки питання про новий розподіл судових витрат в частині судового збору за подання апеляційної скарги у зв'язку із частковим скасуванням оскарженого рішення не стосується суті спору, а виключно розподілу судових витрат, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути це питання без виклику сторін.
Згідно із ст.49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з апеляційною скаргою ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» сплатило судовий збір у розмірі 8229,72грн.грн., отже стягненню з ПрАТ «Елопак-Фастів» на користь скаржника підлягає 6007,69грн. (пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги - 73% від сплаченої суми судового збору).
З огляду на вищезазначене, судова колегія вважає за необхідне ухвалити додаткову постанову до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2017р. про стягнення з відповідача судового збору за подання апеляційної скарги на користь ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод».
Керуючись ст.ст. 49,88,99, 105 ГПК України, колегія суддів -
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Елопак-Фастів» на користь Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод» 6007,69грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Мишкіна М.А.
Суддя Будішевська Л.О.
Суддя Таран С.В.