Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Судді господарського суду Житомирської області Лозинська І.В.,
у справі № 8/84-НМ
за позовом: Споживчого товариства "ЖИСКО" (м. Обухів, Київська область)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Пріорітас" (м. Київ)
2) Громадянин ОСОБА_1 (м. Київ)
3) Громадянка ОСОБА_2 (с. Мала Рача, Радомишльський район, Житомирська область)
до: 1. Радомишльської районної спілки споживчих товариств (м. Радомишль)
2. Радомишльського районного управління юстиції Житомирської області в особі Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області (м. Радомишль)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1:
1) Вишевицьке споживче товариство (с. Вишевичі Радомишльського району)
2) Потіївське споживче товариство (с. Потіївка Радомишльського району)
3) Кочерівське споживче товариство (с. Кочерів Радомишльського району)
4) Радомишльське міське споживче товариство (м. Радомишль Житомирської області)
5) Громадянка ОСОБА_3 (м.Радомишль Житомирської області)
6) Громадянка ОСОБА_4 (м. Радомишль Житомирської області)
7) Громадянка ОСОБА_5 (м.Радомишль Житомирської області)
8) Громадянка ОСОБА_6 (м. Радомишль Житомирської області)
про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії,
розглянутій у складі суддів: Лозинська І.В. (головуючий), Машевська О.П., Тимошенко О. М.
Позивачем подано до господарського суду Житомирської області позов з уточненими позовними вимогами згідно із заявою від 27.11.2009 (а. с. 196 у т. 2) про:
- визнання за позивачем права спільної власності на частину (частка 76,24/100) будівлі універмагу у АДРЕСА_1;
- визнання за позивачем права власності на об'єкт нерухомого майна в цілому - універмаг, загальною площею 6128,7 кв.м. з компенсацією Радомишльській районній спілці споживчих товариств вартості його частки приміщення в сумі 1243347,00 грн;
- зобов'язання Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради зареєструвати за Споживчим товариством "Жиско" право власності на об'єкт нерухомого майна - універмаг, що знаходиться у АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду від 27.01.17 у справі 8/84-НМ визнано недійсним п. 2.9 Договору оренди (найму) нежитлового приміщення № 10/10-08 від 10.10.2008, укладеного між Радомишльською районною спілкою споживчих товариств та Споживчим товариством "Жиско" в такій частині: "і визнаються Сторонами як створення нової речі. Виконані опоряджувальні внутрішні роботи у будь - якому випадку дають Орендарю право частки орендаря в праві власності на приміщення, з чим Орендодавець погоджується, підписуючи цей Договір"; у позові відмовлено.
На підставі частини 3 ст. 4-7, ч. 3 ст. 82 ГПК України вважаю за необхідне висловити окрему думку стосовно вказаного рішення, в якій виразити власний погляд та варіант вирішення вказаної справи.
При вирішенні вказаного спору суд керувався нормами діючого законодавства України і вирішив спір з посиланням на норми Цивільного кодексу України. які регулюють орендні відносини.
Однак, на мою думку, розглядаючи дану справу, доцільно було б врахувати судову практику Європейського суду з прав людини як інструменту функціонування Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства України.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 зазначено, що із закінченням дії орендного договору частка орендаря припиняє своє існування, і будинки, разом із внесеними елементами благоустрою та відремонтованими конструкціями, повертаються у власність орендодавця без будь-якої компенсації орендареві.
Однак, саме орендар несе витрати, пов'язані з благоустроєм та з технічною експлуатацією об'єкту оренди, і такі витрати бувають іноді набагато більшими за початкову вартість самого будинку. Коли своїм коштом орендар зберігав будинок у стані, придатному для проживання, і використовував його з такою метою, цілком природною видається позиція такого орендаря, який, проживши в ньому на момент закінчення строку оренди стільки років, вважає його своїм родинним домом.
У таких випадках, з погляду забезпечення справедливості правовідносин між фригольдером і орендарем його нерухомості, доволі невиправданою є практика, коли право власності стосовно будинку повертається за законом фригольдерові без будь-яких виплат, а отже, фригольдер отримує назад не лише землю, а й будинок, елементи благоустрою та все інше, що добудували в ньому орендатор та його правопопередники.
В силу ч. 3 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадане судове рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.
Так, Споживче товариство "Жиско", отримавши в оренду торгову площу 1 і 2 поверхів універмагу для здійснення торгівельної та заготівельної діяльності, а також дозвіл на проведення ремонтних (опоряджувальних) робіт згідно з переліком, про що був повідомлений відповідачем - 1 листом від 10.10.2008, вих. №172 (а. с. 103 - 105 у т. 1), мало всі підстави як суб'єкт споживчої кооперації вважати, що згідно з п. 2.9 Договору оренди (найму) нежитлового приміщення №10/10-08 від 10.10.2008, укладеного між позивачем та Радомишльською районною спілкою споживчих товариств, виконані ним опоряджувальні роботи дадуть йому право частки орендаря у праві власності на приміщення ( законні сподівання), виходячи з такого.
Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про споживчу кооперацію" встановлено, що: власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів.
Згідно з п. 5 цієї ж статті об'єкти права власності споживчої кооперації можуть перебувати у спільному володінні споживчих товариств та спілок. Їх частка у власності визначається взаємними угодами.
Положенням ч. 6 ст. 9 названого Закону закріплено, що суб'єктами права власності споживчої кооперації є члени споживчого товариства, трудові колективи кооперативних підприємств і організацій, а також юридичні особи, частка яких у власності визначається відповідними статутами.
Таким чином, законодавцем встановлено подвійний статус майна споживчих товариств та ї спілок, що одночасно є приватною власністю самого товариства або спілки та спільною частковою власністю членів споживчого товариства або спілки.
У п. 2 Статуту Радомишльської районної спілки споживчих товариств, затвердженому постановою зборів ради райспоживспілки 02.07.2004, зареєстрованого 16.08.2005 із змінами, зареєстрованими 01.06.2007, зазначено, що райспоживспілка створена на добровільних засадах Вишевичським, Потіївським, Кочерівським та Радомишльським міським споживчими товариствами. які є її членами і дотримуються вимог Статуту. До кладу райспоживспілки входить "Торговий центр", "Комбінат громадського харчування", "Заготівельна контора" (а. с. 135 - 142 у т. 2).
Постановою правління Радомишльської районної спілки споживчих товариств №51 від 10.10.2008, Споживче товариство "Жиско" прийнято асоційованим членом Радомишльської райспоживспілки (а. с. 103 - 105 у т. 1).
Той факт, що постановою зборів ради Радомишльської райспоживспілки від 02.08.2011 відмінено вищевказану постанову правління №51 від 10.10.2008 на підставі того, що СТ "Жиско" не було внесено вступного внеску ні в майновому, ні в грошовому виразі (а. с. 22 у т. 14), не повинен братися до уваги, так як станом на дату звернення з позовом до суду позивач мав статус асоційованого члена відповідача -1.
Пунктом 42 зазначеного Статуту Радомишльської райспоживспілки визначено, що суб'єктами права власності райспоживспілки є її члени - споживчі товариства, сама райспоживспілка як юридична особа, а також юридичні і фізичні особи, частка яких у майні визначаються чинним законодавством та нормативними актами Укоопспілки.
Таким чином, у позивача виникло право спільної власності на приміщення універмагу, яке було об'єктом оренди.
Враховуючи викладене, на мою думку, правовідносини, які виникли між Радомишльською районною спілкою споживчих товариств та Споживчим товариством "Жиско" в результаті укладення Договору оренди (найму) нежитлового приміщення №10/10-08 від 10.10.2008 за своєю правовою природою є орендними правовідносинами між суб'єктами споживчої кооперації.
Тому вказану справу доцільно було б розглядати з огляду на зазначені обставини, з врахуванням практики Європейського суду з прав людини та беручи до уваги ринкову вартість виконаних всіх опоряджувальних робіт Споживчим товариством "Жиско", як внутрішніх так і зовнішніх, в орендованому приміщенні універмагу у АДРЕСА_1.
Суддя Лозинська І.В.
Віддрукувати: