№ 336\ 811\ 17
Пр. 1 кп 336\ 163 \17
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И .
01 березня 2017 р
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,, при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42016080370000152 від. 23.11.2016 р. відносно :
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя , громадянина України, руського, не працюючого , проживаючого та зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у скоєнні кримінального правопорушення , передбаченого ч.4 ст 407 КК України , суд-
Обвинувачений вчинив злочин проти встановленого порядку несення військової служби за таких обставин.
З 24 червня 2016 р. до цього часу молодший сержант ОСОБА_4 проходить військову службу за контрактом у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 на посаді механіка радіорелейної станції батареї управління.
Відповідно до ст1 Закону України « Про оборону України « від 06 грудня 1991 р. № 1932-Х11 зі змінами , визначено , що особливий період -період , що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію \ крім цільової \ або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в України або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації , воєнних час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Молодший сержант ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, відповідно ст.ст. 3-6, 11,16, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст 1,4, дисциплінарного статуту Збройних Сил України був забов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути зразком витримки берегти військову честь, показувати приклад дисциплінованості, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, виконувати службові обов'язки , що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, про все , що сталося з військо службовцем і стосується виконання ним службових обов'язків доповідати своєму безпосередньому начальникові, за дозволом на звільнення з розташування військової частини звертатися до свого безпосереднього начальника, а виїзд військо службовців , за межами гарнізону здійснюється лише з дозволу командира військової частини.
19 жовтня 2016 р. під час перевірки наявності особового складу було виявлено відсутність у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою АДРЕСА_2 , молодшого сержанта ОСОБА_4 .
Однак, діючи на порушення вищезазначених статутних вимог, молодший сержант ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свої діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах особливого періоду, 19 жовтня 2016 р. , самовільно без поважних причин, залишив військову частину польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою АДРЕСА_2 , свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини та про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв та ухилявся від проходження служби до 08 лютого 2017 р. , тобто тривалістю понад один місяць.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що будучи військо службовцем військової частини польова пошта НОМЕР_1 , діючи умисно , в умовах особливого періоду, всупереч інтересам військової служби в порушення вимог ст 3-6 , 11, 16, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України , ст 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України , 19 жовтня 2016 р. без поважних причин самовільно залишив військову частину польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою АДРЕСА_2 ,тимчасово ухиляючись від військової служби до 08. лютого 2017 р.. тривалістю понад один місяць.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав винуватість у вчиненні незаконних дій проти встановленого порядку несення військової служби за вказаних в обвинуваченні обставин і дав детальні показання про мотиви і фактичні обставини вчинення кримінально караного діяння.
Обвинувачений пояснив, на той час. дійсно покинув розташування військової частини на підставі особистих обставин, в содеяному розкаювається, заявив, що повністю усвідомив протиправність своїх дій.
В силу ч. 3 ст. 349 КПК України інші докази відносно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, зі згоди учасників кримінального провадження при з'ясуванні обставин справи не досліджувалися.
Суд погоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 407 КК України як самовільного залишення військової частини без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця , вчинене в умовах особливого періоду.
При призначенні покарання суд виходить із ступеня тяжкості вчиненого діяння, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
У вчиненому злочині обвинувачений щиро покаявся, активно сприяв суду у встановленні фактичних обставин справи, суспільно-небезпечних наслідків від його дій не настало.
Перелічені обставини суд визнає такими, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 і не вбачає обставин, що обтяжують його покарання.
З урахуванням згаданих обставин, а також даних про особу винного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, розкаявся у скоєнні правопорушення , ,суд вбачає всі підстави для призначення йому самого м'якого виду покарання в межах санкції частини статті звинувачення у вигляді звільнення від відбування покарання з випробуванням , на думку суду, не зашкодить реалізації цілей покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Відомостей про речові докази суду не надано.
Процесуальних витрат в провадженні немає.
У відсутність клопотань учасників кримінального провадження про обрання запобіжного заходу суд не знаходить підстав для застосування запобіжного заходу, який відносно обвинуваченого в цьому провадженні не застосовувався, до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст. ст. 373, 374, 395 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, що передбачений ст. 407 ч. 4 КК України, та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.
У порядку ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки.
У порядку ст. 76 КК України покласти на засудженого обов'язки не виїжджати на межі України на постійне проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого до набрання вироком законної сили не застосовувати.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1 .