Номер провадження: 11-сс/785/208/17
Номер справи місцевого суду: 493/204/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
20.02.2017 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Балтського районного суду Одеської області від 01 лютого 2017 року про відмову в задоволенні скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження №12012170230000177 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.120 КК України,
Ухвалою слідчого судді Балтського районного суду Одеської області від 01 лютого 2017 року відмовлено в задоволенні скарги потерпілої ОСОБА_7 на постанову слідчого СВ Балтського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 від 27 жовтня 2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 07 грудня 2012 року за №12012170230000177 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.120 КК України.
Не погодившись із зазначеною ухвалою потерпіла ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, а матеріали кримінального провадження направити до слідчого відділу Головного управління національної поліції України в Одеській області для проведення подальшого досудового розслідування.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує наступними обставинами:
-слідчий суддя безпідставно відмовила юристу потерпілої приймати участь в судовому засіданні в якості захисника, чим було грубо порушено її право на захист;
-досудове розслідування у кримінальному провадженні було проведено не об'єктивно, не були проведені необхідні слідчі дії і слідчий дійшов передчасного висновку про необхідність закриття кримінального провадження.
-версія органу досудового розслідування про те, що потерпіла ОСОБА_9 покінчила життя самогубством через повішання є необґрунтованою та не підтверджується жодними доказами. Зазначає, що на тілі потерпілої були наявні тілесні ушкодження у виді побоїв та гематом.
Заслухавши суддю-доповідача, потерпілу ОСОБА_7 , яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги, заперечення прокурора, який просив відмовити в її задоволенні, дослідивши матеріали кримінального та судового провадження, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Доводи потерпілої ОСОБА_7 про те, що суд безпідставно не допустив для захисту праві потерпілої особу, яка не є захисником (адвокатом), чим порушив її право на захист апеляційний суд визнає безпідставними.
Так, зі змісту апеляційної скарги та матеріалів судового провадження вбачається, що потерпіла ОСОБА_7 наполягала, щоб при розгляді її скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження її інтереси представляв правозахисник ОСОБА_10 , який має вищу юридичну освіту, що, зі слів потерпілої, підтверджується дипломом серії НОМЕР_1 , виданим 23 липня 1993 року, однак який не є адвокатом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.58 КПК України потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником.
Статтею 45 КПК України передбачено, що захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).
2. Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до положень ч.1 ст.50 КПК України повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:
1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю;
2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Враховуючи вимоги статей 45, 50, 58 КПК України, які встановлені кримінальним процесуальним законом щодо представника потерпілого, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що правозахисник ОСОБА_10 не є захисником в розумінні положень КПК України, а тому не може бути представником потерпілої ОСОБА_7 .
Слід зазначити, що потерпіла ОСОБА_7 мала можливість укласти договір з професійним захисником або заявити клопотання про надання їй безоплатної правової допомоги.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи потерпілої ОСОБА_7 в частині того, що версія органу досудового розслідування про те, що потерпіла ОСОБА_9 покінчила життя самогубством через повішання є неспроможною та не підтверджується жодними доказами.
Так, відповідно до протоколу огляду місця події та фототаблиці до нього від 04 квітня 2012 року в житловому будинку, належному ОСОБА_11 , розташованому в АДРЕСА_1 , на підлозі виявлений труп ОСОБА_9 , при зовнішньому огляді якого виявлено садно на спинці носа зліва, кістки носу на дотик цілі. У верхній частині шиї виявлено косовисхідну одиночну шириною по передній поверхні 3 см, яка звужується назад, не замкнута, розташована знизу вгору, зліва направо, спереду назад странгуляційну борозну. Рельєф борозни у вигляді поздовжніх складок з крововиливами уздовж вершин утисків. Біля голови трупа виявлений відрізок чорно-білого шерстяного шарфа, його кінці рівні (обрізані). Аналогічний відрізок з вузлом (два відрізки) виявлений на трубі діаметром 57 мм, яка проходить повз стіну паралельно до підлоги на висоті 2 м від підлоги. На підлозі знаходяться частки розламаної картини. Також виявлений мобільний телефон з вихідним СМС-повідомленням від 21:58 год. 03 квітня 2012 року наступного змісту: «Шо… ты руже забрав, зай что я сейчас зделаю, извини меня зая, но я очень сильно люблю, и это все из-за моей любви к тебе.прости.» (а.с.29-31).
Відповідно до висновку СМЕ №34 від 14.01.2013 р. смерть ОСОБА_9 настала від механічної асфіксії в результаті здавлювання шиї петлею, що підтверджується венозним повнокров'ям внутрішніх органів, рідким станом крові в порожнинах серця, крапковими крововиливами під серозними оболонками, наявністю на шиї прижиттєвої (крововиливи на вершинах валиків ущемленням шкіри шиї), одиночної, знизу вгору, спереду назад, зліва направо, не замкнутої затухаючої в потиличних областях странгуляційної борозни. Косовисхідне розташування странгуляційної борозни, її не замкнутість характерна для повішання у вертикальному положенні. Виявлене садно на спинці носа поверхневе і утворилася від тертя об тупий предмет, найймовірніше в агональному періоді. (а.с.74-76).
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 94-к від 31 липня 2013 року (що проведена після ексгумації трупа) в представленому на дослідження лоскуті шкіри з шиї трупа ОСОБА_9 , виявлено зміни, характерні для тиску з деякими ознаками прижиттєвості їх утворення. У зв'язку з відсутністю гістологічного матеріалу шматочків внутрішніх органів від трупа ОСОБА_9 категорично висловитись щодо прижиттєвості странгуляційної борозни у неї, причини її смерті, а також наявності чи відсутності у неї захворювань сечо-статевої системи чи вагітності не надається можливим. Виявлений лінійний косо-поперечний перелом кісток носа довжиною 0,8см, який утворює 2 уламки неправильної прямокутної та трикутної форми. Експертна комісія не виключає вірогідність походження перелому кісток носа, як внаслідок нанесення сторонньою особою, так і нанесення власною рукою покійної, так і в результаті падіння. Будь-яких інших пошкоджень на кістках склепіння та основі скроні не виявлено, кістки кінцівок без ушкоджень.(а.с.86-88).
Як вбачається з висновку судово-медичної криміналістичної експертизи №366МК від 02 липня 2013 року, поперечні краї шарфа рівні, чіткі, з пересіченими на одному рівні петлями, що виступають по краю по одній лінії і уявляють собою різані, утворені ріжучою кромкою (лезом) ріжучого чи колюче-ріжучого предмета (ножа). На наданому шарфі петлі не виявлено (а.с.89-90).
Згідно висновку №108/14 від 27.11.2014 р. комісійної судово-медичної експертизи, проведеної ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України», смерть ОСОБА_9 була обумовлена механічною асфіксією внаслідок стиснення органів шиї петлею, яка настала внаслідок повішення. (а.с.91-93).
З протоколу допиту свідка ОСОБА_12 вбачається, що він проживав спільно із своєю дівчиною ОСОБА_9 із зими 2011 року, так як вони мали намір одружитися. Під час їхнього спільного проживання між ними виникали сварки на ґрунті ревнощів з боку ОСОБА_9 , в ході яких вона висловлювала погрози покінчити життя самогубством. 03 квітня 2012 року близько 22:00 години між ним та ОСОБА_9 сталася сварка через те, що він мав їхати до свого брата в с.Сінне Балтського району. Не дивлячись на це, він поїхав до ОСОБА_13 в с.Сінне, а ОСОБА_9 залишилася вдома. Повернувшись додому приблизно о 4 год. ранку, він знайшов ОСОБА_9 повішаною в зальній кімнаті на трубі системи опалення. На підлозі були уламки розбитої картини. Він ножем перерізав шарф, на якому висіла ОСОБА_9 , положив її на підлогу та зателефонував своєму батькові ОСОБА_14 , а той - до Балтського РВ ГУМВС. Вже після приїзду працівників міліції він побачив вхідне СМС-повідомлення, яке надійшло з телефону ОСОБА_15 (а.с.34-37).
З протоколів допитів свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 вбачається, що раніше ОСОБА_15 мала спроби до самогубства (а.с.42-44, 47-48, 51-53, 54-56, 57-58, 59-60).
Крім того, під час досудового розслідування було проведено комісійну посмертну комплексну судову психолого-психіатричну експертизу № 132 від 11 березня 2013 р., відповідно до висновків якої ОСОБА_9 будь-якими психічними захворюваннями при житті не страждала, у момент здійснення самогубства також не виявляла ознак якого-небудь тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, а виявляла ознаки промежового розладу особистості з переважанням емоційної нестійкості, лабільності, схильності до імпульсивних дій, схильності до суїцидальних дій і самодеструкції, що могло здійснювати істотний вплив на її поведінку та діяльність як безпосередньо перед вчиненням суїцидального акту так і в момент скоєння аутоагресивних дій. ОСОБА_9 за своїм психічним станом, що передував самогубству, застосування примусових заходів медичного характеру не потребувала, проте їй був необхідний кваліфікований психотерапевтичний супровід та психологічна корекція. У момент здійснення аутоагресивних дій ОСОБА_9 перебувала у стані глибокого внутрішнього інтрапсихічного конфлікту. За своєю глибиною вираженості ці особистісні прояви перевищують допустиму межу загально статистичної норми, носять клінічно окреслений характер в рамках примежової структури особи, могли істотно впливати на поведінку підекспертної напередодні смерті, понижуючи когнітивний і вольовий баланс особистісних ресурсів, контроль, здатність до прогнозування наслідків дій, що нею вчиняються, повного усвідомлення їх характеру. (а.с.109-111).
На думку апеляційного суду зазначені висновки судово-медичних експертиз та покази свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 про те, що ОСОБА_9 вже здійснювала спроби покінчити життям, а також зміст СМС повідомлення від 21:58. год. 03.04.2012 року, яке було виявлено в телефоні потерпілої дали підстави слідчому та прокурору дійти висновків про те, що смерть потерпілої настала в результаті самогубства.
Крім того, апеляційний суд вважає правильним висновок слідчого судді про неспроможність доводів потерпілої щодо непроведення органом досудового розслідування одночасного допиту між ОСОБА_21 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_22 , оскільки в показах даних свідків відсутні суттєві розбіжності, які було б необхідно усунути.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про відсутність будь-яких об'єктивних доказів, які б вказували, що смерть ОСОБА_9 настала внаслідок насильницьких дій, або ж мало місце доведення її до самогубства, та на теперішній час вичерпані всі можливості їх встановлення.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування постанови старшого слідчого СВ Балтського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 від 27 жовтня 2016 року про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12012170230000177 від 07 грудня 2012 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.120 КК України.
Враховуючи викладене апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_7 є необґрунтованою, оскільки слідчим проведено повне всебічне та об'єктивне досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню за відповідною кваліфікацією і за його результатами прийняте законе, обґрунтоване та належним чином вмотивоване рішення.
Керуючись ст.ст.303, 309, 376, 405, 407, 418, 419, 422 апеляційний суд,
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_7 .
Ухвалу слідчого судді Балтського районного суду Одеської області від 01 лютого 2017 року про відмову в задоволенні скарги потерпілої ОСОБА_7 на постанову слідчого СВ Балтського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 від 27 жовтня 2016 року про закриття кримінального провадження №12012170230000177 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.120 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в момент її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає
Судді апеляційного суду
Одеської області:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4