15.02.2017
Справа № 522/1205/17
Провадження № 4-с/522/89/17
15 лютого 2017 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Свяченої Ю.Б.
при секретарі - Шеян І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за скаргою Кредитної спілки «Козацька» до головного державного виконавця Приморського ВДВС м. Одеси ОСОБА_1 про визнання бездіяльності неправомірною, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -
КС «Козацька» звернулась до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Приморського ВДВС м. Одеси ОСОБА_1, в якій просить визнати неправомірною бездіяльність з ухилення від виконання судового наказу №2н-4828/09; скасувати постанову головного державного виконавця Приморського ВДВС м. Одеси ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа стягувачу від 21 вересня 2016 року; зобов'язати головного державного виконавця Приморського ВДВС м. Одеси ОСОБА_1 провести необхідні виконавчі дії з виконання судового наказу №2н-4828/09.
В обґрунтування скарги КС «Козацька» посилається на те, що постановою головного державного виконавця Приморського ВДВС м. Одеси ОСОБА_1 від 21 вересня 2016 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» був повернутий виконавчий документ стягувачу по виконанню судового наказу №2н-4828/09 виданого Приморським районним судом м. Одеси 30 червня 2009 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь КС «Козацька» грошової суми у розмірі 38 702, 47 грн.
Скаржник вважає такі дії державного виконавця неправомірними, а постанову такою, що винесена з порушенням вимог ст. ст. 41, 42, 47 Закону України «Про виконавче провадження», п. 3.14 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. за №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.04.2012 р. за №489/20802, оскільки в даних нормативно-правових актах передбачений не обов'язок, а право авансувати витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій. Окрім цього, як зазначає скаржник, жодних повідомлень про необхідність здійснення таких витрат ним від виконавчої служби отримано не було.
У судовому засіданні представник КС «Козацька» доводи викладені в скарзі підтримав у повному обсязі та просив суд скаргу задовольнити.
Головний державний виконавець Приморського ВДВС м. Одеси ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги КС «Козацька» та зазначив, що 04 серпня 2016 року на адресу КС «Козацька» було надіслано лист, яким запропоновано в 20-денний строк з моменту отримання вказаної пропозиції здійснити авансування витрат для проведення виконавчих дій, а саме для проведення оцінки по встановленню ринкової вартості 11/200 частин домоволодіння по вул. Пішонівській, 43 в м. Одесі, що належить ОСОБА_3, або надати до відділу документи, які характеризують вказане майно. Оскільки КС «Козацька» не здійснив вищевказане авансування, ОСОБА_1, на його думку, правомірно виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Також ОСОБА_1 зазначив, що навіть якщо виконавче провадження буде відновлено, стягнення за судовим наказом за рахунок вищевказаного майна ОСОБА_3 здійснити буде неможливо, оскільки його вартість значно перевищує суму боргу за виконавчим документом.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вислухавши думки сторін, прийнявши до уваги доводи скарги, суд вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Так, відповідно до ст. 5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Судом встановлено, що 30 червня 2009 року Приморський районний суд м. Одеси видав судовий наказ №2н-4828/09 про стягнення з ОСОБА_2 на користь КС «Козацька» грошової суми у розмірі 38 702, 47 грн.
Постановою головного державного виконавця Приморського ВДВС м. Одеси ОСОБА_1 від 21 квітня 2016 року було відкрито провадження з виконання вищевказаного судового наказу. Боржником вимоги виконавчого документу самостійно виконанні не були.
Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №170824613, ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить 11/200 частин домоволодіння по вул. Пішонівській, 43 в м. Одесі, загальною пл. 974, 8 кв. м.
Відповідно до ч. 5 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) у разі відсутності документів, що характеризують об'єкт нерухомості, у зв'язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення таких документів здійснюється у встановленому порядку за рахунок коштів стягувача.
Відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно копій виконавчого провадження, наданих до суду ОСОБА_1, 04 серпня 2016 року на адресу КС «Козацька» було надіслано лист, яким запропоновано в 20-денний строк з моменту отримання вказаної пропозиції здійснити авансування витрат для проведення виконавчих дій, а саме для проведення оцінки по встановленню ринкової вартості 11/200 частин домоволодіння по вул. Пішонівській, 43 в м. Одесі, що належить ОСОБА_3, або надати до відділу документи, які характеризують вказане майно, що спростовує доводи скаржника про те, що він не був попереджений про необхідність здійснення таких витрат.
В даному листі стягувача також було попереджено про те, що в разі не здійснення авансування зазначених витрат виконавчий документ буде повернутий стягувачу згідно п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент направлення вказаного листа), яким передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа. Вказане спростовує твердження скаржника про те, що авансування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, є правом, а не обов'язком стягувача.
Тому, постановою головного державного виконавця Приморського ВДВС м. Одеси ОСОБА_1 від 21 вересня 2016 року судовий наказ №2н-4828/09 був законно повернутий КС «Козацька».
Крім того, на підставі ч. 7 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на даний час), у разі відновлення вказаного виконавчого провадження, стягнення за судовим наказом за рахунок вищевказаного майна ОСОБА_3 здійснити буде неможливо, оскільки його вартість значно перевищує суму боргу за виконавчим документом.
Тому, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що вимоги КС «Козацька» не підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 14 Інформаційного листа ВССУ № 24-152/0/4-13 від 28.01.2013 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі» судовим рішенням у справі про оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі є ухвала (стаття 387 ЦПК).
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Враховуючи викладене, суд вважає, що скарга КС «Козацька»є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, п. 14 Інформаційного листа ВССУ № 24-152/0/4-13 від 28.01.2013 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі», ст. ст. 1, 5, 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 47, 48, ч. 5 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV (в редакції Закону від 21.04.1999 р. зі змінами і доповненнями), ст. ст. 10, 11, 60, 102, 103, 119, 208-210, 212, 383-387 ЦПК України, суд, -
В задоволенні скарги Кредитної спілки «Козацька» до головного державного виконавця Приморського ВДВС м. Одеси ОСОБА_1 про визнання бездіяльності неправомірною, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: Ю.Б.Свячена