14.02.2017 Справа № 907/813/16
За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Бориспіль Київської області
ДО фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Білки Іршавського району
ПРО стягнення суми 81922,38грн. шкоди,
Суддя О.Ф. Ремецькі
Представники сторін:
від позивача - Заворотнюк М.С., адвокат (ордер серії КС№003290 від 04.01.2017року) (взяв участь у судовому засіданні в режимі відеконференцзв'язку);
від відповідача - не з'явилась.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Бориспіль Київської області звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Білки Іршавського району про стягнення суми 81922,38грн. шкоди.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 19.12.2016 у справі №907/813/16 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 11.01.2017 року на 11:30 год.
30.12.2016 року до канцелярії Господарського суду Закарпатської області від фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 48000 грн.
В обґрунтування позивачем за зустрічним позовом зазначено, що відповідачем за зустрічним позовом не здійснено оплати вартості наданих послуг по перевезенню вантажів в межах договору на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполучені за заявкою №957 від 08.09.2016р., а також за іншими заявками.
Ухвалою господарського суду від 06.01.2017 року вказану зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду.
10.01.2017р. на адресу господарського суду Закарпатської області від уповноваженого представника позивача ФОП ОСОБА_1, м. Бориспіль Київської області - Заворотнюка М.С. надійшло клопотання від 04.01.2017 року про участь у судовому засіданні по справі № 907/813/16 у режимі відеоконференції.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 11.01.2017 року вказане клопотання було задоволено, розгляд справи в режимі відеоконференцзв'язку відкладено на 25.01.2017 року на 10:00 год.
Ухвалою господарського суду від 25.01.2017 року розгляд справи в режимі відеоконференцзв'язку було відкладено на 07.02.2017 року.
В судових засіданнях 07.02.2017 року та 10.02.2017 року судом в порядку ст. 77 ГПК України за згодою сторін оголошено перерву до 10.02.2017 року та 14.02.2017 року відповідно.
Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, вказує на неналежне виконання відповідачем, як перевізником, своїх зобов'язань з надання послуг транспортного перевезення у міжнародному сполученні за заявкою №957 від 08.09.2016р., а саме нестачі товару: HAGGIES Classik 5, 42X2 Boy (арт. 9401057) в кількості 420 коробок, виявленої під час розвантаження автомобіля ВОЛЬВО д/н/з НОМЕР_1 (напівпричіп д/н/з НОМЕР_2), про що було зроблено відповідний запис про нестачу вантажу в CMR серія «А» № 0001768 від 07.09.2016 року та в Акті розбіжності № F000142590 від 20.09.2016 року, та підтверджується підписами водія та вантажоодержувача, чим заподіяно шкоду на загальну суму 81922,38 грн., яка є предметом позову.
Відповідач письмовим відзивом на позов та його представник у судовому засіданні проти позву заперечив, посилаючись на те, що після завантаження автомобіля, його було опломбовано, відповідно до умов заявки вантаж було подано під розвантаження 20.09.2016 року, перед розвантаженням було встановлено, що одна пломба та пломбіровочний трос пошкоджені. Під час розвантаження та відкриття пломб у напівпричепі було виявлено нестачу товару у кількості 420 коробок з памперсами, сума нестачі становить 81 922, 38 грн. При цьому, зазначає, що вказаний товар було втрачено не з вини відповідача, а з вини позивача, оскільки такий було викрадено на стоянці за межами митного терміналу «Рабен Україна», на який перевізнику заборонено в'їзджати, зокрема, відповідно до п.6.5 Заявки водій зобов'язаний віддати документи в митно-брокерський відділ ТОВ «Рабен Україна» на території митниці, в цей час автомобіль стояв за межами митного терміналу.
Крім цього, відповідач також вказує на неправильність нарахування витрат на транспортування продукції, що бракує. Так, загальна кількість товару, що підлягав перевезенню складає 2310 шт., за транспортування яких позивач повинен був сплатити 16 000 грн. Отже, вартість перевезення однієї коробки становить 6,93 грн. Вартість перевезення 420 коробок , яких не вистачає становить 6,93 їх 420 = 2 910, 60 грн., а не 3 678, 16 грн., як зазначив позивач. Тобто позивач завищив суму витрат на транспортування продукції що бракує, на 767,56 грн.
Зважаючи на вищенаведене, відповідач просить у позові відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу адвоката. Однак, документального підтвердження оплати вказаних витрат не подав.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 14.02.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
23 листопада 2015 року між Дочірнім підприємством «Шенкер» (Замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (Експедитор) було укладено договір № SCH-231115/18 на міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого експедитор здійснює організацію та перевезення вантажів замовника, транспортним засобом експедитора у міжнародному сполученні і пов'язаних з цим різного виду послуг, що надаються експедитором за заявками замовника (п.1.1).
16 серпня 2016 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (Замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Експедитор/Позивач) було укладено договір транспортного експедирування №12.
Пунктом 2.1 вказаного договору сторони обумовили, що конкретні умови перевезень вантажів, наданих Замовником, кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг Експедитора зазначаються в Заявках - замовленнях Замовника або в рахунках Експедитора на перевезення, які є невід'ємними частинами даного Договору. Сторони визнають юридичну силу Заявки - замовлення, рахунку на перевезення, переданих шляхом факсимільного зв'язку, по телефону в усній формі, чи по електронній пошті.
В межах укладеного між сторонами договору на транспортно-експедиційне обслуговування, відповідачем по справі - було прийнято заявку на перевезення вантажу за маршрутом: Російська Федерація, Московська область, м. Ступіно (РФ), вул. Ситенка, володіння 15 до адреси: Житомирське шосе, 21 км. будівля № 7, с.Стоянка, Київська область.
Відповідно до заявки № 957 від 08.09.2016 року, Перевізник (ФОП ОСОБА_2.) зобов'язався надати під завантаження вантажний автомобіль ВОЛЬВО д/н/з НОМЕР_1 (напівпричіп д/н/з НОМЕР_2) і в строк здійснити доставку - 36.09.2016 року (а.с.16).
Вантаж було передано під завантаження в кількості вказаній в CMR (а.с.22).
Претензій щодо вантажу та пакування у Перевізника не було.
20 вересня 2016 року під час розвантаження автомобіля ВОЛЬВО д/н/з НОМЕР_1 (напівпричіп д/н/з НОМЕР_2) було виявлено нестачу товару: HAGGIES Classik 5, 42X2 Boy (арт. 9401057) в кількості 420 коробок. Відповідний запис про нестачу вантажу було зроблено в CMR серія « А» № 0001768 від 07.09.2016 року та підтверджено Актом розбіжності № F000142590 від 20.09.2016 року, що засвідчений підписами водія та вантажоодержувача.
За доводами позивача, вартість шкоди понесеної від втрати вантажу складає суму 81922,38 грн., з них 78244,21 грн. - вартість втраченого вантажу, 2909,09грн. компенсаційна вартість перевезення та 769,08грн. втраченого прибутку.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Статтею 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Статтею 924 ЦК України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно ст.314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Таким чином, враховуючи положення статей 314 ГК України та 924 ЦК України відповідач як перевізник (експедитор) відповідальний за втрату прийнятого до перевезення вантажу.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення 78244,22 грн. збитків у вигляді вартості втраченого вантажу, понесеної позивачем, належним чином доведені матеріалами справи, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, тому підлягають задоволенню. В решті суми позовних вимог щодо відшкодування 2909,09грн. компенсаційної вартості перевезення та 769,08грн. втраченого прибутку належить відмовити, оскільки позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами понесення таких витрат, обгрунтування їх розрахунку в частині визначення втраченого прибутку.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Разом з тим, стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 8192,24 грн., слід зазначити таке.
Відповідно до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», відшкодування адвокатських витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, зокрема, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" , оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Факт оплати позивачем послуг адвоката на суму 8192,24 грн. підтверджений долученими до матеріалів справи копією меморіального ордеру від 22.11.16 №@2PL331859 та банківською квитанцією від 22.11.16 (а.с.11,57).
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В той же час, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за доцільне задовольнити вказані вимоги пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Відповідач, в своєму запереченні на позов також просив суд стягнути з Позивача судові витрати в частині оплати послуг адвоката. Однак, документального підтвердження оплати вказаних витрат не подав.
З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні вказаної вимоги відповідача.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРЮОФОПГО НОМЕР_3) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРЮОФОПГО НОМЕР_4) суму 78244,22 грн. (Сімдесят вісім тисяч двісті сорок чотири грн. 44 коп.) шкоди у вигляді вартості втраченого вантажу, 7824, 42 грн. (Сім тисяч вісімсот двадцять чотири грн. 42 коп.) витрат на адвоката, а також суму 1378,00 грн. (Одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) судового збору.
Видати наказ.
3. В задоволенні решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення виготовлено 27.02.2017р.
Суддя О.Ф. Ремецькі