22 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 484/3563/16-а
Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Паньков Д.А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Домусчі С.Д.,
- Димерлія О.О.,
за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області про скасування рішення та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
ОСОБА_3 звернулась з адміністративним позовом до Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, в якому просила: скасувати рішення Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області від 13.10.2016 року № 69; зобов'язати Первомайське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області здійснити перерахунок (донарахування) пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди за сумлінну працю в органах місцевого самоврядування, наведених в довідці фінансового управління Первомайської міської ради Миколаївської області від 16.09.2016 року.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 грудня 2016 року заявлений позов задоволено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 11.11.2008 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII, як особа місцевого самоврядування, яка має не менше 10 років стажу служби в органах місцевого самоврядування.
При розрахунку розміру пенсії позивача Первомайським ОУПФУ Миколаївської області враховано посадовий оклад, надбавку за ранг, надбавку за вислугу років, а також премії та надбавки за інтенсивність праці, розраховані в середньому розмірі за 24 місяці.
04.10.2016 року позивач звернулась до Первомайського ОУПФУ Миколаївської області із заявою про проведення їй перерахунку пенсії з урахуванням інших виплат, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди за сумлінну працю в органах місцевого самоврядування.
До вказаної заяви позивачем була додана довідка фінансового управління Первомайської міської ради Миколаївської області від 16.09.2016 року № 505/04.05-21 про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», згідно якої за останні 24 місяці роботи позивача перед призначенням пенсії нею були отримані виплати, на які також нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань і на оздоровлення, а також грошова винагорода за сумлінну працю в органах місцевого самоврядування, передбачена станом на момент виникнення спірних правовідносин пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та Порядком видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 року № 212.
Рішенням Первомайського ОУПФУ Миколаївської області від 13.10.2016 року № 69 позивачу відмовлено у проведенні наведеного перерахунку пенсії, посилаючись на те, що будь-які перерахунки чинним законодавством не передбачені та такі види виплат, як матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова винагорода за сумлінну працю в органах місцевого самоврядування, не передбачалися для врахування в заробіток, з якого обчислюється пенсія державного службовця.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що отримані застрахованою особою суми виплат, з яких були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування враховуються в заробіток (доход) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на викладене.
Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року № 2493-III (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 вказаного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною 2 статті 33 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України; 3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.
Пунктом 4 Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 року № 212 (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що сума грошової винагороди включається до фонду оплати праці та відповідно до законодавства враховується під час визначення бази (об'єкта) для оподаткування, для нарахування страхових внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та збору до Пенсійного фонду.
Зазначеним Порядком органам місцевого самоврядування рекомендовано видавати грошову винагороду посадовим особам за сумлінну безперервну працю в зазначених органах, зразкове виконання трудових обов'язків згідно з цим Порядком і пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (п. 6).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що отримані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що отримані позивачем суми виплат матеріальної допомоги та грошової винагороди за сумлінну працю в органах місцевого самоврядування, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески, повинні були бути враховані відповідачем в заробіток (дохід) позивача для обчислення її пенсії у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Доводи апелянта про те, що матеріальна допомога, грошова винагорода за сумлінну працю в органах місцевого самоврядування, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак які не включаються до складу заробітної плати державного службовця, не враховуються при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними, у той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», чинних та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин.
Аналогічна позиція була неодноразово висловлена Верховним судом України, зокрема, у рішеннях № 21-430а11 від 20.02.2012 року, № 21-125а13 від 14.05.2013 року, № 21-97а13 від 28.05.2013 року, № 21-350а13 від 06.11.2013 року, № 21-3а14 від 04.03.2014 року, № 21-314а14 від 16.09.2014 року.
Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що з 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889 та цим Законом не передбачені будь-які перерахунки пенсій, а тому, на думку апелянта, відсутні і підстави для перерахунки пенсії позивача, оскільки фактичні обставини даної справи не свідчать про спір між сторонами стосовно наявності у позивача права на здійснення перерахунку її пенсії з підстав, визначених цим Законом. За суттю позовних вимог позивача остання просить поновити своє порушене відповідачем право на отримання пенсії в розмірі, який повинен бути визначений саме на момент призначення їй пенсії із заробітної плати з урахуванням таких її складових, як матеріальна допомога, грошова винагорода за сумлінну працю в органах місцевого самоврядування.
Що стосується посилань апелянта на те, що при вирушенні спірного питання судом першої інстанції помилково не були враховані положення ст. 99 КАС України щодо строків звернення до суду, колегія суддів зазначає, в даному випадку судом першої інстанції задоволені вимоги позивача з 01.10.2016 року, тобто, з урахуванням дати звернення позивача з даним позовом - 24.11.2016 року, не виходячи за межі строку, визначеного ч. 2 ст. 99 КАС України - шестимісячного строку.
На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно вимог ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційних скарг їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 грудня 2016 року - залишити без задоволення.
Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області про скасування рішення та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: О.О. Димерлій