01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
Справа № 875/77/16
Суддя-доповідач Епель О.В.
22 лютого 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Епель О.В.
суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,
за участю: ОСОБА_2,
представників: ОСОБА_3,
представників третьої особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом Макарівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_6 про примусове відчуження частини земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та зобов'язання вчинити дії,
Макарівська районна державна адміністрація Київської області (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_6 (далі - відповідач), в якому просить:
1) примусово відчужити у державну власність з мотивів суспільної необхідності частину земельної ділянки площею 0,0068 га, у тому числі:
- частина 1 земельної ділянки: площа 0,0034 га, визначений кадастровий номер за проектом землеустрою: НОМЕР_1, вартість якої становить 1156,00 грн.;
- частина 2 земельної ділянки: площа 0,0034 га, визначений кадастровий номер за проектом землеустрою: НОМЕР_2, вартість якої становить 1156,00 грн.,
що входить до складу земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 11.08.2009 р. НОМЕР_3 та знаходиться на території Липівської сільської ради Макарівського району Київської області (загальна площа земельної ділянки 1,7014 га, кадастровий номер НОМЕР_4, категорія: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, угіддя: рілля), з повним попереднім відшкодуванням вартості вищезазначеної частини земельної ділянки за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету, до якого зараховуються кошти від ДП «НЕК «Укренерго» в установленому законодавством порядку у розмірі 2312,00 грн., шляхом здійснення перерахування коштів позивачем на банківський рахунок, зазначений відповідачем, або шляхом внесення їх на депозит нотаріальної контори в порядку, встановленому законом, після набрання постановою суду законної сили;
2) виділити із земельної ділянки загальною площею 1,7014 га, що перебуває у власності відповідача, земельну ділянку площею 1,6946 га, яка залишається його власності, та земельну ділянку загальною площею 0,0068 га, яка відчужується в державну власність з мотивів суспільної необхідності із забезпеченням державної реєстрації зазначених земельних ділянок та прав на них у визначеному законодавством порядку;
3) зобов'язати відповідача звільнити частину земельної ділянки площею 0,0068 га, що примусово відчужується з мотивів суспільної необхідності у державну власність, протягом 15 днів з дня набрання постановою суду законної сили.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що частина земельної ділянки, яка на праві власності належить відповідачу, підлягає примусовому відчуженню у державну власність з мотивів суспільної необхідності на підставі розпоряджень Київської ОДА від 22.12.2014 р. № 456 та Макарівської РДА від 09.12.2015 р. № 455, висновку державної експертизи землевпорядної документації від 24.01.2013 р. № 6-13, звіту про проведення експертної грошової оцінки 2016 року, для будівництва об'єкта ліній електропередачі.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позові та додаткових письмових поясненнях.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явився.
Представники третьої особи позов підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на те, що відчуження частини земельної ділянки, належної відповідачу, є необхідним для будівництва ліній електропередач.
Заслухавши пояснення представників позивача і третьої особи, перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення даної справи, у їх сукупності, колегія суддів вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законами України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17.11.2009 р. № 1559-VI (далі - Закон № 1559-VI), «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17.06.2004 р. № 1808-IV (далі - Закон № 1808-IV).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1-3 ст. 4 Закону № 1559-VI фізичні або юридичні особи не можуть бути протиправно позбавлені права приватної власності на земельні ділянки, інші об'єкти нерухомого майна, що на них розміщені.
Викуп чи примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, допускається на підставі та в порядку, встановлених цим Законом.
Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1-3 ст. 5 Закону № 1559-VI викупна ціна включає вартість земельної ділянки (її частини), житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, з урахуванням збитків, завданих власнику внаслідок викупу земельної ділянки, у тому числі збитків, що будуть завдані власнику у зв'язку з достроковим припиненням його зобов'язань перед третіми особами, зокрема упущена вигода, у повному обсязі. Розмір викупної ціни затверджується рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що здійснює викуп земельної ділянки, або встановлюється за рішенням суду.
Вартість земельної ділянки, що відчужується або передається у власність замість відчуженої, визначається на підставі її експертної грошової оцінки, проведеної відповідно до закону.
Звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок, що відчужуються, підлягають рецензуванню, державній експертизі землевпорядної документації у випадках та в порядку, визначених законом.
Частиною 1 статті 7 Закону № 1559-VI передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб, зокрема будівництва ліній електропередачі.
Органи виконавчої влади відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, приймають рішення про викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені (крім об'єктів, викуп яких віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування), для таких суспільних потреб як, зокрема будівництво ліній електропередачі.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 1559-VI у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об'єктів для суспільних потреб зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення, зокрема ліній електропередачі.
Частинами 1, 2 статті 8 Закону № 1559-VI визначено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації приймають рішення про викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб, якщо передбачається місце розташування об'єкта на території двох або більше районів.
Районна державна адміністрація приймає рішення про викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб, якщо передбачається місце розташування об'єкта в межах території району.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону № 1559-VI рішення про викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб з підстав, які допускають примусове відчуження цих об'єктів з мотивів суспільної необхідності, втрачає чинність у разі, якщо протягом одного року з дня прийняття рішення відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не звернувся до суду з позовом про примусове відчуження цих об'єктів або якщо рішення суду про відмову у задоволенні цього позову набрало законної сили.
У разі втрати чинності рішенням про викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з підстав, які допускають примусове відчуження цих об'єктів з мотивів суспільної необхідності, прийняття рішення про викуп таких об'єктів з цих же підстав допускається не раніше ніж через два роки.
Згідно з ч. 2 ст. 15, ч. 1, 2 ст. 16 № 1559-VI примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, допускається, як виняток, з мотивів суспільної необхідності лише в разі, якщо будівництво зазначених у частині першій цієї статті об'єктів передбачається здійснити із застосуванням оптимального варіанта з урахуванням економічних, технологічних, соціальних, екологічних та інших чинників.
Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо їх викупу для суспільних потреб відповідно до розділу II цього Закону звертається до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження зазначених об'єктів.
Вимога про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, підлягає задоволенню, у разі якщо позивач доведе, що будівництво, капітальний ремонт, реконструкція об'єктів, під розміщення яких відчужується відповідне майно, є неможливим без припинення права власності на таке майно попереднього власника.
Таким чином, законодавством регламентовано чітку та послідовну процедуру відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності, яка, між іншим передбачає, прийняття відповідного рішення компетентним органом влади, складання звіту про проведення експертної грошової оцінки та державної експертизи землевпорядної документації і звернення органу владу до адміністративного суду з відповідним позовом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовою колегією, постановою КМУ від 27.07.2006 р. № 436-р було затверджено план заходів на 2006-2010 роки щодо реалізації Енергетичної стратегії України на період до 2030 року /Т.1 а.с.7-8/.
08.08.2011 р. КМУ прийнято розпорядження № 802-р «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким ДП «НЕК «Укренерго» надано дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території Макарівського, Києво-Святошинського районів та Ірпінської міської ради Київської області, для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування заходів повітряної лінії електропередачі напругою 330 кВ Новокиївська-Сєвєрна на електричну станцію напругою 750 кВ «Київська» /Т.1 а.с.9-10/.
05.10.2011 р. Київською ОДА прийнято розпорядження № 1091 «Про надання дозволу державному підприємству ДП «НЕК «Укренерго» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування заходів ПЛ 330 кВ Новокиївська-Сєвєрна на електричну станцію напругою 750 кВ «Київська» /Т.1 а.с.16/.
ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування ДП «НЕК «Укренерго», розташованих за межами населених пунктів на території Макарівського, Києво-Святошинського районів та Ірпінської міської ради Київської області, для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування заходів ПЛ 330 кВ Новокиївська-Сєвєрна на електричну станцію напругою 750 кВ «Київська».
24.01.2013 р. Державним агентством земельних ресурсів України вкладено висновок державної експертизи землевпорядної документації № 6-13, в якому, зокрема зазначено, що проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання, а також, що даний високо є дійсним протягом строку, визначеного Законом України «Про державну експертизу землевпорядної документації» /Т.1 а.с.50/.
08.10.2014 р. КМУ прийнято відповідне розпорядження № 1061-р «Про вилучення та надання земельних ділянок у постійне користування зі зміною їх цільового призначення, погодження зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення державної власності» /Т.1 а.с.11-15/.
22.12.2014 р. Київською ОДА прийнято розпорядження № 456 «Про заходи щодо викупу або примусового відчуження земельних ділянок, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, з подальшим їх наданням у постійне користування ДП «НЕК «Укренерго» /Т. 1 а.с. 17-19/.
09.12.2015 р. Макарівською РДА Київської області прийнято розпорядження № 455 «Про викуп або примусового відчуження земельних ділянок, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, з подальшим їх наданням у постійне користування ДП «НЕК «Укренерго» із зміною їх цільового призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування заходів повітряної лінії електропередачі напругою 330 кВ Новокиївська-Сєвєрна на електричну станцію напругою 750 кВ «Київська» /Т.1 а.с.19-22/.
Оцінювачем ТОВ «ВІЗИР-7» на замовлення Макарівської РДА складено звіти про проведення експертної грошової оцінки частин земельних ділянок відповідача для їх викупу або відчуження з мотивів суспільної необхідності чи для суспільних потреб /Т.1 а.с.53-70/.
На зазначені звіти ТОВ «Лідер Плюс» складено відповідні рецензії /Т.1 а.с.71-76/.
Позивач направив відповідачу за відомою адресою його реєстрації повідомлення про прийняте рішення щодо викупу або примусового відчуження частин його земельної ділянки /Т.1 а.с.77-80/ та опублікував відповідне оголошення в ЗМІ /Т.1 а.с.81-83/.
06.12.2016 р. Макарівською РДА подано даний адміністративний позов до суду.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що на момент звернення позивача з позовною заявою у цій справі вищезазначене розпорядження Київської ОДА від 22.12.2014 р. № 456 щодо викупу або примусового відчуження земельних ділянок в цілях будівництва ЛЕП, відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону № 1559-VI, втратило чинність, оскільки пройшло більше року з дня його прийняття, а розпорядження Макарівської РДА від 09.12.2015 р. № 455 прийнято не уповноваженим органом з огляду на наступне.
Так, з наведених вище матеріалів справи вбачається, що в даному випадку місце будівництва об'єкта - ЛЕП заплановано на території кількох районів Київської області, а тому прийняття рішення про викуп, примусове відчуження земельних ділянок для такої суспільної потреби є виключним повноваженням Київської ОДА, а не райдержадміністрації.
Апеляційний суд також відзначає й те, що в разі втрати чинності рішенням про викуп земельної ділянки для суспільних потреб, відчуження її з мотивів суспільної необхідності наступне таке рішення з цих же підстав може бути прийнято не раніше, ніж через 2 роки, що прямо передбачено нормами ч. 3 ст. 12 Закону № 1559-VI та вказує на те, що розпорядження РДА від 09.12.2015 р. № 455 прийнято не лише не компетентним органом влади, а й передчасно.
Зазначені обставини представник позивача не спростовувала і не змогла обґрунтувати, на підставі якого ж саме рішення компетентного суб'єкта влади РДА звернулася до суду з даною позовною заявою, а навпаки - зазначила, що термін дії рішення про викуп земельної ділянки становить один рік.
Крім того, судова колегія зазначає, у ч. 1 ст. 36 Закону № 1808-IV прямо передбачено, що позитивний висновок державної експертизи дійсний протягом строку дії об'єкта державної експертизи, але не більше трьох років від дня його видачі.
Отже, термін дії висновку державної експертизи землевпорядної документації від 24.01.2013 р. № 6-13, який позивачем було подано як доказ обґрунтованості заявлених ним позовних вимог, сплив 25.01.2016 р., тому такий висновок на момент звернення позивача до суду (06.12.2016 р.) вже був недійсним, що виключає жодні правові підстави вважати його належним доказом у розумінні ст. 70 КАС України.
При цьому, доводи представника третьої особи ОСОБА_4 про те, що ч. 2 ст. 36 Закону № 1808-IV вказує на можливість застосування такого висновку, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у нормі, на яку вона посилається, зазначено, що якщо у строк, встановлений частиною першою цієї статті, тобто не більше трьох років з дня прийняття, не розпочато реалізацію заходів, передбачених об'єктом державної експертизи, то він підлягає повторній державній експертизі. Тож, зазначена законодавча норма жодним чином не продовжує та не скасовує встановлені ч. 1 ст. 36 цього Закону терміни дії експертного висновку.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу й на те, що звіт про проведення експертної грошової оцінки був складений у 2016 році і в порядку ч. 3 ст. 5 Закону № 1559-VI державну експертизу землевпорядної документації не проходив.
Доводи представників позивача і третьої особи про те, що при проведенні державної експертизи у 2013 році подавалися інші звіти грошової оцінки, а також що проектна документація розроблена відповідно до Земельного кодексу України, зокрема ст.ст. 186, 186-1, і порядок примусового відчуження, визначений законодавством, дотримано, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки всі перераховані обставини жодним чином не вказують на звільнення органів влади, зокрема позивача, від обов'язків дотримуватися вимог спеціалізованого Закону № 1559-VI, чітко та неухильно виконувати закріплені ним процедурні норми, діяти виважено, розсудливо, забезпечуючи дотримання балансу публічного інтересу та приватного.
Приходячи до такого висновку апеляційний суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.
Враховуючи зазначені обставини та докази у їх сукупності, відповідно до ст. 86 КАС України, колегія вважає, що в даному випадку не дотримано процедуру примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.
Окрім вищевикладеного, слід зазначити, що у відповідності до ст.ст. 15, 16 Закону № 1559-VI примусове відчуження земельної ділянки, яка належить фізичній особі на праві приватної власності, є крайнім заходом задоволення суспільних потреб, для реалізації якого позивачем має бути доведено перед судом те, що жодним іншим шляхом реалізація поставленої мети є неможливою.
Водночас, у розумінні ст. 70 КАС України, певні обставини мають підтверджуватися певними доказами.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не було надано доказів, які б безумовно підтверджували, що заплановане будівництво, розміщення об'єкту є неможливим за рахунок земель державної та/або комунальної власності і що жодним іншим шляхом, ніж примусове відчуження земельних ділянок, які перебувають у приватній власності, реалізувати даний проект неможливо.
При цьому, доводи представника позивача про те, що переважно об'єкт буде розміщено на землях державної власності і лише частково - за рахунок земель приватної форми власності, а також, що жодним іншим чином реалізувати заплановані заходи неможливо, є голослівними, оскільки суду не надано відповідних графічних матеріалів, викопіювань та/або інших доказів, які б дійсно підтверджували такі доводи, а рішення суду, виходячи зі змісту ст. 159 КАС України, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначені обставини, у відповідності до ч. 2 ст. 16 № 1559-VI, також виключають наявність правових підстав для примусового відчуження частин земельної ділянки відповідача.
Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 24.07.2003 р. у справі «Смірнови проти Росії» Суд зазначив, що фраза «відповідно до закону» вимагає, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя в національному праві.
Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи позивача та враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх і необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законами України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», «Про державну експертизу землевпорядної документації», ст.ст.160, 183-1, 196, 206, 212, 254 КАС України, суд,
У задоволенні позову Макарівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_6 про примусове відчуження частини земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Вищого адміністративного суду України через Київський апеляційний адміністративний суд.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Карпушова О.В.
Кучма А.Ю.