Справа № 761/39100/16-ц
Провадження № 2/761/2199/2017
21 лютого 2017 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого - судді Маліновської В.М.
при секретарі - Кріт І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва», про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
В листопаді 2016 року ОСОБА_1 (Позивач) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (Відповідач), третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якому просила визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1.
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 22.02.2002р. ОСОБА_1 відповідно до ордеру № 1143 на заселення у гуртожиток ЖУ «Південне» ДП «Екос» на умовах оренди, було надано у користування приміщення, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (на момент надання квартира мала нумерацію АДРЕСА_1). З 25.11.2015р. за Позивачем зареєстроване місце проживання у даній квартирі. З моменту поселення та до подачі позову Позивачка у даній квартирі проживала одна, належним чином оплачувала всі комунальні та інші рахунки, підтримувала квартиру у належному санітарному стані. Однак, 20.07.2016р. при зверненні до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» було виявлено, що у квартирі зареєстрована невідома фізична особа - ОСОБА_2, який згідно виписки з домової книги про склад сім'ї та прописки (форми №3) зареєстрований з 10.08.2010р. На момент поселення Позивачки у вищезазначену квартиру, у квартирі не проживав ані Відповідач, ані інші особи, особисті речі Відповідача в даній квартирі відсутні, Відповідач участі в оплаті комунальних послуг не приймає, жодних слідів проживання Відповідача в спірній квартирі немає. На даний момент реєстрація Відповідача порушує права Позивачки, остання змушена сплачувати комунальні послуги на двох осіб, а також унеможливлюється приватизація даного приміщення на ім'я Позивачки.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Маліновської В.М. від 08.11.2016р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні (а.с.19).
Третя особа - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» подало до суду заперечення на позовну заяву (а.с.56-58), в яких зазначило, що третя особа є балансоутримувачем житлових будинків комунальної власності територіальної громади м. Києва у Шевченківському районі, в частині переданого йому майна та згідно своїх статутних положень відповідає за збереження і належне використання житлового фонду, водночас третя особа не є наймодавцем та не наділено повноваженнями щодо видачі ордерів на житлові та нежитлові приміщення. На виконання розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.09.2012р. № 1605 «Про безоплатне прийняття відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж ПАТ «ХК «Київміськбуд» до комунальної власності територіальної громади м. Києва» відомчий житловий фонд, в т.ч. і будинок за адресою АДРЕСА_1, передано до сфери управління Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, яка своїм розпорядженням від 20.12.2012р. № 874 закріпила зазначений будинок на праві господарського відання за КП «Керуюча дирекція Шевченківського району», яке змінило свою назву на КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району» на підставі рішення Київської міської ради № 270/270 від 09.10.2014р. «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством м. Києва». Так, Позивачка в 2002 році на підставі ордеру № 1143 виданого ДП «Епос» була тимчасово строком до 31.12.2012р. поселена в гуртожиток АДРЕСА_1 до комунальної власності та прийняття його на баланс, балансоутримувачем спільно з обслуговуючим підприємством була проведена інвентаризація та виявлені громадяни, які без будь-яких правовстановлюючих документів займали приміщення в цьому будинку, зокрема і Позивач, якій поштою в 2013р. направлялось попередження про звільнення самовільно зайнятої квартири, тому не зрозуміло, яким чином позивач без належних на то документів була 25.11.2015р. зареєстрована в АДРЕСА_1.
В судовому засіданні 21.02.2017р. за клопотанням Позивачки як свідка було допитано ОСОБА_4, яка повідомила суду, що вона з 2001 року проживає в квартирі № АДРЕСА_1, зареєстрована за вказаною адресою на підставі ордеру в 2015р., за час проживання свідка за вказаною адресою номер квартири свідка не змінювався. В квартирі АДРЕСА_1 житлові, 22\4 - кухня. Зазначила, що Позивачка в кімнаті АДРЕСА_1 проживає постійно десь з 2002-2003р. Відповідача свідок ніколи не бачила і його не знає. Свідок пояснила, що загальна площа її квартири 24 кв.м., в т.ч. площа житлової кімнати - 13 кв.м., у Позивачки кімната трохи більша за розміром, на яких підставах Позивачка проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 свідку невідомо (а.с.64-67).
В судовому засіданні представник Позивачки - ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, письмових заперечень чи пояснень по суті позовних вимог суду не надав.
Представник третьої особи - ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечувала щодо зняття ОСОБА_2 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, проте вказувала, що на її думку позивачем у таких справах має бути власник гуртожитку.
Відповідно до положень ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник Позивачки проти заочного розгляду справи не заперечує, суд на підставі ч.1 ст.224 та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, вислухавши представників Позивача та третьої особи, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що на підставі ордеру № 1143 на заселення в гуртожиток, виданого ЖУ «Південне» ДП «Екос» 22.02.2002р. Позивачці було надано в користування квартиру № АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1, строком з 01.03.2002р. по 31.12.2002р. (а.с.4).
З Довідки (виписка з домової книги про склад сім'ї та прописки) (форма № 3), виданої Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» № 1 від 20.07.2016р. (а.с.5)Позивачка з 25.11.2015р. зареєстрована в АДРЕСА_1, що також підтверджується копією паспорту ОСОБА_1 (а.с.6-7). Разом з тим, з вказаної Довідки вбачається, що у вказаній квартирі з 10.08.2010р. зареєстрований ОСОБА_2 (а.с.5). Дана інформація також вказана в листі Комунального концерну «Центр комунального сервісу» від 10.02.2017р. № 02/10/00/1-71 (а.с.45) та в листі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» від 31.01.2017р. № 358/3 (а.с.51-52).
Представником Позивачки в судовому засіданні надано ордер № 96 на житлову площу в гуртожитку, виданий 05.08.2010р. ЖУ «Лівобережне» ДП «Екос» на право зайняття ОСОБА_2 житлової площі в гуртожитку по АДРЕСА_1 розміром 17,3 кв.м. Зазначено, що ордер є єдиною підставою для реєстрації та поселення в гуртожиток та дійсний на протязі 30 днів (а.с.55). При цьому на фотокопії ордеру міститься підпис «Л.Костенець 27.12.2005р», що по часу значно раніше ніж дата ордеру «5 серпня 2010р.», джерело походження даної фотокопії представник Позивача не повідомила, а даних про дійсність оригінала даного документу суду не подала.
Згідно Акту-довідки № 75 від 31.08.2016р., складеного в присутності майстра технічної дільниці: ОСОБА_8, жителями будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4, АДРЕСА_1 ОСОБА_9 встановлено, що ОСОБА_2 не проживає в АДРЕСА_1 зі слів сусідів з 2010р. (а.с.9).
Відповідно до ст. 64 Житлового кодексу Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Статтею 65 Житлового кодексу Української РСР визначено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Згідно із ч. 1 ст. 163 ЖК Української РСР у разі тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно із ст. 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі- Суд) у своєму листі від 01.08.2013р. «Аналіз судової практики застосування Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» виклав певні висновки, які стосуються розгляду справ щодо прав мешканців гуртожитків, в тому числі з огляду на положення Закону України від 04 вересня 2008 року N 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
Так, у пункті 3 Листа « Межі регулювання Законом N 500-VI правовідносин, що виникають з приводу користування житловими приміщеннями у гуртожитках, виселення з гуртожитків, визнання такими, що втратили право користування гуртожитками» Суд зазначив: «Оскільки правовий режим гуртожитків, житлові приміщення яких підлягають приватизації відповідно до Закону N 2482-XII, прирівняно до правового режиму житлових приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду, то до мешканців таких гуртожитків у разі їх тимчасової відсутності поширюються вимоги статей 71, 72 ЖК УРСР.».
При цьому у пункті 2 Листа щодо «Визначення юрисдикції справ, пов'язаних із застосуванням Закону N 500-VI» Суд з урахуванням положень ст.1, 15 ЦПК України ст.2 КАС України вказав, що «Тому справи за позовами: про визнання права на приватизацію житла у гуртожитку; про встановлення факту проживання в гуртожитку; про виселення з гуртожитку; про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням у гуртожитку; про розірвання договору найму і стягнення заборгованості по квартплаті; про визнання договору найму недійсним розглядаються у порядку цивільного судочинства. Позивачами у цій категорії справ є власники гуртожитків та органи місцевого самоврядування. Відповідачами виступають мешканці гуртожитків.».
При цьому з наданих суду доказів у даній справі вбачається, що Позивачка звернулась до суду з позовом з огляду на те, що окрім неї в кімнаті №22/5 у буд.№3 по вул.Гонти в м.Києві, зареєстрована ще одна особа - ОСОБА_2
Однак дана обставина підтверджується виключно даними наданими Комунальним Концерном «Центр Комунального сервісу» у Довідці форми №3 від 20.07.2016р.
При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що станом на час реєстрації Відповідача в АДРЕСА_1 пита ння ведення реєстраційного обліку населення покладалось на адресно-довідкові бюро у відповідності Інструкції з організації роботи адресно-довідкових бюро в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України 01.04.2005р. № 205, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.04.2005р. за № 430/10710 (далі - Інструкція).
Адресно-довідкова робота в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі здійснюється адресно-довідковими бюро і територіальними підрозділами управлінь (відділів) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС, УМВС України.
Відповідно до п.1.2. даної Інструкції адресно-довідкові бюро (далі - АДБ) є підрозділами, які функціонують у складі служби у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (далі - служба).
Згідно п.1.4. Інструкції на АДБ покладається, зокрема ведення та підтримання в контрольному стані адресно-довідкової картотеки (далі - картотека), що складається з талонів реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб (далі - талони), у межах обслуговування адміністративно-територіальної одиниці; розшукових карток та карток на осіб, узятих під адміністративний нагляд (далі - картки); видача на запити підприємств, установ, організацій і фізичних осіб виключно у випадках, передбачених законами України, або за згодою особи, якої стосується запит, довідок про реєстрацію місця проживання або місце перебування громадян.
В подальшому питання ведення реєстраційного обліку було покладено на органи Державної міграційної служби України у відповідності до Інструкції з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні органами Державної міграційної служби України, затверджена Наказом МВС України 13.04.2012р. № 321, яка втратила чинність на підставі Наказу МВС України від 22.11.2012р. № 1077 «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів», який на сьогоднішній день є чинним.
Так, Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів (далі - Порядок) визначає процедуру реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.
Відповідно до п.1.3. Порядку реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС ) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС ) у день подання особою документів.
Згідно з п.п.1.5., 1.6. Порядку реєстраційний облік - обробка персональних даних про місце проживання та місце перебування осіб в інформаційній (автоматизованій) системі та/або в картотеках персональних даних, зареєстрованих відповідно до чинного законодавства України (далі - картотека), здійснюється адресно-довідковими підрозділами головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - адресно-довідковий підрозділ територіального органу ДМС) та територіальними підрозділами ДМС.
Ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування осіб в Україні (далі - реєстраційний облік) здійснюється територіальними підрозділами ДМС та адресно-довідковими підрозділами територіальних органів ДМС з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних.
Реєстраційний облік ведеться у межах обслуговування адміністративно-територіальної одиниці відповідного адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС.
У територіальному підрозділі ДМС картотеки складаються з відомостей про реєстрацію у формі картки реєстрації особи (додаток 1) та адресної картки (додаток 2), а в адресно-довідковому підрозділі територіального органу ДМС - талона зняття з реєстрації місця проживання в Україні (додаток 3) та відомостей про реєстрацію місця проживання особи (додаток 4).
Відповідно до п.8.1. Порядку відомості про місце проживання/перебування особи та інші персональні дані особи надаються адресно-довідковими підрозділами територіальних органів ДМС і підрозділами ДМС за запитами осіб, органів державної влади, підприємств, установ, організацій, закладів щодо доступу до персональних даних за формою, наведеною в додатку 18 до цього Порядку (далі - запити), та оформлюються відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України "Про захист персональних даних" за умови згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю бази персональних даних на обробку цих персональних даних, або відповідно до вимог закону.
Водночас, пунктом 9.1. Порядку передбачено, що територіальні підрозділи ДМС подають до адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС талони зняття з реєстрації місця проживання в Україні та відомості про реєстрацію місця проживання осіб із супровідним листом, зразок якого наведено в додатку 22 до цього Порядку, не рідше одного разу на тиждень.
Судом перевірялись дані щодо реєстрації Відповідача за адресою, вказаною у позовній заяві, шляхом направлення відповідного запиту в порядку ст.122ЦПК України до відділу Адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в м.Києві (а.с.18).
Так, згідно ч. 3 ст. 122 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
За відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС у м. Києві, отриманими в порядку ст. 122 ЦПК України, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованим по м. Києву не значиться (а.с.25).
Враховуючи вищевикладені положення законодавства, суд вважає, що саме територіальні підрозділи ДМС та адресно-довідкові підрозділи територіального органу ДМС уповноважені надавати відомості щодо реєстрації місця проживання/перебування особи, та інформація надана такими органами є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст.58-59 ЦПК України на підтвердження реєстрації місця проживання/перебування особи.
Так, Позивачкою на підтвердження реєстрації ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 надана довідка (Форма № 3), видана Комунальним концерном «Центр комунального сервісу», який згідно чинного законодавства не є уповноваженим органом, що надає відомості щодо реєстрації місця проживання/перебування особи, тому зазначену довідку суд не приймає як належний доказ на підтвердження обставин, якими Позивачка обгрунтовує свої позовні вимоги.
Окрім того, Позивачка зазначила, що протягом періоду її проживання в АДРЕСА_1 вона належним чином сплачувала всі комунальні та інші рахунки. На підтвердження цього Позивачка надала, зокрема квитанції про сплату за «Найм житла» щодо АДРЕСА_1 за період з березня по червень 2002р. (а.с.11), в яких не вказано кількість осіб, за яких проводиться оплата, а також повідомлення на сплату комунальних послуг за АДРЕСА_1, роздруковані ГІОЦ (а.с.10, 12), в яких вказано 2 особи, на яких нараховано плату за послуги.
З Довідки Комунального концерну «Центр комунального сервісу» від 02.11.2016р. № 144 вбачається, що заборгованість за житлово-комунальні послуги: утримання будинків і споруд та прибудинкової території по квартирі АДРЕСА_1 станом на 01.10.2016р. відсутня (а.с.14). Проте, доказів на підтвердження того, що Позивачка зверталась до КП «Керуюча компанія Шевченківського району», КК «Центр Комунального Сервісу» з претензіями щодо надання в ГІОЦ інформації для розрахунку вартості комунальних послуг, виходячи з кількості проживаючих у кімнаті №25/5 саме на 2 особи, суду не надано, які не надано доказів того, що відповідач зареєстрований за вказаною адресою у встановленому законом порядку.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, зокрема відсутність реєстрації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., в м. Києві за даними адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, на даний час - не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, на підставі 64, 65, 71, 72, 163 Житлового кодексу Української РСР, з урахуванням Наказу МВС України від 22.11.2012р. № 1077 «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів», та керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 57-60, 64, 74, 76, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-226, 228, 232, 294,296 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва», про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.