ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.02.2017№ 910/23612/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
справу № 910/23612/16
за позовом спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД", м.Київ,
до Антимонопольного комітету України, м. Київ,
про визнання частково недійсним пункту 1 та повністю недійсним пункту 11 рішення від 29.09.2016 №448-р,
за участю представників:
позивача - Суховерка О.В. (довіреність від 10.01.2017 №428/17);
Яковенка Д.М. (довіреність від 20.02.2017 №20/02/17);
відповідача - Костюк Т.В. (довіреність від 28.11.2016 №300-122/03-83);
Максименко А.П. (довіреність від 04.04.2016 №300-122/02-31);
Шевчук О.С. (довіреність від 26.01.2017 №300-122/02-15),
Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (далі - Підприємство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання частково недійсним пункту 1 та повністю недійсним пункту 11 рішення Антимонопольного комітету України (далі - АМК) від 29.09.2016 №448-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №242-26.13/390-12 (далі - рішення №448-р).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2016 порушено провадження у справі.
Підприємство 30.01.2017 подало суду клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Серв'є Україна» (далі - Товарисвто), мотивоване тим, що, приймаючи оскаржуване рішення №448-р, АМК виходив із того, що Підприємство та Товариство, уклавши угоду про дистрибуцію від 01.08.2006 року №007/2006D зі змінами та доповненнями, які були чинними у 2011-2012 роках (далі - Угода), вчинили порушення, передбачене пунктом 2 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон) у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються встановлення контролю над ринками лікарських засобів групи компаній «Servier», які реалізуються на території України.
Представник позивача підтримав клопотання в судовому засіданні 30.01.2017 та просив суд його задовольнити.
Представники відповідача заперечили щодо задоволення клопотання позивача.
Відповідно до частин першої і другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін; у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку про необхідність відмови у залученні до участі у справі Товариства як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача з огляду на таке:
- предмет спору є оскарження частково недійсним пункту 1 та повністю недійсним пункту 11 рішення №448-р, які стосуються Підприємства;
- у разі задоволення позовних вимог рішення у даній справі не вплине на права та обов'язки Товариства, оскільки в рамках даної справи розглядається рішення №448-р в частині позивача і встановлює неправомірність накладення АМК штрафу саме на позивача;
- Товариство самостійно оскаржує рішення №448-р в частині яка стосується Товариства.
АМК 30.01.2017 подав суду копії матеріалів антимонопольної справи №242-26.13/390-12, які мають значення для розгляду даної справи по суті, а також відзив на позовну заяву, в якому зазначив таке:
- АМК, розглянувши матеріали антимонопольної справи № 242-26.13/390-12, прийняв рішення №448-р, яким, зокрема, визнав, що Товариство та Підприємство, уклавши Угоду, умови якої призвели до необгрунтованого підвищення вартості лікарських засобів, реалізованих через процедури державних закупівель у 2011-2012 роках, вчинили порушення, передбачене пунктом 2 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються встановлення контролю над ринками лікарських засобів групи компаній «Servier», які реалізуються на території України;
- оскільки у 2011-2012 роках Товарисвто було єдиним суб'єктом господарювання, який імпортував на територію України інноваційні (оригінальні) лікарські засоби групи компаній «Servier» за 24 торговими найменуваннями та здійснював реалізацію цих лікарських засобів найбільшим дистриб'юторам першого рівня, враховуючи, що Підприємство належало до трійки найбільших в Україні широкоасортиментних дистриб'юторів лікарських засобів, тому умови співробітництва Товариства з позивачем можуть мати істотний вплив на ринки, де реалізуються лікарські засоби групи компаній «Servier», зокрема, на рівень цін на цих ринках, обсяги реалізації та стан конкуренції;
- завдяки обмеженню імпорту в Україну лікарських засобів групи компаній «Servier» єдиним імпортером - Товариством, унеможливлено відток ввезених на територію України лікарських засобів групи компаній «Servier» та запроваджено системи звітування відповідно до умов співробітництва, отже, Товариство разом із дистриб'юторами (зокрема, Підприємство) встановили контроль над загальнодержавними ринками лікарських засобів, що виробляються групою компаній «Servier»;
- компанії групи «Servier» впливали на реалізацію лікарських засобів у межах процедур державних закупівель, оскільки саме вони встановлювали ціни імпортованих лікарських засобів «Servier» у митних деклараціях, до яких у подальшому в умовах існування державного регулювання цін застосовувалися граничні рівні торгівельних надбавок;
- як встановлено АМК, ціни Підприємством на лікарські засоби «Servier», реалізовані через процедури державних закупівель, були вищими від цін реалізації в аптеки, отже, дохідність позивача від сегменту державних закупівель була більшою, ніж дохідність від аптечного сегменту.
У судовому засіданні 20.02.2017 суд розпочав розгляд справи по суті.
Представники позивача надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представники відповідача наголосили на доводах відзиву, долученого до матеріалів справи, проти задоволення позовних вимог заперечили.
Разом з тим, представники сторін подали суду клопотання про продовження строку розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, проте частиною третьою вказаної статті передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Частиною третьою статті 77 ГПК України встановлено, що суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Судом в розгляді даної справи оголошено перерву до 27.03.2017 о 12 год. 50 хв.
Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Як зазначено в пункті 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №11 "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення", оцінюючи поведінку заявника, а також осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу, слід брати до уваги факти невиконання ними процесуальних обов'язків, наприклад, ненадання чи надання з порушенням строку, передбаченого ЦПК України, доказів у справі; неодноразові неявки в судове засідання без поважних причин, якщо це призвело до порушення розумного строку судового розгляду.
Оцінюючи характер процесу та його значення для заявника, слід враховувати важливість предмета розгляду та ступінь ризику для заявника, наприклад, якщо йдеться про справи, що потребують оперативного прийняття рішення; трудові справи; справи, що пов'язані зі станом здоров'я заявника; справи щодо опіки над дітьми тощо.
Беручи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, характер процесу, клопотання позивача, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку розгляду справи.
З огляду на викладене, керуючись статтями 69, 77, 86 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Задовольнити клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи.
2. Продовжити строк розгляду спору.
Суддя О. Марченко