23.02.2017 року Справа № 904/10733/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Вечірко І.О.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від відповідача: ОСОБА_1 , довіреність №7/7 від 01.06.2016 р.;
від позивача: ОСОБА_2 , довіреність №14-109 від 18.04.2014 р.;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.12 2016 року у справі № 904/10733/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", Дніпропетровська область, Васильківський район, смт. Васильківка
про стягнення 1 890 148, 01 грн.,
До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" про стягнення 1 890 148,01 грн., з яких: 1 008 928,30 грн. - пеня, 52 732,61 грн. - 3% річних, 828 487,10 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 1021/15-БО-3 від 25.11.2014р., в частині своєчасної оплати поставленого газу.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2016 року по справі №904/10733/16 (суддя Мілєва І.В.) клопотання відповідача про припинення провадження у справі - задоволено, припинено провадження у справі.
Ухвала мотивована набранням чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та відсутністю у зв'язку з цим предмету спору у справі.
Не погодившись із вказаною ухвалою господарського суду Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та прийняти рішення про задоволення позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що господарський суд невірно застосував норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який передбачає певні підстави для врегулювання заборгованості боржників за поставлені енергоносії, в т.ч. і для списання нарахованих штрафних санкцій, які на час розгляду справи були відсутні. Отже спір між сторонами не врегульовано, а господарський суд мав розглянути справу по суті та задовольнити позовні вимоги позивача.
Дочірнє підприємство "Васильківкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" у відзиві на апеляційну скаргу просить ухвалу залишити в законній силі, як таку, що винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Чимбар Л.О. (доповідач) суддів: Вечірко І.О., Дармін М.О.) апеляційну скаргу було прийнято та призначено до розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Чимбар Л.О. (доповідач) суддів: Вечірко І.О, ОСОБА_3 було продовжено строк розгляду апеляційної скарги до 14.02.2017 року та відкладено розгляд справи на 08.02.2017 року.
08.02.2017 року розпорядженням керівника апарату суду ОСОБА_4 №253/17 відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматичну систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи №904/10733/16 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді - доповідача Чимбар Л.О.
Таким чином, в результаті повторного автоматичного розподілу, справу №904/10733/16 було передано судді - доповідачу Іванову О.Г.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Іванов О.Г. (доповідач) суддів: Вечірко І.О., Дармін М.О.) було прийнято справу №904/10733/16 до свого провадження та призначено до розгляду на 23.02.2017 року.
У судовому засіданні 23.02.2017 року представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу безпідставною, посилаючись при цьому на списання, нарахованих позивачем штрафних санкцій та інфляційних втрат згідно з Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тобто відсутність спору у справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.
25.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Дочірнім підприємством Васильківкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу природного газу № 1021/15-БО-3 (а.с.16-21).
Відповідно до пункту 1.1. договору Продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.
Згідно з пунктом 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (споживачам покупця).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 1600 тис куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): I квартал -930: січень - 340; лютий - 340; березень - 250; II квартал - 108: квітень - 100; травень - 4; червень - 4; III квартал -12 липень - 4; серпень - 4; вересень - 4; IV квартал - 550: жовтень - 100; листопад -210; грудень - 240.
Відповідно до п.3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузлу/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3. договору).
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4. договору, з урахуванням додаткової угоди №9 від 22.10.2015р.).
У розділі 11 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору позивачем у період з січня 2015 року по грудень 2015 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 135 794,166,33 грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу:
- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 1 861 043,00 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2015 на суму 1 549 852,56 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2015 на суму 1 298 279,80 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2015 на суму 329 720,25 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2015 на суму 38 179,26 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу від 30.06.2015 на суму 34 674,30 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу від 31.07.2015 на суму 35 391,91 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу від 31.08.2015 на суму 35 569,40 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу від 30.09.2015 на суму 49 209,66 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2015 на суму 653 579,25 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2015 на суму 2 150 324,83 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 на суму 2 817 546,63 грн.;
(а.с.36-47).
Вказані акти підписані, зокрема, позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити природний газ відповідає обов'язок покупця оплатити вартість газу і наданих послуг.
У відповідності до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У розділі 5 договору сторони узгодили ціни на газ. В подальшому, між позивачем та відповідачем було укладено численні додаткові угоди, якими сторони змінювали ціну газу (а.с. 29-38).
У пункті 5.5. договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
В порушення вказаних умов договору, відповідач поставлений у спірний період природний газ оплатив із порушенням визначених у пункті 6.1. договору термінів.
Отже, за прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 15.02.2015 року по 29.12.2015 року в сумі 1 008 928,30 грн. Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 15.02.2015 року по 29.12.2015 року у сумі 52 732,61 грн., а також інфляційні втрати за період з 15.02.2015р. по 30.11.2015 року у сумі 828 487,10 грн.
Позов про стягнення з відповідача вищенаведених сум пред'явлено позивачем 20.11.2016р. шляхом передання для відправлення органу поштового зв'язку та одержано господарським судом Дніпропетровської області 23.11.2016 року, порушено провадження у справі за ним ухвалою від 23.11.2016 року.
Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.
Відповідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У пункті 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що у застосуванні приписів статей 80 і 81 Господарського процесуального кодексу України господарським судам слід мати на увазі таке. Перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Принципова відмінність наслідків цих дій полягає у тому, що у першому випадку повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається, а у другому (після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду) позивач має право знову звернутись до господарського суду з тим же позовом у загальному порядку.
Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Відсутність предмету спору між сторонами господарський суд обґрунтував тим, що 30.11.2016р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016р. №1730-VIII, відповідно до якого нараховані позивачем пеня, інфляційні нарахування та 3% річних підлягають списанню.
Відповідно ст. 1 вищевказаного Закону терміни вживаються у такому значенні:
заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі заборгованість) - це:
- кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;
- кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);
- заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах);
процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості;
реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства;
учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Статтею 3 цього Закону врегульовано порядок участі підприємств у процедурі врегулювання заборгованості, відповідно до якої для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються:
- копії установчих документів;
- копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності;
- копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 1 липня 2016 року (розрахункова дата) та за останній звітний період;
- довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період;
- копії актів звіряння взаєморозрахунків;
- розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).
Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості.
Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу.
Порядок ведення та користування реєстром затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у місячний строк з дня набрання чинності Законом прийняти нормативно-правові акти, передбачені цим Законом, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
З системного аналізу зазначених норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" вбачається, що учасниками процедури врегулювання заборгованості є виключно ті теплопостачальні та теплогенеруючі організації і підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, які включені до реєстру, а отже, подали до відповідного центрального органу виконавчої влади заяву та документи, згідно визначеного Законом переліку, та щодо яких органом центральної виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, прийнято рішення про включення до реєстру.
Відповідачем не надано докази участі підприємства у процедурі врегулювання заборгованості у визначеному Законом порядку, та, відповідно, не надано доказів включення підприємства до відповідного реєстру.
Таким чином, у господарського суду відсутні підстави вважати відповідача учасником процедури врегулювання заборгованості, тоді як неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування та проценти річних підлягають списанню лише за умови виконання вимог Закону щодо участі у процедурі врегулювання заборгованості.
Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" регламентовано, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем заборгованість за спожитий природний газ, поставлений по договору № 1021/15-БО-3 від 25.11.2014 р., погашена повністю 30.12.2015 року, тобто до вступу в дію 30.11.2016р. Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
З урахуванням аналізу понять, викладених у цьому Законі, відповідач має право на списання заборгованості, для чого останньому необхідно подати відповідні документи для внесення в реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Доводи відповідача, що вказаний Закон не вимагає від сторін будь-яких дій і заборгованість визнається списаною автоматично з вступом в дію цього Закону, не є вірними з огляду на наступне.
Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV зобов'язанням в цьому Законі визнається заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; фінансовою звітністю - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Частинами 1, 3, 7, 9 статті 8 наведеного Закону встановлено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації; відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів; головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.
Отже, вказаним Законом передбачено ведення бухгалтерського обліку та подання звітності навіть відносно підприємств, що знаходяться в стадії ліквідації, як відповідач у справі.
На підставі документів та розрахунків встановлюються і списуються учасниками процедури суми, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників.
Порядок списання заборгованості, як правило, складається з таких етапів: утворення учасником процедури списання комісії зі списання заборгованості; здійснення списання заборгованості відповідно до фінансової звітності підприємства зі складенням протоколу списання, який надсилається компанії постачальнику природного газу, яка проводить відповідне списання заборгованості, яка обліковується за цим підприємством, у своїй звітності, про що надсилає повідомлення підприємству виробнику теплової енергії. Зазначений процес є двостороннім, із впорядкуванням фінансової документації для обох підприємств.
Враховуючи вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у відповідача з 30.11.2016р. виникло право на списання заборгованості зі сплати пені, інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних, але не автоматично, як він зазначає у відзиві на апеляційну скаргу, а відповідно до певної процедури, яка має засвідчуватись певними документами.
Відповідно ч. 1 ст. 33, ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Дочірнім підприємством "Васильківкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" не надано господарському суду документів про внесення підприємства відповідача до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а також доказів, підтверджуючих списання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованості, яка обліковується за підприємством відповідача зі сплати пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, тому неможливо зробити висновок про відсутність обов'язку боржника перед кредитором зі сплати заборгованості по цій справі, належне припинення зобов'язання між сторонами та про відсутність предмету спору у справі.
Таким чином, висновок господарського суду про припинення провадження у справі за відсутністю предмету спору між сторонами є таким, що суперечить нормам закону.
З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновків про те, що ухвала про припинення провадження у справі була прийнята судом першої інстанції без дослідження у повному обсязі обставин справи та за відсутності доведення обставин, з якими закон пов'язує припинення зобов'язання, що призвело до прийняття ухвали з помилковим застосуванням норм права.
В апеляційній скарзі позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2016 року по справі № 904/10733/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задовольнити повністю.
Згідно ч. 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Отже частина 7 наведеної статті визначає повноваження апеляційного господарського суду у випадку скасування деяких ухвал місцевого господарського суду, зокрема, про припинення провадження у справі (ст. 80 ГПК). Якщо апеляційний господарський суд за результатами апеляційного перегляду справи встановив, що ухвала про припинення провадження у справі підлягає скасуванню, він зобов'язаний передати справу до місцевого господарського суду для розгляду справи по суті, тобто, у цих випадках апеляційний господарський суд після скасування ухвали не має права розглядати справу по суті і виносити у ній рішення. Таким чином, під час апеляційного перегляду ухвал про припинення провадження у справі не застосовується правило ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
За цих обставин, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції про припинення провадження у справі - скасувати, з направленням справи на подальший розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Відповідно п. 4.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч. 7 ст. 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у ч. 4 ст. 11113 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ - задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2016 року у справі № 904/10733/16 - скасувати.
Справу № 904/10733/16 передати на розгляд господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений 24.02.2017 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.О. Вечірко