ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.02.2017Справа №910/21050/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" до Публічного акціонерного товариства "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 145 020 854,00 грн., за участю представників позивача - не з'явився, відповідача - Ковтонюк Ю.А., довіреність №б/н від 20.12.2016 року, Глушпенка В.О., довіреність №Ц/3-04/303-16 від 15.11.2016 року, Даховського М.А., довіреність №Ц/3-04/301-16 від 15.11.2016 року, Щербини В.М., довіреність №Ц/3-04/319-16 від 09.12.2016 року, прокурора - Чумаченка А.А., посвідчення №035414 від 01.09.2015 року,
У листопаді 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування збитків, у розмірі 5 325 775, 00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на день подачі позову складає 145 020 854,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", правонаступником якого є відповідач, 07.03.2007 року було укладено договір поставки № ЦХП-07-00207-01, за умовами якого позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 43 119 996, 86 грн. Кожна з партій продукції мала бути у відповідності до умов договору оплачена протягом 45 банківських днів від дати поставки. Враховуючи часткову оплату товару на суму 28 801 997, 46 грн., у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка з урахуванням нарахованих на неї пені, 3 % річних, інфляційних втрат та судових витрат, була присуджена до стягнення рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2010 р. у справі № 17/281-17/128, а саме: 14 317 429, 40 грн. основного боргу, 1 692 215, 79 грн. пені, 1 045 394, 82 грн. 3 % річних, 5 758 548, 80 грн. інфляційних втрат, 25 494, 90 грн. державного мита та 117, 98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вказане рішення було примусово виконано Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у період з лютого по листопад 2012 року та постановою ВП № 29108352 від 23.11.2012 р. закінчено виконавче провадження. При цьому, 28.01.2008 р. між ним та ТОВ "Вallaugh Management" було укладено Контракт на поставку продукції № 28-01.08, відповідно до якого позивач зобов'язався оплатити поставлену вказаним суб'єктом господарювання продукцію на загальну суму 5 852 500, 00 доларів США, а саме: в строк з 01.02.2008 р. по 14.02.2008 р. здійснити оплату першої партії, та в строк з 15.04.2008 р. по 25.04.2008 р. оплатити другу партію товару. Оскільки відповідач не виконував своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати товару, поставленого на виконання умов Договору поставки № ЦХП-07-00207-01, позивач повідомив ТОВ "Вallaugh Management" про вказані обставини та просив відстрочити виконання зобов'язання з оплати продукції на один місяць, у зв'язку з чим листом від 27.02.2008 р. останнє продовжило строк оплати до 27.03.2008 р. Оскільки позивач планував розрахуватись з ТОВ "Вallaugh Management" грошовими коштами, які мали надійти від відповідача за договором поставки № ЦХП-07-00207-01, він не зміг виконати свої зобов'язання перед вказаним підприємством, у зв'язку з чим до позивача було застосовано відповідальність шляхом нарахування штрафних санкцій в сумі 5 325 775, 00 доларів США, право вимоги за якими до позивача було відступлено на користь ТОВ "Техно-Класик". Рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. у справі №53/30 було вирішено стягнути з позивача на користь ТОВ "Техно-Класик" 5 325 775, 00 доларів США пені, 3 225 доларів США державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 17.05.2012 р. позивач та ТОВ "Техно-Класик" уклали мирову угоду, умови якої були повністю виконані 25.02.2013 р. шляхом передачі в погашення боргу товару на суму 42 569 920, 00 грн. Вказана мирова угода затверджена ухвалою господарського суду міста Києва у справі №53/30 від 02.11.2015 року. Враховуючи вказані обставини, позивач вважає, що діями відповідача по невиконанню умов договору поставки № ЦХП-07-00207-01 були завдані збитки позивачу на суму понесених ним витрат зі сплати штрафних санкцій за контрактом на поставку продукції № 28-01.08.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2016 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 05.12.2016 року.
14.12.2016 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача Кабінет Міністрів України, в задоволенні якого судом відмовлено зважаючи на те, що суду не надано жодного належного доказу на підтвердження того факту, що рішення по даній справі якимось чином вплине на права та обов'язки Кабінету Міністрів України.
14.12.2016 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання щодо застосування строків позовної давності.
14.12.2016 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про колегіальний розгляд справи.
14.12.2016 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву в якому відповідач просив суд відмовити в позові.
19.12.2016 року в судовому засіданні оголошено перерву на 21.12.2016 року.
21.12.2016 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що є рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 року №910/10678/13, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Як встановлено судом, рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2013 року у справі №910/10678/13 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас Україна" до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" про стягнення 5 325 775, 00 доларів США збитків (що за офіційним курсом НБУ станом на день подачі позову складає 42 568 919, 57 грн.) було відмовлено. Підставою для відмови в позові було не надання доказів затвердження судом мирової угоди у справі №53/30. Оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року у справі №53/30 було затверджено мирову угоду то саме з цих підстав позивач і звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи до уваги, що позов у даній справі подано з інших підстав, то в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження слід відмовити.
21.12.2016 року представником позивача через канцелярію суду надано заперечення на клопотання щодо застосування строків позовної давності.
21.12.2016 року в судовому засіданні оголошено перерву на 11.01.2017 року.
11.01.2017 року відповідачем через канцелярію суду надано заперечення на позовну заяву.
18.01.2017 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про колегіальний розгляд справи.
20.01.2017 року позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення у справі.
25.01.2017 року позивачем через канцелярію суду надано уточнену позовну заяву, в якій позивач просив про відшкодування збитків, у розмірі 5 325 775, 00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на день подачі позову (17.01.2017 року) складає 147 630 483,00 грн.
25.01.2017 року в судовому засіданні оголошено перерву на 01.02.2017 року.
03.02.2017 року позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення у справі.
03.02.2017 року відповідачем через канцелярію суду надано письмові пояснення у справі.
06.02.2017 року відповідачем через канцелярію суду надано уточнення до заперечень.
06.02.2017 року відповідачем через канцелярію суду надано додаткові письмові пояснення у справі.
06.02.2017 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання з проханням винести окрему ухвалу у справі та надіслати до органу досудового розслідування матеріали даної справи у зв'язку із наявними ознаками кримінального правопорушення зі сторони позивача.
Розглянувши подане відповідачем клопотання про винесення окремої ухвали, суд відзначає наступне.
Окрема ухвала та повідомлення господарського суду - засоби реагування господарського суду на виявлені під час судового розгляду порушення законності або суттєвих недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, їх працівників чи посадових осіб.
Відповідно до ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.
Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу.
Якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.
У п. 5.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що на відміну від окремої ухвали повідомлення прокурору або органу досудового розслідування (частина четверта статті 90 ГПК) надсилаються господарським судом не з будь-якого факту порушення підприємством або організацією законності, а лише у тих випадках, коли господарський суд виявить у діяльності працівників підприємства, організації такі порушення законності, які містять ознаки кримінального правопорушення.
Оскільки, суд не вбачає підстав для винесення окремої ухвали у даній справі, при цьому, судом не виявлено у діяльності позивача такі порушення законності, які містять ознаки кримінального правопорушення, то відповідно у задоволенні заяви відповідача судом відмовлено.
06.02.2017 року відповідачем через канцелярію суду надано два клопотання про витребування доказів у позивача, а саме: - інформацію та документи, що підтверджують державну реєстрацію контракту від 28.01.2008 року, що укладений між ТОВ "Вallaugh Management" та позивачем у органах, що забезпечують таку реєстрацію; - інформацію та документи, що підтверджують виконання або розірвання контракту 28.01.2008 року, що укладений між ТОВ "Вallaugh Management" та позивачем.
Судом відмовлено у задоволенні вищевказаних клопотань відповідача про витребування доказів, оскільки контракт від 28.01.2008 року, що укладений між ТОВ "Вallaugh Management" та позивачем був предметом розгляду в суді та є рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. у справі №53/30 яким було вирішено стягнути з позивача 5 325 775, 00 доларів США пені за невиконання зобов'язань за вищевказаним контрактом, а відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
06.02.2017 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про витребування доказів у позивача, а саме: наявність відкритих рахунків у позивача за період з 28.01.2008 року по 25.02.2013 року та банківські виписки, що підтверджують рух коштів по таким рахункам.
В задоволенні якого судом відмовлено за безпідставністю з урахуванням того, що ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року позивача вже було зобов'язано надати суду виписки з усіх банківських рахунків ТОВ «Ністас України» за період з 01.02.2008 року по 25.04.2008 року (період в який позивач мав оплатити заборгованість відповідно до умов п. 2.5. контракту) про рух коштів та наявність грошових коштів підприємства та відповідно 03.02.2017 року витребувані документи позивачем було надано. 06.02.2017 року в судовому засіданні оголошено перерву на 09.02.2017 року.
08.02.2017 року позивачем повторно через канцелярію суду надано уточнену позовну заяву, в якій позивач просив про відшкодування збитків, у розмірі 5 325 775, 00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на день подачі позову (17.01.2017 року) складає 147 630 483,00 грн., яка прийнята судом до розгляду.
09.02.2017 року відповідачем через канцелярію суду надано додаткові письмові пояснення у справі.
09.02.2017 року відповідачем через канцелярію суду повторно надано клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача Кабінет Міністрів України, в задоволенні якого судом відмовлено з тих самих підстав, оскільки суду не надано жодного належного доказу на підтвердження того факту, що рішення по даній справі якимось чином вплине на права та обов'язки Кабінету Міністрів України.
09.02.2017 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", в задоволенні якого судом відмовлено за безпідставністю, з урахуванням того, що за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які за змістом ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" презюмуються достовірними, ПАТ "Українська залізниця" визначене правонаступником у тому числі і ДП "Укрзалізничпостач", що узгоджується й зі змістом п. 2 статуту ПАТ "Українська залізниця".
Тобто, всі права та обов'язки ДП "Укрзалізничпостач" перейшли до його правонаступника - ПАТ "Українська залізниця" (відповідача).
Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 06.12.2016 року у справі № 908/3995/15.
16.02.2017 року позивачем через канцелярію суду надано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив про відшкодування збитків, у розмірі 4 000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на день подачі позову складає 108 760,00 грн., яка прийнята судом до розгляду.
16.02.2017 року в судовому засіданні розглянуто клопотання позивача про колегіальний розгляд справи в задоволенні яких судом відмовлено за безпідставністю.
Представник позивача в судове засідання 16.02.2017 року не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що нез'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника позивача.
Заслухавши пояснення представників відповідача, прокурора, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.03.2007 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № ЦХП-07-00207-01, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти і оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно специфікації до даного договору, що є невід'ємною його частиною.
Загальна сума договору на момент його підписання складала 43 119 996,86 грн. з ПДВ (п. 4.6 договору).
На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на суму 43 119 996,86 грн.
Умови та терміни постачання були визначені сторонами у розділі 5 укладеного сторонами договору поставки.
Сторони домовились, що поставка продукції буде проводитися постачальником партіями в 10-ти денний термін тільки після отримання письмової рознарядки покупця з зазначенням вантажоодержувача, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому продукції. Постачальник протягом двох робочих днів з моменту відвантаження партії продукції надає покупцю наступну інформацію: станцію (місце) призначення, номера транспортних засобів (вагону, автомобілю), кількість продукції у транспортному засобі. Датою поставки продукції вважається дата підписання постачальником та покупцем акту прийому-передачі в пункті призначення згідно з пунктом 5.1 договору.
Згідно пункту 6.5 договору поставки оплата за кожну партію поставленої продукції проводиться покупцем протягом 45 банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію.
Терміни оплати можуть бути збільшені за письмовою згодою сторін (пункт 6.7).
Згідно з пунктом 6.8 договору остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки, який складається і підписується постачальником та покупцем раз на місяць.
Враховуючи проведений частковий розрахунок на суму 28 801 997,46 грн., у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 14 227 999,40 грн.
Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2010 р. у справі № 17/281-17/128, яке набрало законної сили, та яким було вирішено стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" 14 317 429,40 грн. основного боргу, 1 692 215,79 грн. пені, 1 045 394,82 грн. 3% річних від суми заборгованості, 5 758 548,80 грн. інфляційних втрат, 25 494,90 грн. державного мита, 117,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Зазначені вище обставини суд вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.
На виконання рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2010 р. у справі №17/281-17/128 25.07.2011 р. було видано відповідний наказ.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП № 29108352 від 06.10.2011 р. було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 25.07.2011 р. № 17/281-17/128.
23.11.2012 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 29108352, враховуючи списання з боржника заборгованості в сумі 22 839 201, 69 грн. на рахунок стягувача.
Також, 28.01.2008 року між ТОВ "Ballaugh Management" (продавець) та ТОВ "Ністас-Україна" (покупець) було укладено контракт на поставку продукції № 28-01.08.
Відповідно до 1.1 контракту на поставку продукції № 28-01.08 продавець зобов'язувався поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію - шпала дерев'яна залізнична не просочена, в асортименті, обсягах і за цінами, вказаними в специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною даного контракту.
Відповідно до п. 2.2 контракту на поставку продукції № 28-01.08 загальна сума контракту на момент його укладення склала 5 852 500,00 доларів США з нульовою ставкою ПДВ і змінюється у відповідності до п. 2.3 даного контракту.
Оплата за поставку товару проводиться в наступному порядку: за першу партію продукції оплата повинна бути здійснена з 01 лютого 2008 року до 14 лютого 2008 року; за другу партію продукції з 15 квітня 2008 року по 25 квітня 2008 року (п. 2.5 контракту на поставку продукції № 28-01.08).
Відповідно до п. 3.2 контракту на поставку продукції № 28-01.08 поставка здійснюється продавцем партіями впродовж місяця з моменту виконання покупцем п. 2.5. договору.
ТОВ "Ністас-Україна" надіслало лист до ТОВ "Ballaugh Management", в якому він повідомляв про неможливість здійснення оплати за першу партію продукції, у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків перед ТОВ "Ністас-Україна" - ДП "Укрзалізничпостач". В цьому ж листі ТОВ "Ністас-Україна" просило відстрочити виконання свого зобов'язання щодо оплати продукції на один місяць.
Листом від 27.02.2008 р. ТОВ "Ballaugh Management" продовжило строк для виконання п. 2.5. контракту на поставку продукції № 28-01.08 до 27.03.2008 р.
Проте, ТОВ "Ністас-Україна" так і не було проведено оплату до 27.03.2008 р. на виконання умов контракту на поставку продукції № 28-01.08
31.03.2008 р. ТОВ "Ballaugh Management" звернулось до ТОВ "Ністас-Україна" з листом №46 в якому зазначалось, що оскільки ТОВ "Ністас-Україна" було порушено умови Контракту на поставку продукції № 28-01.08, то ТОВ "Ballaugh Management" почало нараховувати штрафні санкції у відповідності до умов контракту на поставку продукції № 28-01.08.
З огляду на вищезазначене ТОВ "Ністас-Україна" було нараховано пеню в сумі 5 325 775,00 доларів США за шість місяців починаючи з дати прострочення виконання відповідного зобов'язання - 28.03.2008 р. по 28.09.2008 р.
30.03.2009 р. між ТОВ "Техно-класик" та ТОВ "Ballaugh Management" було укладено договір відступлення права вимоги № 30.03, відповідно до умов якого керуючись ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України, цедент (ТОВ "Ballaugh Management") відступає цесіонарієві (ТОВ "Техно-класик") право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за контрактом № 28-01.08 від 28.01.2008 р., укладеним між цедентом і ТОВ "Ністас-Україна" (боржник) (п. 1 договору відступлення).
Згідно з п. 2 за договором відступлення цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання обов'язку щодо сплати неустойки, інфляційних втрат та 3% річних за порушення виконання зобов'язань за контрактом на поставку продукції № 28-01.08 в частині штрафу в розмірі 5 325 775,00 доларів США.
Повідомленням про відступлення права вимоги від 31.04.2009 р. ТОВ "Ballaugh Management" повідомило ТОВ "Ністас-Україна" про відступлення права вимоги від "Ballaugh Management" до ТОВ "Техно-класик" за контрактом на поставку продукції № 28-01.08 в розмірі 5 325 775, 00 доларів США.
Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. у справі № 53/30, яким було вирішено стягнути з ТОВ "Ністас-Україна" на користь ТОВ "Техно-класик" пеню в розмірі 5 325 775, 00 доларів США, 3 225, 00 доларів США державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
17.05.2012 р. між ТОВ "Техно-Класик" (кредитор) та ТОВ "Ністас-Україна" (боржник) було укладено мирову угоду, предметом якої визначено сплату боржником кредитору штрафних санкцій за невиконання умов договору поставки № 28-01.08 від 28.01.2008 р. та витрат пов'язаних із судовим розглядом справи № 53/30.
Відповідно до п. 3 мирової угоди її сторони домовились, що розрахунок за нею буде здійснено продукцією боржника не пізніше 31.12.2013 р.
На виконання досягнутих між ТОВ "Техно-Класик" та ТОВ "Ністас-Україна" домовленостей, останнє на підставі акту приймання-передачі № 1 від 05.06.2012 р. передало ТОВ "Техно-Класик" продукцію на суму 22 675 000, 00 грн. та на підставі акту приймання-передачі № 2 від 25.02.2013 р. передало продукцію на суму 19 894 920, 00 грн. Вказані вище обставини встановлені також рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2013 р. у справі №910/10678/13, яке набрало законної сили.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року у справі №53/30 було затверджену вищевказану мирову угоду.
11.12.2015 року ТОВ «Ністас-Україна» направило лист ТОВ «Техно-Класик» №11.12/03, у якому просило зарахувати переданий товар, відповідно до актів приймання-передачі № 1 від 05.06.2012 р. на суму 22 675 000, 00 грн. та № 2 від 25.02.2013 р. на суму 19 894 920, 00 грн., в рахунок погашення боргу за мировою угодою від 17.05.2012 р., затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року у справі №53/30.
Листом від 18.12.2015 року ТОВ «Техно-Класик» повідомило ТОВ «Ністас-Україна», що зараховує переданий товар відповідно до актів приймання-передачі № 1 від 05.06.2012 р. на суму 22 675 000, 00 грн. та № 2 від 25.02.2013 р. на суму 19 894 920, 00 грн., в рахунок погашення боргу за мировою угодою від 17.05.2012 р., затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року у справі №53/30.
На підставі зазначених обставин позивач вважає, що внаслідок невиконання відповідачем у справі взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару, останній не зміг виконати власні грошові зобов'язання перед ТОВ "Ballaugh Management", внаслідок чого до нього було засновано штрафні санкції і, у зв'язку зі сплатою яких він поніс відповідні збитки на суму 5 325 775, 00 доларів США, але позивач заявив лише частково позовні вимоги в розмірі 4 000,00 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на день написання заяви складає 108 760,00 грн.).
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України), тобто, настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, пов'язане з наявністю складу правопорушення, що включає в себе: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв'язок між ними, вину. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Судом враховано, що укладаючи договір поставки з відповідачем та поставляючи на його виконання відповідну продукцію, позивач мав право розраховувати на те, що така продукція буде оплачена, й відповідна частина отриманого доходу зможе бути спрямована для задоволення власних господарських потреб, в тому числі для розрахунків зі своїми контрагентами.
Водночас, такі сподівання позивача на отримання доходу не свідчать про безумовний причинно-наслідковий зв'язок між обставинами невиконання відповідачем грошового зобов'язання та невиконанням позивачем взятих на себе зобов'язань перед ТОВ "Ballaugh Management".
Так, відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 43 ГК України підприємництво здійснюється, зокрема, на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Вступаючи у цивільно-правові відносини з іншими суб'єктами господарювання та беручи на себе грошові зобов'язання, позивач, зважаючи на принцип добросовісності підприємницької діяльності, мав виходити з реальної можливості виконати такі зобов'язання, незалежно від виконання чи невиконання третіми особами, які не є стороною таких відносин, у майбутньому своїх зобов'язань перед позивачем.
У свою чергу, вимагаючи відшкодування збитків у формі штрафних санкцій, застосованих контрагентом позивача, останній повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на те, що він виконає взяті на себе грошові зобов'язання; при цьому, довести, що протиправні дії відповідача є причиною, а невиконання позивачем перед його контрагентом грошових зобов'язань, - наслідком такої протиправної поведінки відповідача.
В даному випадку дії відповідача, щодо невиконання ним грошових зобов'язань перед позивачем не можуть визнаватись такими, що спричиняють саме наслідки невиконання позивачем власних зобов'язань, оскільки позивач не позбавлений був можливості, вступаючи у відносини з ТОВ "Ballaugh Management", вірно провести комерційний розрахунок та визначити власний комерційний ризик, так і отримати дохід від інших суб'єктів господарювання в попередній період або в процесі таких відносин.
Також, невиконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем не є єдиною умовою, без якої не могло б відбутись порушення позивачем своїх зобов'язань перед ТОВ "Ballaugh Management", оскільки дії щодо виконання чи невиконання власних зобов'язань позивача знаходяться в площині його суб'єктивної волі щодо розпорядження своїми активами, а тому навіть у випадку вчасного розрахунку відповідача, у суду немає підстав вважати, що позивач виконав би свої зобов'язання перед ТОВ "Ballaugh Management". Таким чином, позивачем не доведено прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та обставинами невиконання позивачем своїх зобов'язань перед його контрагентом, оскільки за звичайних умов, що ставляться до підприємницької діяльності, виконання чи невиконання одним контрагентом суб'єкта підприємницької діяльності певних зобов'язань не може бути єдиною та безумовною причиною невиконання таким суб'єктом власних зобов'язань перед іншим контрагентом.
Враховуючи, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, оскільки позивачем не доведено прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та шкодою заподіяною позивачу, то відсутні підстави для застосування до відповідача такої міри господарської відповідальності, як стягнення збитків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України №910/20548/14 від 29.07.2015 року.
За таких обставин, в позові в частині відшкодування збитків в розмірі 4 000,00 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на день написання заяви складає 108 760,00 грн.) слід відмовити.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
14.12.2016 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання щодо застосування строків позовної давності.
Статтями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Таким чином, оскільки право та охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, не порушено відповідачем, то в позові слід відмовити саме з підстав його необґрунтованості.
Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 23.02.2017р.
Суддя С.О. Чебикіна