61022, м. Харків, пр-т Науки, 5
15.02.2017 Справа № 905/3439/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ВІДБУДОВА»
простягнення 146 303,68 грн
за участю представників:
від позивачаОСОБА_2 - представник за довіреністю
від відповідачане з'явились
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ВІДБУДОВА» про стягнення заборгованості у розмірі 105196,80 грн, пені у розмірі 19448,43 грн, 3% річних у розмірі 5157,57 грн та інфляційних втрат у розмірі 22668,02 грн.
17.01.2017 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій, позивач зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 106511,34 грн, пеню у розмірі 7820,56 грн, 3% річних у розмірі 5247,60 грн та інфляційні втрати у розмірі 26724,18 грн.
Судом встановлено, що позивачем не надано доказів надсилання відповідачу копії вказаної заяви та детального розрахунку розміру позовних вимог, а тому вирішення питання про прийняття заяви про зменшення позовних вимог ухвалою господарського суду Донецької області від 17.01.2017 відкладено.
13.02.2017 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій, позивач зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 106511,34 грн, пеню у розмірі 7820,56 грн, 3% річних у розмірі 5247,60 грн та інфляційні втрати у розмірі 26724,18 грн.
В судовому засіданні 15.02.2017 представник позивача не підтримав заяву про зменшення позовних вимог, подану 17.01.2017, оскільки вказану заяву позивачем не було надіслано на адресу відповідача, а просив прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, подану 13.02.2017, яку було надіслано на адресу відповідача.
Оскільки позивачем не надано доказів надсилання на адресу відповідача заяви про зменшення розміру позовних вимог від 17.01.2017, вказана заява залишена судом без розгляду.
В судовому засіданні 15.02.2017 судом прийнято до розгляду заяву позивача зменшення розміру позовних вимог, подану 13.02.2017, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються судом в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог, поданої 13.02.2017.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №101611 від 12.12.2012 з усіма додатками нього щодо здійснення повної оплати вартості поставленого товару.
Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався.
Місцезнаходженням відповідача є: 87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 50 років СРСР, 61, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у тому числі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлялись відповідачу за вказаною адресою, що підтверджується матеріали справи.
Згідно з п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Конверти з ухвалами суду про порушення провадження по справі від 08.12.2016 та про відкладення розгляду справи від 20.12.2016 повернулись на адресу суду у зв'язку, із закінченням терміну зберігання.
Як вбачається з списку №1029 згрупованих поштових відправлень та витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, ухвалу суду про відкладення розгляду справи від 17.01.2017 надіслано на адресу відповідача 20.01.2017, об'єктом поштового зв'язку МАРІУПОЛЬ 47 з індексом 87547 25.01.2017 адресату повідомлено повторно про надходження на його адресу поштового відправлення, та станом на 15.02.2017 поштове відправлення не вручено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області
12.12.2012 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» (покупець, відповідач) підписано договір купівлі-продажу №101611 (далі - Договір).
Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» (ідентифікаційний код 33938302) перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «СХІД ВІДБУДОВА» (ідентифікаційний код 33938302) (витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться в матеріалах справи).
Згідно з п. 10.1 Договору за відсутності окремої угоди (в кінці цього Договору), Договір набуває чинності після підписання. Він може бути розірваний обома сторонами шляхом направлення повідомлення рекомендованим листом за шість місяців до закінчення кожного календарного року.
У п. 9.1 Договору сторонами погоджено, що Додатки до цього Договору, зокрема, Договір про умови та Загальні умови поставки та надання послуг, вважаються невід'ємними частинами даного Договору.
12.12.2012 між сторонами підписано Договір про умови №101621 та Загальні умови поставки та надання послуг №101631 (далі - Загальні умови).
Згідно з п. 1.1 Загальних умов ці загальні умови поставки та надання послуг регулюють спеціальні умови поставок товарів Практікер постачальником та надання послуг постачальнику з боку Практікер на основі договору купівлі-продажу та договору про умови, укладеного між сторонами, і є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу.
Відповідно до п. 2.3 Загальних умов кількість, строки та місце поставок будуть визначені згідно з даною Угодою у Замовленні, яке оформлюється Практікер у текстовому редакторі і надсилається постачальнику.
Згідно з п. 3.1 Загальних умов замовлення виконуються у зазначений у замовленні строк поставки. Поставка частинами може здійснюватися лише зі згоди практікер. Строк поставки відраховується з дати замовлення.
Замовлення вважається виконаним, коли постачальник поставив у визначений магазин замовлені Практікер товари, а також було виставлено, що поставка відповідає усім досягнутим домовленостям, угоді та логістичній системі Практікер. Постачальник повинен поставити замовлені товари у вказаний у замовленні магазин. Поставка товарів здійснюється до пункту прийняття товару магазином (п. 3.7 Загальних умов).
Згідно з п. 3.8 Загальних умов місцем, у якому здійснюється прийняття товару з перевіркою якості та кількості, є зазначений Практікер магазин. За відсутності домовленостей про інше товари під час прийому не перевіряються на відповідність параметрам, які діють в силу нормативних приписів, або якщо товари супроводжуються відповідною гарантією.
Відповідно до п. 4.1 Загальних умов після виконання кожної поставки постачальник відсилає на адресу головного офісу Практікер видаткову накладну та податкову накладну разом.
Відповідно до п. 6.1 Договору ціни, погоджені сторонами на відповідну дату замовлення, є чинними для всіх поставок, додаткових замовлень та подальших поставок впродовж строку дії Договору, крім випадків коли сторони письмово у явно вираженій формі погодяться про застосування нових цін. Збільшення ціни, зокрема внаслідок інфляції, а також підлягає окремому погодженню сторонами у вказаній формі.
На виконання умов Договору у період з 21.10.2014 по 02.02.2015 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 113446,42 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №143 від 21.10.2014 на суму 8963,76 грн, №144 від 22.10.2014 на суму 11321,45 грн, №192 від 25.12.2014 на суму 12134,27 грн, №193 від 25.12.2014 на суму 22131,01 грн, №14 від 27.01.2015 на суму 17760,66 грн, №15 від 02.02.2015 на суму 41135,27 грн.
Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених накладних.
Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.
До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 5.1 Загальних умов строки оплати (строк платежу) визначається згідно зі ст. 4 Договору про умови і залежно від того, яка з цих подій сталась пізніше, відраховується або з дня передачі товарів за даною Угодою, або з дня отримання усіх необхідних документів щодо поставленого товару головним офісом покупця.
У ст. 4 Договору про умови №101621 від 12.12.2012 погоджено строк платежу дійсний з 01.01.2013 - 60 днів з моменту надходження товарів/рахунку.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 113446,42 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору в повному обсязі не здійснив оплату отриманого товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість в сумі 106511,34 грн (з урахуванням здійсненого позивачем вирахування фіксованої винагороди відповідача за послуги промовтерства), зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 106511,34 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 7820,56 грн, 3% річних у розмірі 5247,60 грн та інфляційні втрати у розмірі 26724,18 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, поданої 13.02.2017).
Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов'язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.
Оскільки умовами підписаних між позивачем та відповідачем Договору купівлі-продажу №101611 від 12.12.2012, Договору про умови №101621 від 12.12.2012 та Загальними умовами поставки та надання послуг №101631 від 12.12.2012 не встановлено відповідальності будь-якої з сторін зобов'язання у вигляді сплати неустойки (пені) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором, зокрема, за несвоєчасну оплату отриманого товару, позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 7820,56 грн задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.
Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).
Однак, за здійсненим судом перерахунком інфляційних втрат, їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Матеріали справи не містять відповідних заяв чи клопотань позивача.
З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 26724,18 грн підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.
Перевіривши розрахунок 3% річних здійснений позивачем, суд визнає його невірним, у зв'язку з не врахуванням, що в 2016 році 366 днів.
За здійсненим судом перерахунком, з урахуванням вищенаведеного, розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 5240,15 грн.
В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3% річних задоволенню не підлягають, у зв'язку їх з безпідставністю.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, при поданні позову позивачем за квитанцією №1988 від 21.11.2016 сплачено 2287,06 грн судового збору за розгляд позовних вимог про стягнення 152470,82грн.
Під час розгляду справи позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача всього 146303,68 грн. Вказана заява прийнята судом.
У зв'язку зі зменшенням позивачем позовних вимог, судовий збір у розмірі 92,50 грн буде повернуто ухвалою суду позивачу за його клопотанням на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ВІДБУДОВА» (87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 50 років СРСР, 61, ідентифікаційний код 33938302) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02166, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 106511 (сто шість тисяч п'ятсот одинадцять) грн 34 коп., 3% річних у розмірі 5240 (п'ять тисяч двісті сорок) грн 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 26724 (двадцять шість тисяч сімсот двадцять чотири) грн 18 коп. та судовий збір у розмірі 2077 (дві тисячі сімдесят сім) грн 15 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 20.02.2017
Суддя М.В. Сажнева