61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
21.02.2017 Справа № 905/44/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання А.О. Кащеєві,
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовом: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м. Маріуполь в особі Краснолиманського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м.Лиман
до відповідача: Лиманської міської ради Донецької області, м. Лиман
про стягнення заборгованості у розмірі 143995,61 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору: Позивач, Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу”, м.Маріуполь в особі Краснолиманського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м.Лиман, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Лиманської міської ради Донецької області, м. Лиман про стягнення заборгованості у розмірі 143995,61грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на управління майном №01-12-538 від 29.10.2012.
Ухвалою від 10.01.2017 господарського суду Донецької області порушено провадження по справі №905/44/17.
Позивач в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач в судові засідання не з'явився, однак 26.01.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов від 19.01.2017, в якому проти позову заперечує з наступних підстав. Згідно Рішень Красноліманської міської ради від 23.07.2015 та 27.11.2015 вирішено припинити шляхом реорганізації (приєднання до Краснолиманської міської ради) юридичні особи, в тому числі Коровоярську сільську раду; утворити комісії з реорганізації. Позивач у встановлений термін не пред'явив вимоги до комісії з реорганізації про включення до передавального акту вимог за Договором від 29.10.12 №01-12-538 по управлінню майном, а тому, за думкою відповідача, згідно ст.112 Цивільного кодексу України, вимоги є погашеними.
14.02.2017 через канцелярію господарського суду від позивача надійшли пояснення стосовно відзиву відповідача №90 від 10.02.2017, в яких позивач виклав свої заперечення на відзив відповідача.
21.02.2017 електронною поштою суду від відповідача надійшло клопотання №07-244 від 21.02.2017 про визнання позову, в якому відповідач, з посиланням на статтю 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та частину 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, повністю визнав заявлені вимоги. Також відповідач просив вирішити спір без участі відповідача. Суд задовольняє клопотання відповідача.
Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.
29.10.2012 між Коровоярською сільською радою (установник управління) та позивачем, Комунальним підприємством “Компанія “Вода Донбасу” (управитель) укладено договір №01-12-538 про управління майном (договір).
Відповідно до п.1.1. договору установник управління передає управителю майно в управління, а управитель приймає та здійснює від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління.
Сторони домовились, що майно передається для здійснення господарської діяльності з надання послуг водопостачання населенню та іншим користувачам села на строк до передачі майна з ініціативи установника управління в загальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходяться в управлінні Донецької обласної ради (п.1.2. договору).
Передача майна в управління здійснюється в строк до 01.11.2012 та оформляються актом приймання-передачі (п.4.1 договору).
Додатком №1 до договору на управління майном №01-12-538 від 29.10.2012 підтверджено, що установник управління передав управителю майно, а управитель прийняв в управління майно, перелік, стан та балансова вартість якого визначені в даному документі.
Відповідно до п.5.1. договору якщо витрати, понесені управителем на експлуатацію та обслуговування об'єктів за даним договором, перевищують доходи від здійснення господарської діяльності з надання послуг водопостачання (водовідведення) населенню територіальної громади с. Коровій Яр, установник управління зобов'язаний відшкодовувати управителю різницю, що виникла.
Згідно з п.5.2. договору понесені управителем витрати на експлуатацію та обслуговування об'єктів за договором оформлюються калькуляцією, що є невід'ємною частиною договору.
При виникненні різниці між доходами та витратами відшкодування здійснюється установником управління в безготівковій формі на поточний банківський рахунок управителя у місячний термін відповідно до виставлених управителем рахунків. Рахунок оформлюється управителем за підсумками звітного місяця (п.5.3. договору).
Даний договір укладається на строк до 31.12.2015 (п. 7.1 договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №3 від 30.12.2014).
Позивачем були понесені витрати на експлуатацію та обслуговування об'єктів, які перевищили доходи від здійснення господарської діяльності з надання послуг за договором на загальну суму 124210,90грн за період з 01.01.2015 по листопад 2015року, що підтверджується калькуляціями та актами до Договору управління майном від 29.10.2012 №01-12-538 від 24.02.2015, 23.03.2015, 21.04.2015, 22.05.2015, 23.06.2015, 23.07.2015, 20.08.2015, 30.09.2015, 22.10.2015, 24.11.2015, 22.12.2015.
Акти та калькуляції підписані представниками позивача та Коровоярської сільської ради без заперечень.
В матеріалах справи наявні рахунки позивача: №24 від 24.02.2015 за січень 2015 на суму 5668,40 грн, №26 від 24.03.2015 за лютий 2015 на суму 14210,61 грн, №45 від 21.04.2015 за березень 2015 на суму 12941,36 грн, №57 від 22.05.2015 за квітень 2015 на суму 14609,93 грн, №75 від 23.06.2015 за травень 2015 на суму 5913,02 грн, №96 від 23.07.2015 за червень 2015 на суму 14457,20 грн, №106 від 20.08.2015 за липень 2015 на суму 7195,23 грн, №121 від 30.09.2015 за серпень 2015 на суму 8689,02 грн, №126 від 22.10.2015 за вересень 2015 на суму 20004,58 грн, №140 від 24.11.2015 за жовтень 2015 на суму 7939,32 грн, №147 від 22.12.2015 за листопад 2015 на суму 5668,40 грн.
Рішенням Краснолиманської міської ради №6/44-3461 від 23.07.2015 «Про добровільне об'єднання територіальних громад» Краснолиманською міською радою вирішено об'єднатися з територіальними громадами, в тому числі Коровоярської сільської ради, в Краснолиманську міську об'єднану територіальну громаду з адміністративним центром у м.Красний Лиман. Правонаступником активів та пасивів (зобов'язань) визначити Краснолиманську міську раду.
Рішенням Краснолиманської міської ради №7/1-13 від 27.11.2015 «Про внесення змін до рішення Краснолиманської міської ради від 17.11.2015 №7/1-8 «Про припинення діяльності сільських та селищних рад, які увійшли до складу Краснолиманської ОТГ» вирішено припинити шляхом реорганізації (приєднання до Краснолиманської міської ради Донецької області), зокрема, Коровоярську сільську раду. Зазначеним рішенням вирішено правонаступником активів і пасивів всіх майнових прав та обов'язків сільських та селищних рад, що об'єдналися, вважати Краснолиманську міську раду (об'єднану територіальну громаду).
Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 04.02.2016 м.Красний Лиман перейменовано у Лиман. За вказаних обставин міську раду перейменовано у Лиманську міську раду.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Коровоярської сільської ради стан суб'єкта - припинено 23.03.2016, номер запису: 12721120008000285.
У відповідності до акту від 27.01.2016 голова Краснолиманської міської ради та директор позивача погодились, що Краснолиманська міська рада є правонаступником Коровоярської сільської ради за договором на управління майном №01-12-538 від 29.10.2012 та підтвердили факт заборгованості за витратами на експлуатацію та обслуговування об'єктів, які перевищили доходи від здійснення господарської діяльності з надання послуг відповідача перед позивачем за грудень 2015 року в сумі 19784,71грн., та за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 на загальну суму 143995,61грн.
В матеріалах справи наявний рахунок позивача № 151 від 27.01.2016 на суму 143995,61грн.
Згідно з ч.1 ст. 1029 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Відповідно до ч.1 ст. 1042 ЦК України, управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном.
Частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З наявних у справі документів судом встановлено, що позивач виконав, а відповідач визнав виконання договору належним, у зв'язку з чим відповідно до приписів ст.ст.530, 1029, 1042 ЦК України та умов п.5.1., п.5.3. Договору у відповідача як установника управління та правонаступника установника управління (Коровоярської сільської ради) виник обов'язок відшкодувати різницю між доходами управителя та його витратами на експлуатацію та обслуговування об'єктів, переданих в управління за договором.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно клопотання №07-244 від 21.02.2017 про визнання позову відповідач визнав позов у повному обсязі та не заперечує проти задоволення позовних вимог Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” в особі Краснолиманського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення заборгованості у розмірі 143995,61 грн.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.
Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Враховуючи, що дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 143995,61 грн. підлягають задоволенню в повній сумі.
Крім того, щодо твердження відповідача у відзиві на позовну заяву, що позивач у встановлений термін не пред'явив вимоги до комісії з реорганізації про включення до передавального акту вимог за Договором №01-12-538 по управлінню майном від 29.10.12, що є підставою для погашення заборгованості, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Процедура реорганізації передбачає здійснення уповноваженими особами дій і заходів, спрямованих на припинення діяльності юридичної особи, що реорганізовується шляхом приєднання.
За приписами ч.ч. 1,3,4 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.
Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення врегульовано ст. 107 ЦК України.
Частиною 2 ст.107 ЦК України встановлено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад", об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою.
У відповідності до п. 5 ст. 112 ЦК України, яка регламентує порядок задоволення вимог кредиторів ліквідаційною комісією, вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
Чинним законодавством не передбачено, що вимоги кредиторів, які не заявили свої вимоги до комісії з реорганізації вважаються погашеними.
Отже, до передавального акту підлягають включенню положення про правонаступництво усіх зобов'язань. Законодавством не визначено умов, за яких обмежуються чи ставляться в залежність від будь-яких обставин, встановлені статтею 107 Цивільного кодексу України зобов'язання юридичної особи, що припиняється в результаті реорганізації, щодо включення положення про правонаступництво щодо всіх своїх зобов'язань стосовно всіх її кредиторів.
При цьому, судом враховано, що Рішеннями Краснолиманської міської ради від 23.07.2015 № 6/44-3461 та №7/1-13 від 27.11.2015 встановлено, що правонаступником активів і пасивів всіх майнових прав та обов'язків зокрема Коровоярської сільської ради є відповідач, що кореспондується з нормами Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад", крім того згідно акту від 27.01.2016 Краснолиманська міська рада підтвердила, що є правонаступником Коровоярської сільської ради за договором на управління майном №01-12-538 від 29.10.2012 та наявність заборгованості за витратами на експлуатацію та обслуговування об'єктів, які перевищили доходи від здійснення господарської діяльності з надання послуг за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 на загальну суму 143995,61грн.
У зв'язку з повним задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторону відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м .Маріуполь в особі Краснолиманського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м. Лиман, до Лиманської міської ради Донецької області, м. Лиман про стягнення заборгованості у розмірі 143995,61 грн. задовольнити.
Стягнути з Лиманської міської ради (84406, Донецька обл., м. Лиман, вул. Незалежності 46, ідентифікаційний код 04053275) на користь Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, 177А, ідентифікаційний код 00191678) в особі Краснолиманського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (84402, Донецька обл., м. Лиман, вул. Зелений Гай, 16А, ідентифікаційний код 35580890, п/р №26003455027808 в АТ "ОТП Банк" МФО 300528) заборгованість у розмірі 143995,61 грн. та судовий збір у розмірі 2159,93 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 21.02.2017 оголошено повний текст рішення.
Суддя Г.Є. Курило