20 лютого 2017 року Справа № 910/15318/16
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівКролевець О.А.,
Самусенко С.С.,
розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 (головуючий суддя Тищенко А.І., судді Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б.)
у справі№ 910/15318/16 Господарського суду міста Києва
за заявою Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ"
про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 03.06.2016 у справі № 20/16
за позовомПублічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК"
доПублічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ"
прозвернення стягнення на предмет застави,
за участю представників:
позивачаКиричук Р.П.,
відповідачаЛавринович В.О.,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2016 у справі №910/15318/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016, відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 03.06.2016 у справі № 20/16, вказане рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову апеляційного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву відповідача про скасування рішення третейського суду задовольнити.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 2, 6, 51 Закону України "Про третейські суди". Доводи касаційної скарги зводяться, зокрема, до того, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору дійшли помилкового висновку про підвідомчість даного спору третейському суду.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.10.2009 Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ЗАТ "АВК", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "АВК", (позичальник) був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 04-В/09/22/ЮО, за умовами якого банк зобов'язувався відкрити позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію та надати грошові кошти (кредит), а позичальник зобов'язувався вказані грошові кошти повернути та сплатити проценти за користування ними.
З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 15.10.2009 між ЗАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ", та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" був укладений договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г. та зареєстрований за № 3417 (далі - договір застави), згідно з умовами якого заставодавець передав у заставу обладнання для виготовлення кондитерських виробів у загальній кількості 276 одиниць.
Пунктом 9.3 договору застави передбачено, що будь-які зміни або доповнення до цього договору є дійсними за умови, що вони здійснені в письмовій формі і посвідчені нотаріально.
Відповідно до п. 9.5 договору застави всі спори сторін, що не врегульовані мирним шляхом, вирішуються відповідним судом за місцезнаходженням відповідача.
24.10.2013 між ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є ПАТ "Сбербанк", був укладений договір про внесення змін до договору застави, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 4327 (далі - договір про внесення змін від 24.10.2013).
Згідно з п. 3 договору про внесення змін від 24.10.2013 сторони домовились викласти п. 9.5 договору застави в наступній редакції: "9.5 Усі спори, розбіжності, або вимоги, що виникають з цього договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання неукладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного договору, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду від 15.03.2013, видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" зі списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://arbitrate.com.ua/. При цьому, сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовилися, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточними і обов'язковими з дати його винесення. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього договору".
25.03.2016 ПАТ "СБЕРБАНК" звернулось до Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" із позовом до ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ" про звернення стягнення на предмет застави за договором застави.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 03.06.2016 у справі №20/16 позовні вимоги задоволено повністю: звернуто стягнення на предмет застави - обладнання для виробництва кондитерських виробів, яке належить Публічному акціонерному товариству "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ" на праві власності; встановлено спосіб реалізації предмету застави шляхом продажу через прилюдні торги; від продажу зазначеного майна вирішено задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" за договором про відкриття кредитної лінії № 04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009, укладеним з Приватним акціонерним товариством "АВК", в сумі заборгованості за кредитом у розмірі 56.799.999,99 доларів США.
Згідно ч. 2 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Подана заявником заява про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 03.06.2016р. у справі № 20/16 мотивована наступними підставами:
1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, йому не підвідомча, оскільки спори про стягнення грошових коштів в іноземній валюті непідвідомчі третейським судам;
2) спір у даній справі стосується прав та обов'язків нерезидента України;
3) зміст і форма третейського застереження не відповідає вимогам ст. 12 Закону України "Про третейські суди", оскільки:
- третейське застереження в договорі застави не відповідає місту ст. ст. 2, 5 Закону України "Про третейські суди";
- третейська угода укладена 15.10.2009 з посиланням на конкретно визначений постійно діючий третейський суд, який на цю дату ще не було створено;
- третейське застереження містить універсальну та необмежену умову про підвідомчість усіх справ, пов'язаних з договором застави, конкретно визначеному третейському суду, тоді як законодавчо обмежується підвідомчість справ третейським судам;
- третейське застереження визначає порядок призначення та кількісний склад суддів для розгляду спору, тоді як відповідно до абз. 1 ст. 17 Закону України "Про третейські суди" формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду;
4) рішення третейського суду прийнято у спорі, який не передбачений третейською угодою, оскільки розглянуто спір, який виник з кредитного договору, а не з договору застави, тоді як кредитний договір не містить третейського застереження;
5) провадження у справі № 20/16 за позовом ПАТ "СБЕРБАНК" мало здійснюватися за правилами та в порядку, визначеними Регламентом Третейського суду, чинним станом на 24.10.2013, про що сторони домовилися у третейській угоді, а не в порядку та за правилами Регламенту Третейського суду в редакції змін від 13.10.2015.
Як відзначено судами, статтею 51 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:
1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" унормовано, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за певним винятком.
Вказана норма носить імперативний характер і встановлює вичерпний перелік справ, не підвідомчих третейському суду. При цьому серед наведеного у зазначеній нормі закону переліку справ непідвідомчих третейському суду не містяться справи, про які зазначає скаржник (такі як: справи у спорах, що мають публічно-правове значення та/або справи, де застосовуються норми щодо регулювання обігу іноземної валюти та/або справи, де концентрація суспільно значимих елементів не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного характеру, тощо).
Відповідно до ст. 27 Закону "Про третейські суди" третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи.
У постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 №6-831/цс/15 зазначено, що норми закону щодо регулювання обігу іноземної валюти в Україні, зокрема і проведення грошових розрахунків валютними цінностями, мають публічну основу, переслідують публічний інтерес і спрямовані на досягнення результату, необхідного в публічних цілях для задоволення публічних потреб - забезпечення стабільності української грошової одиниці - гривні.
Чинне законодавство України, як і ст.ст. 1, 5, 6 Закону України ",Про третейські суди" розмежовує поняття цивільних і господарських правовідносин.
Частиною 2 ст. 9 ЦК України зазначено, що Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Включення до складу майна суб'єктів господарювання грошей в іноземній валюті для здійснення фінансових відносин передбачено ч. 5 ст. 139 ГК України.
Згідно з ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті, відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Відносини у сфері кредитування суб'єктів господарювання, в тому числі в іноземній валюті, врегульовано нормами Господарського кодексу України та іншими актами законодавства.
Крім того рішенням третейського суду безпосередньо не стягнуто заборгованість в іноземній валюті, а звернуто стягнення на предмет застави з його подальшим продажем через прилюдні торги з оплатою в національній валюті.
Таким чином суди дійшли правильного висновку, що справа № 20/16, у якій прийнято оскаржуване рішення третейського суду, підвідомча третейському суду відповідно до закону, і доказів іншого матеріали справи не містять.
Посилання ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ" на те, рішення третейського суду підлягає скасуванню, оскільки спір у даній справі стосується прав та обов'язків нерезидента України, колегія відхиляє, виходячи з такого.
Відповідач посилається на те, що акціонером позичальника за кредитним договором та заставодавця за договором застави є Компанія A.V.K. CONFECTIONERY HOLDING LIMITED, CYPRUS, яка створена та зареєстрована за законодавством Республіки Кіпр. Заявник вважає, що спір між банком та позичальником, а також між банком та заставодавцем нерозривно пов'язаний з необхідністю прийняття управлінських рішень з огляду на суму заборгованості.
Однак зазначене твердження є помилковим, оскільки юридичні особи, зокрема, як позичальник, так і заставодавець, самостійно здійснюють господарську діяльність і належних доказів того, що порушені права та обов'язки їх акціонера - нерезидента, суду не надано.
Що стосується доводів ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ" стосовно того, що зміст і форма третейського застереження не відповідають вимогам ст. 12 Закону України "Про третейські суди", то колегія суддів вважає їх помилковими з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 4, 5, 9 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Згідно з ч. 7 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" у разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.
Предметом договору про внесення змін від 24.10.2013 є внесення змін до вже укладеного між сторонами договору застави від 15.10.2009.
Зміни, якими умови договору застави доповнені третейським застереженням з посиланням на конкретно визначений третейський суд - Постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", були внесені до договору застави саме договором про внесення змін від 24.10.2013.
Пунктом 6 договору про внесення змін від 24.10.2013 передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до моменту повного виконання зобов'язань за основним договором.
Нотаріальне посвідчення договору про внесення змін від 24.10.2013 відбулось у день його укладення.
Застереження з вказівкою щодо місця і дати укладення третейської угоди не поширює свою дію на відносини сторін, які виникли раніше (при укладенні договору застави 15.10.2009 і до створення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України"), оскільки положеннями п. 6 договору про внесення змін від 24.10.2013 обумовлено інше.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд, регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.
Умовами спірного третейського застереженням передбачено, що регламент постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є невід'ємною частиною даної третейської угоди.
Формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду (ч. 1 ст. 17 Закону України "Про третейські суди").
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 14 регламенту Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" формування складу третейського суду в Третейському суді здійснюється в порядку, встановленому цим регламентом або третейською угодою (третейським застереженням). Якщо інше не передбачено третейською угодою, справа розглядається третейським суддею одноособово.
Будь-яку справу, що відноситься до підсудності Третейського суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. Рішення про колегіальний розгляд справи приймається головою Третейського суду.
Таким чином, третейське застереження, викладене у п. 9.5 договору застави в редакції п. 3 договору про внесення змін від 24.10.2013, не суперечить вимогам ст. 17 Закону України "Про третейські суди", а умова щодо одноособового розгляду спору суддею, призначеним головою обраного третейського суду, не є умовою щодо формування складу третейського суду сторонами.
Водночас умовами спірного третейського застереження передбачено, що у третейському суді підлягають розгляду усі спори, розбіжності, або вимоги, що виникають з договору застави чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання не укладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного договору.
Визначене спірним третейським застереженням коло спорів, розбіжностей, або вимог, які підлягають розгляду третейським судом, стосується виключно договору застави та не суперечить обмеженням підвідомчості спорів третейському суду, встановленим ст. 6 Закону України "Про третейські суди".
Крім цього третейська угода про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав (п. 4.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011).
Доводи заявника, наведені ним в обґрунтування заяви про скасування рішення третейського суду, щодо того, що рішення третейського суду прийнято у спорі, який не передбачено третейською угодою, оскільки розглянуто спір, який виник з кредитного договору, а не з договору застави, тоді як кредитний договір не містить третейського застереження, є необґрунтованими, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів третейської справи № 20/16, рішенням третейського суду вирішено спір між банком та заставодавцем, а не між банком та позичальником, і спір ґрунтується на правовідносинах договору застави, а не кредитного договору.
Твердження скаржника про те, що провадження у справі № 20/16 за позовом ПАТ "СБЕРБАНК" мало здійснюватися за правилами та в порядку, визначеними Регламентом Третейського суду, чинним станом на 24.10.2013, про що сторони домовилися у третейській угоді, а не в порядку та за правилами Регламенту Третейського суду, в редакції змін від 13.10.2015, колегією суддів відхиляються, виходячи з такого.
Як зазначалось вище, пунктом 9.5 договору застави від 15.10.2009, в редакції договору про внесення змін від 24.10.2013, сторони домовились про наступне: "Усі спори, розбіжності, або вимоги, що виникають з цього договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання не укладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного договору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду від 15.03.2013, видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/.".
Скаржником не наведено належного обґрунтування, в чому полягають розбіжності в редакції Регламенту Третейського суду, чинного станом на 24.10.2013, та в редакції Регламенту Третейського суду станом на 13.10.2015.
Також судами встановлено, що сторони домовилися про те, що всі спори підлягають вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/, і дана умова третейського застереження виконана, оскільки спір у справі № 20/16 вирішено згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який станом на день вирішення спору знаходився у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином третейське застереження, передбачене пунктом 6.8 договору поруки, відповідає приписам ст.ст. 2, 5, 12 Закону України "Про третейські суди" і не суперечить вимогам законодавства щодо форми та змісту.
У свою чергу заявником не надано суду доказів визнання недійсною укладеної між позивачем та відповідачем третейської угоди. Судами ж встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі № 910/10260/16 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016, яким відмовлено Публічному акціонерному товариству "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ" до ПАТ "СБЕРБАНК" у позові про визнання частково недійсним договору застави в частині третейського застереження.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 122-4 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду. Господарський суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 122-5 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 122-5 ГПК України рішення третейського суду може бути скасоване лише з таких підстав: справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано судом недійсною; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
У судовому розгляді заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд з'ясовує компетенцію третейського суду щодо вирішення спору між сторонами відповідно до укладеної ними третейської угоди, перевіряє відповідність заяви підставам для скасування рішення третейського суду, передбаченим Законом та ГПК. Якщо господарський суд встановить наявність інших підстав для скасування такого рішення, ніж ті, які наведено в заяві, то він з урахуванням припису частини четвертої статті 122-4 ГПК скасовує рішення третейського суду з підстави (підстав), передбаченої названим Кодексом (п. 6.1.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Відповідно до п. 6.1.9 вказаної постанови за результатами розгляду заяви господарський суд виносить ухвалу, зміст якої, з огляду на припис частини першої статті 122-6 ГПК, має відповідати статті 84 (а не статті 86) названого Кодексу, з урахуванням особливостей відповідної категорії справ. Одна з таких особливостей полягає в тому, що господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише з'ясовує наявність чи відсутність підстав для його скасування, передбачених частиною другою ст. 122-5 ГПК.
На підставі викладеного вище колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що заява Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К.", м.Дніпропетровськ" про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 03.06.2016 у справі № 20/16 задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування прийнятої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 ГПК України, суд
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 910/15318/16 - без змін.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
суддіО.А. Кролевець
С.С. Самусенко