17 лютого 2017 року Справа № 921/22/15-г/5
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівКролевець О.А.,
Малетича М.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 (головуючий суддя Кордюк Г.Т., Гриців В.М., Давид Л.Л.)
на рішенняГосподарського суду Тернопільської області від 08.09.2015 (головуючий суддя Боровець Я.Я., судді Андрушків Г.З., Півторак М.Є.)
у справі№ 921/22/15-г/5 Господарського суду Тернопільської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "МЖК ІрЛАГА",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Відкрите акціонерне товариство "Селянський комерційний банк "Дністер"
проcтягнення заборгованості в сумі 28914,76 грн.,
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК ІрЛАГА"
відповідача-1Відкритого акціонерного товариства "Селянський комерційний банк "Дністер"
відповідача-2Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія"
провизнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги № 114 від 07.03.2014,
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.09.2015 у справі №921/22/15-г/5, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2016, первісний позов залишено без розгляду, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" звернулося 30.12.2016 до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 13.09.2016 № 19341, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині залишення первісного позову без розгляду.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.04.2016 у даній справі повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.09.2015 №921/22/15-г/5 та додані до неї документи без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України у зв'язку зі сплатою судового збору у меншому розмірі.
Скаржник 23.11.2016 повторно звернувся з касаційною скаргою (від 13.09.2016 вих № 19341) через Господарський суд Тернопільської області, що підтверджується відтиском поштового штемпеля на конверті, копія якого міститься в матеріалах справи, тобто з пропуском двадцятиденного строку.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.12.2016 повернуто касаційну скаргу позивача за первісним позовом на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.09.2015 № 921/22/15-г/5 та додані до неї документи без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України у зв'язку тим, що клопотання про відновлення процесуального строку скаржником не заявлено.
Позивач (за первісним позовом) звернувся з касаційною скаргою (від 13.09.2016 № 19341) втретє 30.12.2016, додавши клопотання від 30.12.2016 № 22529 про поновлення строку на подання касаційної скарги.
Згідно з ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Оскаржувана постанова прийнята та набрала законної сили 04.02.2016, отже останнім днем на подання касаційної скарги є 24.02.2016.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до приписів статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Як вбачається з клопотання про поновлення строку, скаржник в обґрунтування поважності пропуску строку на оскарження постанови Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 зазначає, що касаційна скарга на оскаржувані судові рішення ним подавалась вперше з дотримання процесуальних строків на оскарження, а у зв'язку з поверненням скарги ухвалами суду касаційної інстанції від 11.04.2016 (на підставі п. 4 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України) та 16.12.2016 (п.5 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України) та враховуючи положення ч. 3 ст. 111-3 ГПК України, а також той факт, що касаційна скарга судом касаційної інстанції не розглянута по суті, просить суд поновити товариству строк на подання касаційної скарги.
На думку колегії суддів, скаржник належним чином не обґрунтував клопотання про відновлення пропущеного строку та не зазначив жодної поважної причини його пропуску крім посилання на повернення касаційної скарги ухвалами суду у зв'язку з недотримання вимог процесуального закону щодо оформлення касаційної скарги.
Відповідно до платіжного доручення № 76 на суму 1461,60 грн., судовий збір доплачено скаржником ще 27.04.2016.
До клопотання скаржником не надано належних доказів того, що у заявника не було можливості невідкладно звернутися зі скаргою повторно, усунувши недоліки скарги, визначені ухвалою суду від 11.04.2016 у даній справі щодо сплати судового збору у належному розмірі.
Як зазначалось вище, скаржник повторно звернувся з касаційною скаргою лише 23.11.2016, в той час як за загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 110 ГПК України, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Повертаючи касаційну скаргу вдруге ухвалою від 16.12.2016 у зв'язку з поданням касаційної скарги з пропуском строку на касаційне оскарження без клопотання про поновлення такого строку, суд касаційної інстанції не розглядав клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги від 13.09.2016 № 19341-1, оскільки таке не було підписане заявником, а отже і було таким, що не заявлено.
Звертаючись з касаційною скаргою втретє (30.12.2016) скаржник не навів причин пропуску строку для подання касаційної скарги, які мали б об'єктивний характер та свідчили б про існування дійсних перешкод для своєчасного подання належно оформленої касаційної скарги, після невідкладного усунення недоліків, що стали підставою для її повернення, а тому колегія суддів визнає, що можливість вчасного подання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 з дотриманням вимог ст. 111 ГПК України залежала від волевиявлення самого скаржника.
Наведені скаржником обставини в обґрунтування підстав для поновлення строку на оскарження не є такими, що свідчать про наявність поважних причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, оскільки несвоєчасне звернення з касаційною скаргою зумовлено саме неналежними діями скаржника.
За таких обставин колегія суддів вважає, що скаржником не надано жодних переконливих доказів наявності поважних причин пропуску строку, встановленого для подання касаційної скарги, та значного зволікання з поданням касаційної скарги (з 11.04.2016, з дати повернення скарги без розгляду, по дату повторного подання скарги - 23.11.2016) після усунення недоліків скарги, а тому згідно з приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України в поновленні пропущеного процесуального строку слід відмовити.
Керуючись статтями 86, 111, пунктом 5 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Відхилити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" на про відновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 у справі №921/22/15-г/5.
2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.09.2015 №921/22/15-г/5 та додані до неї документи без розгляду.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
суддіО.А. Кролевець
М.М. Малетич