22 лютого 2017 року Справа № 905/482/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),
суддіВовка І.В.,
суддіСтратєінко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аси-Ойл"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 року
у справі№ 905/482/15 Господарського суду Донецької області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "Будівельний Союз"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аси-Ойл"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області
простягнення 206820, 00 грн,
У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "Будівельний Союз" (надалі - ТОВ "ВКФ "Будівельний Союз", позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аси-Ойл" (надалі - ТОВ "Аси-Ойл", відповідач) упущену вигоду у розмірі 206820,00 грн, яку він міг би отримати з січня по травень 2014 року з орендної плати за користування нежитловими приміщеннями будівлі закритої автостоянки загальною площею 919,20 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, що раніше знаходились на балансі Донецького державного інституту науково-дослідних, проектних робіт та інженерних послуг у вогнетривкій промисловості та було придбані позивачем за договором купівлі-продажу №014-11 від 19.12.2013 року, укладеним з ТОВ "Донбіржторг" (брокерською конторою № 396), які відповідач займав у спірний період без достатніх правових підстав і протиправно перешкоджав позивачу у здійсненні прав власника.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що:
1) до набуття законної сили рішенням Господарського суду Донецької області від 24.06.2014 року у справі № 905/2167/14 за позовом Прокурора міста Донецька в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області до ТОВ "Аси-Ойл" неустойки у сумі 27523,60 грн та зобов'язання повернути орендоване майно (нежитлові приміщення будівлі закритої автостоянки загальною площею 487,7 кв.м. вартістю 376569 грн, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 Донецькому державному інституту науково-дослідних проектних робіт та інженерних послуг у вогнетривкій промисловості), ТОВ "Аси-Ойл" не мало законних підстав передавати орендоване майно будь-кому, окрім орендодавця Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області;
2) є рішення Господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 року у справі № 908/4512/14, який відмовлено позивачу у задоволенні позову до ТОВ "Аси-Ойл" про відшкодування збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) 288021,40 грн, який позивач міг одержати від цього майна за період з 01.01.2014 року по 20.08.2014 року;
3) з липня 2014 року позивач не має можливості повернути орендоване приміщення, оскільки у м. Донецьк проводилася антитерористична операція і на цей це місто непідконтрольне українській владі;
4) розрахунок вартості орендної плати складений станом на 24.06.2014 року і не відповідає реальній вартості майна;
5) здійсненні позивачем нарахування є лише припущенням, наявність усіх елементів цивільно-правової відповідальності, з якими законодавець пов'язує можливість настання відповідальності за завдану шкоду матеріалами справи не підтверджується.
03.09.2016 року позивач подав заяву про зміну та уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача суму завданої шкоди у розмірі 206820,00 грн за період з 08.07.2014 року по 08.12.2014 року включно. Суд розцінив цю заяву заява як заяву про зміну підстав та предмету позову, а тому її не прийняв до розгляду.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.08.2016 року у справі № 905/482/15 (колегія суддів у складі: головуючого судді Сковородіної О.М., суддів: Говорун О.В., Харакоз К.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Стойка О.В., суддів: Попкова Д.О., Чернота Л.Ф.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача збитків у вигляді упущеної вигоди 150683,14 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшов висновку, що відповідач, не маючи правових підстав користування власністю позивача, не звільнив приміщення, яке орендував раніше за договором оренди № 3286/2007 від 04.09.2007 року, строк якого закінчився, перешкоджав у доступі до нього власнику, зокрема, через обмеження входу/вїзду на територію, на якій розташований об'єкт нерухомості, а тому зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 150683,14 грн, що становить суму неотриманого доходу від передачі в оренду майна позивачем ФОП ОСОБА_4 за договором оренди від 10.01.2014 року за період з 11.02.2014 року по 31.05.2014 року.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ч. 3 ст. 35, ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст. ст. 22, 614, 623, 387, 390, 1212, 1166 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), просить постанову апеляційного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши згідно із ст.ст. 1115, 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, а зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, встановши, що у заяві про уточнення позовних вимог позивач лише визначив лише новий період стягнення збитків, дійшов помилкового висновку, що позивачем подана заява про одночасну зміну і предмета, і підстав позову, що відповідно до ст. 22 ГПК України не допускається. Визначена судом ознака: "подання позивачем нових доказів" не свідчить про те, що позивачем змінюються підстави позовних вимог. Тим більше сам суд вказує, що позовні вимоги позивач обґрунтовує "аналогічними (як і первісні) підставами".
Отже, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до розгляду подану позивачем заяву та не вирішив спір відповідно до нового предмету позову - стягнення шкоди у розмірі 206820,00 грн за період з 08.07.2014 року по 08.12.2014 року включно.
У ч. 7 п. 9 постанови "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 року № 7 пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи процесуальний акт, неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, або припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині, або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, у тому числі в зв'язку з неправомірною відмовою в прийнятті зустрічної позовної заяви тощо, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення.
Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, яка визначає, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, не звернув уваги неправильне застосування місцевим господарським судом приписів ст. 22 ГПК України, та, як і суд першої інстанції, помилково розглянув позов, без урахування заяви про зміну предмету.
У свою чергу, положення ст. 1117 ГПК України щодо меж перегляду справи в касаційній інстанції унеможливлюють усунення зазначених порушень безпосередньо Вищим господарським судом України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до місцевого господарського суду, якому належить усунути зазначені порушення, з'ясувати обсяг, зміст та підстави позовних вимог, що підлягають судовому вирішенню, прийняти законне і обґрунтоване рішення зі справи.
Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст. ст. 11110 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аси-Ойл" задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 року та рішення Господарського суду Донецької області від 30.08.2016 року у справі скасувати.
Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Головуючий суддя Кондратова І.Д.
Суддя Вовк І.В.
Суддя Стратієнко Л.В.