Ухвала
іменем україни
15 лютого 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Дем'яносова М.В.,
суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ситнік О.М., Ступак О.В.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживача шляхом визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Волинської області від 27 травня 2016 року,
У липні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 20 травня 2015 року близько 5 год. ранку без його відома з його кредитної картки № НОМЕР_1, виданої ПАТ КБ «Приватбанк», було несанкціоновано списано відповідачем грошові кошти у сумі 13 104 грн, у тому числі комісія банку 504 грн. Дану суму коштів спочатку було нараховано на його ж інтернет-картку № НОМЕР_2, з якої у подальшому двома платежами у сумі 5 561 грн 43 коп. та 6 673 грн 72 коп. переведено на інтернет-магазин W.QIWI.RU, в якому він не купує товари.
Позивач зазначав, що свою кредитну картку нікому не передавав, ПІН-код не розголошував, а вищевказані кошти було вилучено з картки у нічний час, коли він та члени його сім'ї спали. Дізнавшись про незаконне списання коштів з кредитної картки, він одразу ж зателефонував у ПАТ КБ «Приватбанк» за номером 3700, повідомив про даний факт та просив заблокувати вказані вище картки. Його заяву було зареєстровано відповідачем за № 8901 від 20 травня 2015 року. При цьому працівники банку пообіцяли розібратися у ситуації, що склалася, та повернути кошти.
22 травня 2015 року у приміщенні ПАТ КБ «Приватбанк» він отримав виписку № 150522343 від 22 травня 2015 року по інтернет-картці № НОМЕР_2. Відповідно до цієї виписки станом на 22 травня 2015 року на даній картці залишилися кошти у сумі 12 248 грн 25 коп., які відповідачем ще не було списано.
Згодом після численних дзвінків на адресу відповідача щодо повернення незаконно списаних грошових коштів представник служби безпеки банку відкрито звинуватив його у крадіжці власних коштів.
Позивач вважав таку позицію банку безпідставною та необґрунтованою, оскільки банк не забезпечив належним чином збереження коштів на належному йому картковому рахунку.
У зв'язку з цим ОСОБА_5 просив визнати неправомірною бездіяльність ПАТ КБ «Приватбанк» щодо незарахування на його рахунок коштів у сумі 13 104 грн, зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» зарахувати на його рахунок 13 104 грн, які були незаконно списані, а також стягнути на свою користь 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 18 січня 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність ПАТ КБ «Приватбанк» щодо незарахування на рахунок ОСОБА_5 коштів у сумі 13 104 грн. Зобов'язано ПАТ КБ «Приватбанк» зарахувати на рахунок ОСОБА_5 13 104 грн. Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» в користь ОСОБА_5 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди за порушення прав споживача банківських послуг. Вирішено питання про судові витрати.
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 27 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5
У касаційній скарзі ОСОБА_5просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що 24 червня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, відповідно до якого останньому була видана кредитна карта № НОМЕР_1.
Встановлено, що цей кредитний договір діє, не розірваний та не визнаний недійсним у судовому порядку.
20 травня 2015 року близько 5 год. ранку без відома позивача з його кредитної картки № НОМЕР_1 відбулося несанкціоноване списання грошових коштів на його інтернет-карту № НОМЕР_2 загальною сумою 13 104 грн, у тому числі комісія банку 504 грн. Потім двома платежами у з неї у сумі 5 561 грн 43 коп. та 6 673 грн 72 коп. переведено на інтернет-магазин W.QIWI.RU. Належну кредитну картку позивач нікому не передавав, її не втрачав, ПІН-код нікому не розголошував, а вказані кошти було вилучено з картки у нічний час, коли він та члени його сім'ї ще спали. Виявивши близько 7 год. ранку несанкціоновані транзакції, позивач повідомив про це ПАТ КБ «Приватбанк», де було зареєстровано його заяву.
Також позивач звернувся до Горохівського відділення № 1 ПАТ КБ «Приватбанк», проте в написанні письмової заяви про вчинення шахрайських дій та про повернення коштів керуючим Горохівського відділення було відмовлено. Не отримавши відповіді про вирішення ситуації, що склалася, від операторів, до яких телефонував за номером 3700, та до керуючого Горохівського відділення № 1, ОСОБА_5 звернувся з письмовою заявою до Центрального відділення ПАТ КБ «Приватбанк».
У цей же день позивач звернувся до правоохоронних органів щодо вчинення шахрайських дій, проте лише 24 травня 2015 року було внесено інформацію до ЄРДР та розпочато досудове розслідування.
Письмової відповіді на питання, які були поставлені в листі-вимозі від 26 травня 2015 року, позивач не отримав.
Відповідно до ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 9 розділу VI постанови правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувач, окрім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Відповідно до п. п. 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якою користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Заперечуючи проти пред'явленого позову, ПАТ КБ «Приватбанк» посилалося на те, що у даному випадку відповідальність за здійснення фінансової операції 20 травня 2015 року несе клієнт - ОСОБА_5, оскільки банк направляє sms-повідомлення про відновлення паролей на наданий ним номер НОМЕР_3, згідно з вимогами встановленими в Умовах та Правилах банківських послуг. Зняття коштів у день проведення операції свідчать про розголошення позивачем особистої інформації щодо карти третім особам, що відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг виключає відповідальність банку.
Суд першої інстанції належним чином перевірив доводи позивача та заперечення відповідача, а також надані ними докази, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не надано суду доказів того, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв несанкціонованому зняттю коштів з рахунка, незаконному використанні номера авторизованого телефону клієнта, якому належить картка, з подальшим введенням динамічного паролю або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Також суд прийняв до уваги те, що ПАТ КБ «Приватбанк» не було вчинено жодних дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткового рахунку позивача, не встановлено, у який спосіб відбулося списання (термінал, телефон, комп'ютер), з використанням яких ресурсів відбулося списання, чи відбулося списання з повідомленням про це на певний номер телефону та на який саме, чи операцію з перерахунку коштів було здійснено з використанням особистих даних позивача та інше.
Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «Приватбанк» також не повідомило суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України з'ясував усі обставини у справі та дійшов правильного висновку про те, що ПАТ КБ «Приватбанк» не надав доказів на спростування заявлених позивачем вимог. Разом із цим встановлено, що банк не забезпечив збереження коштів позивача на його картковому рахунку, чим порушив його права як споживача банківських послуг, а тому ПАТ КБ «Приватбанк» повинно нести відповідальність за завдану ОСОБА_5 шкоду.
Скасовуючи законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не доведено, що він не був ініціатором переказу коштів, і що при виконанні операцій щодо перерахування коштів з його картки банком було допущено порушення, які призвели до несанкціонованого списання коштів з його картки без його відома.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна, оскільки він усупереч ч. 4 ст. 60 ЦПК України ґрунтується на припущеннях та на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.
Керуючись статтями 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Волинської області від 27 травня 2016 року скасувати, рішення Горохівського районного суду Волинської області від 18 січня 2016 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
М.В. Дем'яносов А.О. Леванчук А.В. Маляренко О.М. Ситнік О.В. Ступак Головуючий Судді: