Ухвала іменем україни
01 лютого 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоЧервинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М., Мазур Л.М., Писаної Т.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 лютого 2015 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 18 січня 2016 року,
У липні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 03 червня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № б/н про надання кредиту в сумі 4 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36,00 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
ОСОБА_7 умови договору не виконав, допустив утворення заборгованості, яка станом на 30 травня 2014 року склала 11 608 грн 24 коп.
З урахуванням викладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 11 608 грн 24 коп. та судові витрати.
Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 02 грудня 2014 року до участі у справі залучено ОСОБА_6, як правонаступника ОСОБА_7, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 37 ЦПК України.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 18 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» пропустило передбачений ст. 1281 ЦК України шестимісячний та річний строк звернення до спадкоємця ОСОБА_6, якому про заборгованість не було відомо, а тому позбавляється права вимоги.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що зобов'язання за кредитним договором припинились ІНФОРМАЦІЯ_1 зі смертю боржника ОСОБА_7 Оскільки ОСОБА_6 не був стороною кредитного договору, то він не може нести відповідальність за зобов'язаннями ОСОБА_7 Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що кредитні правовідносини не допускають процесуального правонаступництва.
Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками апеляційного суду, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Судами встановлено, що 03 червня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № б/н про надання кредиту в сумі 4 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою 36,00 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
Станом на 30 травня 2014 року позивачем нараховано заборгованість у розмірі 11 608 грн 24 коп., яка складається з: 4 205 грн 73 коп. - заборгованості за кредитом, 6 373 грн 55 коп. заборгованості із сплати процентів за користування кредитом, 500 грн штрафу (фіксована частина) та 528 грн 96 коп. штрафу (процентна складова).
Відповідно до листа Комсомольський МС УДМС України в Полтавській області від 16 вересня 2014 року ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про смерть від 16 січня 2012 року № 36).
Згідно з листом Комсомольської державної нотаріальної контори Полтавської області від 11 листопада 2014 року після смерті ОСОБА_7 спадщину прийняв його рідний брат - ОСОБА_6, який 21 листопада 2012 року отримав свідоцтво про право на спадщину.
Ухвалою Комсомольського міського суду від 02 грудня 2014 року для участі у справі в якості відповідача був залучений брат померлого позичальника ОСОБА_7 - ОСОБА_6
Згідно з ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Згідно зі ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у моменті її смерті.
З аналізу вказаних статей вбачається, що у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року № 6-18цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України. Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Отже, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до ч. 1 ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.
Кредитні правовідносини допускають правонаступництво.
Апеляційний суд у порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України на зазначені положення процесуального закону уваги не звернув, зазначені обставини не перевірив, не звернув уваги на те, що правовідносини допускають правонаступництво.
За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Полтавської області від 18 січня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.Є. Червинська
Судді: І.М. Завгородня В.М. Коротун Л.М. Мазур Т.О. Писана