іменем україни
13 лютого 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Кафідової О.В., Гримич М.К., Фаловської І.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 до ОСОБА_7, ОСОБА_20, Рахівської районної державної адміністрації про витребування у користування земельні ділянки та визнання недійсним і скасування розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації, за касаційною скаргою представника ОСОБА_14 - ОСОБА_21 - на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 05 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 23 серпня 2016 року,
У березні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 звернулися до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що згідно з рішенням Середньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 05 травня 1995 року їм надано у користування для огородництва земельні ділянки площею 0,05 га, які розташовані в урочищі «Ла Шушу» на території Середньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області. Вказані земельні ділянки ними використовуються по теперішній час.
З кадастрових планів, погоджених Середньоводянською сільською радою, вбачається, що на виділені їм земельні ділянки накладаються земельні ділянки, що перебувають у власності відповідача.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2015 року, яке набрало законної сили 10 листопада 2015 року, скасовано розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 03 лютого 2010 року № 75, яким передано у власність ОСОБА_20 земельну ділянку загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Ла Шушу» на території Середньоводянської сільської ради (за межами населеного пункту).
Зазначали, що 14 червня 2010 року між ОСОБА_20 та ОСОБА_7 було укладено договір дарування, згідно з умовами якого останній отримав у дар земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Ла Шушу» на території Середньоводянської сільської ради.
Розпорядженням голови Рахівської районної державної адміністрації від 26 грудня 2013 року ОСОБА_7 затверджено проект відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, із земель для ведення особистого селянського господарства - для індивідуального садівництва.
У подальшому ОСОБА_7 ініціював розподіл земельної ділянки загальною площею 2, 0 га на окремі земельні ділянки, у результаті чого 14 лютого 2014 року отримав свідоцтво про право власності на окремі земельні ділянки зі зміненим цільовим призначенням - для ведення садівництва.
Звертали увагу на те, що такі дії з захоплення належних їм земель є незаконними та підтверджуються рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2015 року.
Крім того, вони не надавали згоди на вилучення з їх користування спірних земельних ділянок, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення, цільове призначення земельної ділянки, яка є предметом спору, не змінювалось, проект землеустрою не розроблявся.
Посилаючись на наведене та на те, що вони отримали земельні ділянки у 1995 році і користуються ними по теперішній час, мають право звернутися до органу виконавчої влади з метою отримання вказаних земельних ділянок у власність за набувальною давністю, однак, через незаконні дії відповідачів не можуть реалізувати своє право, передбачене ст. 119 ЗК України, позивачі, з урахуванням уточнень позовних вимог, просили витребувати у ОСОБА_7 на свою користь у користування земельну ділянку 0,05 га, яка розташована в урочищі «Ла Шушу» на теритрії Середньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації від 03 лютого 2010 року.
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 05 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 23 серпня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_14 - ОСОБА_21 - просить скасуватиоскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із того, що відповідачі набули спірну земельну ділянку у власність на законних підставах, зміна цільового призначення відбулась згідно з вимог земельного законодавства, тому відсутні підстави, передбачені ст. 387 ЦК України, за наявності яких можливо витребувати спірне майно.
При цьому судами правильно зазначено, що рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 13 травня 2016 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2015 року, на яке посилаються позивачі, змінено, а саме: в частині визнання недійсним та скасування розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації від 03 лютого 2010 року та відмовлено у задоволенні вказаної вимоги.
Крім того, матеріали справи не містять відповідних договорів, які б підтверджували факт набуття позивачами права тимчасового користування земельними ділянками.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_14 - ОСОБА_21 - відхилити.
Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 05 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 23 серпня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Кафідова
М.К. Гримич
І.М. Фаловська