1 лютого 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого суддів: Ткачука О.С. Висоцької В.С., Гримич М.К., Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання кредитної угоди недійсною, за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 21 січня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 17 березня 2016 року,
У липні 2015 року ОСОБА_6звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсною кредитну угоду, укладену 24 березня 2013 року між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк», банк) та її матір'ю ОСОБА_7.
Позов мотивовано тим, що в провадженні Борщівського районного суду Тернопільської області знаходиться цивільна справа за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним 24 березня 2013 року між банком і ОСОБА_7 Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 20 березня 2015 року ОСОБА_7 визнано недієздатною та встановлено над нею опіку, призначено позивача її опікуном. Позивач посилається на те, що на момент укладення кредитної угоди її мати - ОСОБА_7 хворіла психічним захворюванням, в зв»язку з чим не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У зв»язку із захворюванням мати з 18 липня 2006 року перебуває на обліку в Борщівській районній поліклініці з діагнозом - шизоафективний розлад, неодноразово перебувала на лікуванні в Тернопільській обласній психоневрологічній лікарні, в тому числі і в період 2013 року. Таким чином, на момент укладення спірної угоди не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 21 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 17 березня 2016 року, позов задоволено. Визнано недійсною кредитну угоду відповідно до умов заяви від 24 березня2013 року, укладену між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (правонаступник товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний Банк Дельта») та ОСОБА_6 Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов виходив з того, що ОСОБА_7 на час укладення спірної кредитної угоди страждала хронічним психічним захворюванням у вигляді шизоафективного розладу, змішаний тип, не могла усвідомлювати своїх дій та керувати ними, тому укладена між нею та ПАТ «Дельта Банк» угода підлягає визнанню недійсною.
Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Судом першої інстанції встановлено, що 24 березня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_7, шляхом акцептування банком пропозиції клієнта, відповідно до умов заяви ОСОБА_7, було укладено кредитну угоду, відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.5 якої ОСОБА_7 банком відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті України - гривні та встановлено ліміт у розмірі 10000 грн.
АТ «Дельта Банк», в зв'язку з невиконанням обов»язків щодо погашення кредиту, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7 щодо стягнення заборгованості за таким, в зв'язку з чим судом було відкрито провадження у справі.
ОСОБА_7 в період з 29 травня 2002 року по 8 червня 2015 року неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні в 4-му психіатричному відділенні, а востаннє у 6 відділенні Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні з діагнозом шизоафективний розлад, що підтверджується інформацією адміністрації Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні № 03-7/5034 від 2 листопада 2015 року.
З 18 липня 2006 року ОСОБА_7 рахується на обліку в психіатричному кабінеті Борщівської районної поліклініки з діагнозом шизоафектний розлад. Згідно акту огляду МСЕК, від 5 червня 2013 року, є інвалідом другої групи, інвалідність встановлено довічно, їй дозволяється робота в спеціально створених умовах.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 637 від 8 грудня 2015 року ОСОБА_7 на час укладення кредитної угоди 24 березня 2013 року страждала хронічним психічним захворюванням у вигляді шизоафективного розладу, змішаний тип і внаслідок цього захворювання не могла усвідомлювати своїх дій та керувати ними.
Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 20 березня 2015 року, яке набрало законної сили 31 березня 2015 року, ОСОБА_7 визнано недієздатною, встановлено опіку над такою та призначено опікуном ОСОБА_6.
Відповідно до ч. З ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. У випадку, коли воля суб'єкта правочину не відповідає його волевиявленню, такий правочин визнається недійсним.
Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Зокрема у разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун.
Зазначена позиція висловлена і в п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним» № 9 від 6 листопада 2009 року правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Суди попередніх інстанцій дали належну оцінку зібраним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та дійшли обґрунтованих висновків, що оскільки ОСОБА_7 на час укладення спірної кредитної угоди 24 березня 2013 року страждала хронічним психічним захворюванням у вигляді шизоафективного розладу, змішаний тип, на час укладення кредитної угоди 24 березня 2013 року внаслідок хронічного психічного захворювання у вигляді шизоафективного розладу, змішаний тип, не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними, укладена між нею та ПАТ «Дельта Банк» угода підлягає визнанню недійсною.
При встановлені фактичних обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій не було порушено норми процесуального права, а при ухваленні судових рішень правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень. При вирішенні даної справи місцевим та апеляційним судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
За таких обставин, відповідно до ст. 337 ЦПК України касаційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргуУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.
Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 21 січня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 17 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
суддіВ.С. Висоцька
М.К. Гримич
О.В. Умнова
І.М. Фаловська