іменем україни
15 лютого 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Кафідової О.В., Гримич М.К., Умнової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу та дарування недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 10 листопада 2016 року,
У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 17 серпня 2007 року ОСОБА_7 визнано власником цілого домоволодіння АДРЕСА_1, яке він на підставі договору купівлі-продажу від 08 вересня 2007 року відчужив на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 1/2 частини на користь кожної.
У подальшому, між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір дарування від 23 жовтня 2007 року, згідно з умовами якого остання отримала у дар Ѕ частини спірного домоволодіння.
Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 13 червня 2012 року за нею було визнано право власності на 5/8 частини об'єкту незавершеного будівництва, який складається із матеріалів, обладнання, використаних при його будівництві та розташований по АДРЕСА_1.
Зазначала, що рішенням апеляційного суду Херсонської області від 02 березня 2012 року рішення суду першої інстанції від 17 серпня 2007 року скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди, що розташовані по АДРЕСА_1.
Звертала увагу на те, що з 2006 року по 05 квітня 2012 року вона перебувала під вартою у зв'язку із розслідуванням кримінальної справи щодо вбивства її чоловіка, яка була закрита за відсутності у її діях складу злочину, тому не могла звернутися до суду за захистом своїх прав.
Посилаючись на наведене та на те, що на час укладення договору купівлі-продажу майна від 08 вересня 2007 року та договору дарування від 23 жовтня 2007року сторони договорів визначили їх предметом неіснуюче у 2007 році домоволодіння, а не об'єкт незавершеного будівництва, просила поновити їй строк звернення до суду із позовом, визнати вказані договори недійсними та скасувати державну реєстрацію речових прав на спірне майно, шляхом скасування реєстраційних записів.
Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 26 серпня 2016 року позов задоволено.
Поновлено ОСОБА_4 строк позовної давності для звернення до суду з позовом.
Визнано недійсним укладений 08 вересня 2007 року між ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договір купівлі-продажу будинку житлового садибного типу з належними до нього житловими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 та скасовано державну реєстрацію речових прав на вказане майно, шляхом скасування реєстраційних записів.
Визнано недійсним укладений 23 жовтня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договір дарування 1/2 частини будинку житлового садибного типу з належними до нього житловими будівлями та спорудами та скасовано державну реєстрацію речових прав на вказане майно, шляхом скасування реєстраційних записів.
Рішенням апеляційного Херсонської області від 10 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_4 не є стороною спірних договору купівлі-продажу від 08 вересня 2007 року та договору дарування від 23 жовтня 2007 року, тому обраний позивачем спосіб захисту її прав не є належним.
При цьому апеляційним судом правильно зазначено, що коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння, а права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захистові шляхом пред'явлення віндикаційного позову.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Херсонської області від 10 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Кафідова
М.К. Гримич
О.В. Умнова